Слони і МОЗька
Богатирьова, Бахтєєва, Богачов та повінь у Таїланді у історії зі «швидкими допомогами» за 200 млн грн.
Почнемо цю байку з моралі. А вона така: МОЗ показав українському народові, як він надавав по рукам занадто підприємливим бізнесменам. Насправді ж вони лише змінили вивіски, продовжуючи освоювати сотні мільйонів під «стоматологічним» дахом. Історія – «як це було».
Віктор Янукович, ставши президентом України, оголосив кілька реформ. Одна із них – медична. Пілотними регіонами обрали Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку області та Київ. Якщо коротко, то зводиться реформа до закриття купи лікарень у невеликих населених пунктах. А щоби хоч якихось селян врятувати від смерті, вирішено було купити автомобілі «швидкої», що вміють за кілька хвилин доїжджати від райцентру.
Грошей на ремонт сільських доріг, щоправда, не дали (а саме від дороги залежить з якою швидкістю доїде лікар до хворого), але все-таки новенькі іномарки мали стати бодай символом.
Символом вони справді стали. Тільки зовсім не реформ.
У серпні 2011 року Міністерство охорони здоров’я, очолюване тоді донецьким лікарем Олександром Аніщенком, оголосило тендери на придбання 216 «швидких» типу В (так би мовити звичайні «швидкі») і 70 реанімобілів типу С (наворочені «швидкі»).
У листопаді того ж року відбулись торги, підряди отримали фірми «Крас» (140 млн грн., 650 тис грн. за одну «швидку» Peugeot Boxer, тип В) і «Горал» (59,5 млн грн., 850 тис грн. за один реанімобіль на базі Ford Transit, тип С).
Після цього відбулось кілька подій, які призвели до того, що гроші держбюджету потекли туди, куди треба, у повному обсязі, а от із самим товаром сталася халепа.
Почалося все з того, що прочитавши тендерні оголошення, власник «Львівського автобусного заводу» Ігор Чуркін дотумкав, що Мінздрав хоче купити один, наперед визначений тип «швидких». А саме тоді Чуркін перебував під патронатом віце-прем’єра Бориса Колеснікова, який продавив поставки автобусів і тролейбусів «ЛАЗу» на Євро-2012 на сотні мільйонів. І коли в держбюджет тільки закладали гроші на закупівлю «швидких» (тобто ще до оголошення тендеру МОЗ), Колесніков повідомив, що на потужностях ЛАЗу може бути розпочате спільне виробництво цієї техніки з компанією «Renault». Можна зрозуміти сум Чуркіна, коли він зафіксував, що його «рено» не пролізе під вимоги Мінздраву, а тому одна з його компаній оскаржила майбутню оборудку в Антимонопольному комітеті.
У жовтні АМКУ вирішив, що МОЗ справді дискримінував «лазівців». Тільки-от підприємство Чуркіна заявку на тендер так і не подало. Можливо, їм було повідомлено, що не вони цю пасочку ліпили, щоби встромляти в неї свою квіточку.
Тим паче, що оскарження жодним чином не вплинуло би на плани організаторів. Майбутні переможці тендерів ще у вересні уклали контракти на постачання «швидких».
«Горал» замовив реанімобілі турецькому заводу «Hitas Ortopedi Ilkyardim ve Saglik Urunleri Turizm Tekstil Insaat San. Ve Tic. Ltd. Sti», «Крас» – відомому українському імпортеру «ВіДі Конкорд».
Тобто ще до оголошення результатів тендеру і рішення АМКУ ці фірми знали, що переможуть. Так воно і вийшло. Тендерний комітет МОЗу про всяк випадок взагалі зачистив конкурентне поле, відхиливши з формальних причин дорожчі заявки українського заводу «Пожспецмаш» і польського «АМЗ-Кутно» (AMZ Kutno Sp. z o.o.). Відтак «Крас» і «Горал» розіграли тендери винятково між собою, і наприкінці листопада 2011 року міністерство уклало з ними угоди.
Запропонована ціна на автівки була ринковою, тому починати ґвалт не було причин.
26 грудня МОЗ з чистою совістю здійснив передплату у повному розмірі – 140 млн грн. «Красу» і 59,5 млн грн. «Горалу».
Тут воно і почалося.
Уже 27 грудня турецький завод, який мав пакувати реанімобілі «Горала» коштовним обладнанням, зупинив виробництво через… повінь у Таїланді. Нагадаємо, підтоплювати там почало ще влітку, а в листопаді під водою опинилось все виробництво. Туркам же були конче необхідні електронні пристрої винятково з Таїланду. І тому виконати замовлення українців в строк вони ніяк не могли.
Хоча однаково незрозуміло, чому виробництво було зупинено наступного дня після отримання передоплати, а не, скажімо, за три дні до того, чи через місяць.
Аналогічні проблеми накрили й «Крас». Якісь форс-мажорні обставини зірвали поставки «швидких» від «ВіДі». На жаль судові аннали, з яких ми почерпнули цю історію, не розшифровують обставин форс-мажору. Але це вже не так і важливо. Суттєвіше інше: тендерна історія стала справжнім полем битви між різними угрупуваннями державної медичної сфери.
У середині лютого 2012 року МОЗ цілком неочікувано для багатьох очолила Раїса Богатирьова. Кадрова апаратниця була прощена Віктором Януковичем за своє віровідступництво «помаранчевих» часів і визволена з темниці РНБОУ. У повітрі вже тхнуло виборами-2012, а всі керівники МОЗу ніяк не могли вгамувати народне невдоволення станом медицини взагалі та стоматології зокрема. Відтак Раїса Василівна повернулась у крісло міністра, яке вона вже займала у 1999 році, агітуючи кого тільки можна за Леоніда Кучму.
Богатирьова змінила Олександра Аніщенка, вихідця з галактики донецьких лікарів, зіркою якої є народний депутат від Партії регіонів Тетяна Бахтєєва, член Колегії Міністерства охорони здоров’я, голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, директор «Донецького обласного клінічного територіального медичного об’єднання», яке за два роки витратило на ремонтні роботи понад 56 млн грн. (чи багато в Україні лікарень можуть дозволити собі такі розкоші?).
Колись Бахтєєва і Богатирьова були досить близькі, їх навіть вважали подругами. Однак останніми роками їх рознесло по конкуруючим таборам фармацевтів. Одну – до російського, другу – до так би мовити «литовсько»-індійського. Тому цілком логічним, хоча і досить несподіваним для пересічних українців, впевнених у монолітності «донецьких», став подальший розвиток ситуації зі «швидкими».
Фактично Богатирьова отримала у спадок таку ситуацію. МОЗ віддало 200 мільйонів за автівки і мало отримати їх наприкінці березня 2012 р. У дійсності воно отримало автомобілі лише у травні, до того ж не всі, та ще й недоукомплектовані необхідним медичним обладнанням. Тобто ніякий парадний в’їзд на територію пілотних областей з логотипом «ПР» не влаштуєш.
Найбільш кричущим було порушення з боку «Горала», який привіз лише вісім з оплачених 70 реанімобілів та ще й без люків у стелі медичного салону, балонів з закисом азоту та з непідходящими пристроями для фіксації нош в салоні.
«Крас» також зірвав строки поставки, хоча претензії до оснащення були лише щодо пристрою для фіксації нош.
Заробітки на «швидких» – це справді прибуткова хвороба вітчизняних бізнесменів. Наприклад, нещодавно прокуратура виявила, що у Криму на невеличкій партії «швидких» медики переплатили 640 тис грн. А у Волині, купуючи всього дві «швидких», медики заплатили 2,55 млн грн., хоча їм пропонували на 700 тисяч дешевше.
У нашому випадку для повного завершення оборудки залишалося лише, щоби держпідприємство «Політехмед» Мінздраву підмахнуло акт прийомки того, що приїхало. Можливо так і сталося б, якби в МОЗі залишилось старе керівництво. Однак влада змінилась. І «Політехмед» накатав рекламації про некомплект та зрив термінів, що загрожувало штрафними санкціями.
Постачальники спробували примусити держпідприємство до миру, подавши позови з вимогою прийняти «швидкі».
Однак Богатирьова, яка не хотіла відповідати за чужі оборудки, в яких вона була не в темі і не в долі, зробила свій хід. МОЗ у червні подало судові позови на постачальників, звинувативши їх у зриві термінів.
Можливо, ще й на цьому етапі «зацікавлені сторони» могли провести перемовини і розійтися зі своїми взятками. Але 11 липня програма «Гроші» телеканалу «1+1» повідомила про незвичну знахідку. Обіцяні, але нібито забуті МОЗом швидкі мирно стоять собі у дворі одного зі столичних автосалонів. Здійнявся шалений лемент, бо ж на той час всі вже встигли забути про закупівлю, яку проводили ледь не рік тому.
Уже через тиждень після телесюжету госпсуд Києва впаяв «Красу» штрафів та пені на 27 млн грн., «Горалу» – на 12 млн грн., що складало близько 20% від суми вже проплачених контрактів. Бізнесмени кинулись до апеляційної інстанції.
«Крас» приніс довідку Центру судових експертиз «Альтернатива» (належить юристам фірми «Грищенко і партнери»), у якій стверджувалось, що пристрої для фіксації нош – цілком нормальні. Однак апеляційний суд не зглянувся над бізнесменами і 11 червня 2013 р. закрив тему, присудивши їм штрафні санкції у повному розмірі.
«Горал» пішов трохи іншим шляхом. У 2013 році фірма попросила суд призначити товарознавчу експертизу на предмет відповідності поставлених машин вимогам міністерства (як повідомило МОЗ на запит «Наших Грошей», усі закуплені автівки зрештою приїхали в Україну). А допоки експертиза буде проводитись – апеляційну справу призупинити. Суд пішов назустріч, і у квітні справу зупинили. Тобто «Горал» може поки що борг не повертати.
Разом із тим, вже завершена справа «Красу» показує, що справа для «Горалу» має бути цілком програшна. Бо факт зриву термінів – доконаний. Докази відповідності (не)встановленого обладнання можуть лише трохи зменшити розмір штрафів. І, мабуть, ті кому треба, це чудово розуміють. Але зі складних ситуацій завжди є кілька виходів. «Горал» їх теж знайшов. Достатньо стандартний: оголосив самоліквідацію і приймає вимоги кредиторів до 28 липня. Якщо до цієї дати судова експертиза так і не буде проведена і суд не винесе вироку, то МОЗ може остаточно розпрощатись зі своїми штрафними мільйонами.
Перейдемо до бенефіціарів.
Засновником ТОВ «Горал» є Ірини Савоста. Вона також відома як директор «Дитячого благодійного фонду. Україна» Германа Фісталя – сина відомого лікаря Еміля Фісталя, керівника Донецького опікового центру. Еміля Яковича пов’язують давні дружні стосунки з Тетяною Бахтєєвою.
Основними засновниками фірми «Крас» у формі ТОВ (саме так офіційно називається фірма, яка отримала підряд МОЗ) є Федір Саворовський та його син Віталій. Обидва балотувались до Голосіївської райради в м.Київ за списком БЮТ у 2010 році. Отримав мандат лише батько, який з 1994 року очолює держпідприємство «Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро з дослідним виробництвом» Інституту фізики напівпровідників НАНУ та фірму «Крас».
Однак не БЮТом єдиним. Саворовські також є засновниками ТОВ «Науково-виробнича компанія Крас» та ТОВ «Автоспецпром», у якій їхнім партнером є… Володимир Фісталь, ще один син донецького лікаря.
З огляду на таке прикриття, можна було не сумніватись, що Верховна Рада залишиться осторонь проблем ПРіБЮТівців. І не лишилась. Тимчасова комісія, звичайно, була створена. Тільки парламентарі вирішили колупати іншу історію. Зовсім не про 200 млн і швидкі. Стратегічний напрям слідства – закупівлі вакцин у фірми «Фармстандарт-Біолік», акціонером якої донедавна був син міністра Олександр Богатирьов (37 мільйонів за 2012 рік).
Парламентське розслідування почалось після відповідної заяви Андрія Сенченка, народного депутата від… БЮТ (чи то «Батьківщини» на новий манер). З 11 членів ТСК шестеро є однопартійцями Бахтєєвої, ще троє – Саворовських. Жодних демаршів не зафіксовано. На відміну від ТСК щодо розслідування нападу «тітушків» на журналістів.
Однак історія була би незакінченою, якщо не згадати третього фігуранта (як кажуть, the last but not the least). Маємо на увазі – заступника міністра охорони здоров’я Романа Богачова.
Він очолив тендерний комітет МОЗу у 2012 році, тож формально не має стосунку до історії з «швидкими». Однак до структури міністерства потрапив набагато раніше, ставши радником міністра Аніщенка, при якому і відбулась ця оборудка. Відразу після його появи у МОЗі фармкомпаніям, які мають справу з держбюджетом, стало зрозуміло як виглядають і скільки коштують Cімейні цінності у медичній галузі. Паралельно була створена головна тендерна прокладка МОЗу – на державний «Індар», очолюваний другом Богачова, потекли сотні мільйонів, які без затримок шурують в офшори.
Зараз злі язики пророкують відставку Богатирьової уже в найближчі місяці. І навіть називають її наступником Олександра Качура, якого у січні 2013 року було переведено з посади заступника начальника Донецького облздраву відразу на посаду першого заступника міністра. І кожен зі співбесідників «Наших Грошей» у цьому контексті відзначає, що зміна міністра жодним чином не відіб’ється на Богачові. Мовляв, справу, заради, якої він поставлений, він робить добре.
Звичайно, Богатирьова може і втриматись. Але для цього потрібно залагодити всі свої конфлікти і остаточно перестати втручатись у справи, які освячені згори. Правда, треба бути занадто зхибнутим на політичних телешоу, щоб вболівати за кар’єру когось із цих персонажів. Нас займають, власне, державні гроші. Тож повернемось до успіхів «Красу» і «Горалу» у період з 2011 року, коли в МОЗі з’явився Богачов.
«Горал» отримав за цей час підряди на 85 млн грн. Остання перемога датована груднем 2012 року. Після чого, як вже говорилось, фірма почала самоліквідацію.
Разом із тим, формальна власниця «Горалу» Ірина Савоста є також засновницею ТОВ «Мед-інвест», яке за цей же період тендернуло 330 млн грн. І ось що характерно. «Мед-інвест» почав вигравати тендери у самому кінці 2011 року, коли на «Горал» завели контракт на поставку «швидких» і він почав згортати свою тендерну діяльність.
Подібна історія і з фірмою «Крас» у формі ТОВ», яка з 2011 року натендерила 504 млн грн.
Останній підряд датовано серединою 2012 року, коли почались судові розборки по «швидким». Однак зі згасанням «Красу» з’явилось ТОВ «Ілатанмед», зареєстроване на Ольгу Писану. Вона відома як бухгалтер держпідприємства «Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро з дослідним виробництвом» Саворовського та тієї ж фірми «Крас». «Ілатанмед» після зникнення «Красу» натендерив вже 298 млн грн.
Загалом ці чотири фірми за часів Богачова з 2011 року отримали державні підряди на 1,22 млрд грн. І процес освоєння коштів не припинявся ні на секунду. Навіть коли МОЗ з подачі Богатирьової у суді доводило ненадійність фірм з кола любих друзів Бахтєєвої.
Бо суди, вони ж так – для плебсу. А реальна політика, як завжди, твориться під килимом.
Юрій Ніколов, «Наші Гроші», вперше опубліковано у «Економічній правді»