НОВИНИ

23.03.2017
22.03.2017
Всі новини »

ТЕГИ

ДОКУМЕНТИ

«Індар» епохи Сімейної медицини

27 Травня 2013

indarДержава створила на базі власного заводу нову «прокладку», на яку заводить сотні мільйонів держзамовлень і виводить їх у офшорні годівнички.

Державний завод «Індар» цієї весни створив сенсацію: показав, що і в нашій країні можуть іти державотворчі процеси. Річ у тому, що всього за кілька місяців держпідприємство виграло тендерів Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) на 209 мільйонів гривень. За таке, звісно, варто підняти келих. Бо коли держзавод виграє величезні підряди, залишаючи на узбіччі тендерного свята приватні «прокладки», а при тому ще й знижуються ціни на ліки, — то явище це настільки ж дивовижне, як недонецький міністр. 

Правда, вивчення нюансів переможної ходи «Індару» наштовхує на думку, що пити за цей успіх будуть лише у кількох кабінетах. І не надто гучно цокаючись.

Нинішнього року «Індар» став вести себе на тендерному ринку немов мегакорпорація зі світовим ім’ям. Виграючи все, що тільки можна, і готуючись підім’яти під себе все, що рухається.

Уперше в своїй історії він виграв тендер МОЗ на постачання ліків для хворих на ВІЛ/СНІД. А саме отримав підряд вартістю 102, 87 млн грн на постачання Лопінавіру/Ритонавіру. Традиційний постачальник цих ліків — ТОВ «Людмила-фарм», яке стало улюбленцем МОЗ часів Раїси Богатирьової, — цього разу чемно програло з різницею у пів відсотка, не заявляючи протестів в АМКУ. Хоча це є досить поширеною практикою у боротьбі за підряди державних закладів охорони здоров’я.

Порівняно з минулим роком, ціну на препарат було знижено на 0,25%. При цьому виграв український завод-виробник, а єдиний конкурент є постачальником імпортних ліків. Здавалося, що одним махом МОЗ стало на шлях спокути відразу на двох напрямах: підтримка національного виробника і економія державних коштів.

Воно би було так, якби не важлива деталь: «Індар» справді є заводом-виробником. Але інсуліну. Ліки для ВІЛ-позитивних людей в Україні не виробляються через нашу технологічну відсталість. Тобто «Індар» виступив як банальна торгова «прокладка», витіснивши «намолених» роками дистрибуторів.

Це не перший успіх «Індару» на абсолютно чужих для нього ринках. Інсуліновий завод цієї весни також уперше став постачальником вакцин для профілактики гемофільної інфекції типу b, кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, кору, паротиту та краснухи (104,21 млн грн), а також фактора коагуляції крові та фактора Віллебранда (2,08 млн грн). А в серпні минулого року зумів осідлати ще одну нестандартну нішу — поставку тест-смужок для глюкометрів для хворих на діабет (15,80 млн грн).

Саме тест-смужки і проявили «прокладочну» сутність «Індару». Як з’ясували журналісти «дореволюційного»  ТВі, завод продав МОЗу тест-смужки відомої компанії «Рош діагностікс». Однак українське підприємство придбало їх не у виробника, а у британської фірми Altona Trade Agency LLP, зареєстрованої на два офшори з Белізьких островів — Corporex limited та «Інтегрекс лімітед».

«Від «Альтони» контракт з «Індаром» підписав не британець, а латвієць Іво Стелфс. У резюме він зазначив, що раніше працював у Парекс-банку в Ризі — у тому самому, який став героєм серії гучних міжнародних скандалів через підозри у відмиванні брудних грошей… Гроші, отримані на державному тендері, згідно з контрактом, що потрапив до нас, завод «Індар» перерахував у Латвію, — саме в цій країні, відомій своєю потужною банківською системою, відкрито рахунок фірми з міцним офшорним корінням, Altona Trade Agency LLP», — повідомив ТВі.

Нічого, звісно, поганого в тому, що державне підприємство вирішило заробити на «суміжних ринках». Гроші не пахнуть. Проблема лише в тому, що сам завод, а відповідно і бюджет, від цієї операції отримав менше, ніж у відомому анекдоті: «Купую яйця по 10 копійок, варю і продаю по 10 копійок». Там у чоловіка залишався бодай «навар». Оборудка ж із тест-системами збагатила «Індар» на простий і ясний круглий нуль. Бо на белізькі офшори було перераховано рівно стільки грошей, скільки було отримано від МОЗу. Ну, а про те, що з тендеру повикидали дешевших учасників, — навіть згадувати не будемо. Це в нас — за умовчанням.

Закон на службі у нових бізнесменів

Контракт «Індару» з британсько-белізькими партнерами виявив ще одну пікантну особливість. Укладено його того самого дня, коли було оголошено міністерський тендер. Тобто коли інші постачальники ще тільки вчитувались в документацію, «Індар» уже замовляв у «Альтони» саме ту кількість тестів, яку хотів МОЗ. І саме на ту суму, яку міністерство планувало витратити.

Добре налагоджений інформзв’язок може пояснюватися тим, що міністерство і завод є пов’язаними особами, оскільки МОЗ через свою держкомпанію «Укрмедпром» віднедавна володіє 71% акцій «Індару».

Але інсайд — не єдина приємність «Індару» від стосунків із чиновниками. Більш істотною допомогою у нелегкому фармацевтичному бізнесі стали нещодавно прийняті закони, один із яких дозволяє правильно витрачати гроші, а другий — правильно заробляти. Щодо першого — то це відомий скандальний закон, який півроку тому вивів з-під обов’язкових тендерів державні підприємства. І якби «Індар» закуповував, скажімо, ті ж тест-смужки у белізців до серпня минулого року (саме тоді було прийнято закон), то мусив би бодай оприлюднити інформацію про це у «Віснику державних закупівель». Та й тендер провести. Сьогодні ж він має право купувати що завгодно, за скільки завгодно і нікому про це не повідомляючи. Комерційна таємниця. Відтак, за скільки і в кого завод придбав ліки від СНІДу, вакцини чи ліки для гемофіліків, — ми поняття не маємо. Але підозрюємо, що «навар» від цього не набагато перевищує заробіток від тест-смужок. Отож із витратами все склалося пречудово.

Що ж до другого закону — то він здатен озолотити і «Індар», і його партнерів. Нагадаємо, під час сумнозвісного виїзного квітневого засідання парламентської більшості на Банковій було проголосовано законопроект №0884. Ним до закону про держзакупівлі додали норму про те, що учасники медичних тендерів повинні мати «власні виробничі потужності».

«На практиці це означатиме торжество посередників, щоб імпортувати іноземні ліки, пакувати їх у коробки «на власних потужностях» і вдесятеро дорожче продавати державі. До побачення, вільний ринок», — стисло описав нове майбутнє глава парламентського комітету по боротьбі з оргзлочинністю та корупцією Віктор Чумак.

Про те, що покровителі «Індару» зможуть використовувати цю норму саме на власну користь, свідчить такий нюанс: вимога про наявність власних виробничих потужностей — необов’язкова, і встановлювати її замовник має право коли завгодно. Як пояснив один із фармацевтичних дистрибуторів, така «гнучкість» закону пов’язана з тим, що транснаціональні корпорації, з огляду на незначні обсяги українського ринку, можуть банально припинити поставки, якщо держава «відіжме» їхніх представників. Тому працюватимуть по кожному тендеру окремо, щоб і вовки були ситі, і вівці цілі. Включно з баранами.

Що ж стосується «Індару», то він до розгортання «виробничих потужностей» уже готовий.

Напередодні тендеру по СНІДу голова правління «Індару» Любов Вишневська повідомила про готовність локалізації антиСНІДівських препаратів. Імпортний препарат уже нинішнього року мають пакувати на потужностях «Індару». Для цього «Індар» пройшов інспекцію міжнародної компанії Аbbott (хоча про це відомо лише зі слів керівниці «Індару», на сайті корпорації згадок про український завод немає).

Наступний крок — це первинна упаковка, таблетування/капсулювання, а потім — робота з самими субстанціями. Але «потім» — це через п’ять років. Що ж стосується «сьогодні» — то це перепакування з одних коробок в інші. Однак зі всіма преференціями «вітчизняного виробника».

Нічого, відтак, дивного, що голова правління задекларувала випуск ще й ліків проти туберкульозу і розширення лінійки препаратів проти діабету. Також згадаємо тест-смужки, вакцини та фактори крові, і пазли починають складатись у ринок ціною на мільярди гривень.

Як капітана назвете, туди корабель і попливе

Зрозуміло, що такий бурхливий бізнесовий сплеск і ще бурхливіші перспективи «Індару» мусили мати своїх натхненників. І, як мовиться, — вигодонабувачів. Можна, безумовно, так називати державу або весь український народ. Але до цього не опускатимемось. Усе-таки емпіричний досвід України свідчить, що в державних підприємствах головний не той, хто володіє, а той, хто управляє.

Володіє, нагадаємо, — держава. В особі «Укрмедпрому». Той свої 71% акцій отримав у результаті хвацької атаки з судами та масками-шоу. Торік власність була «віджата» у белізького офшору «Сторк холдінгс лімітед», якому держкомпанія п’ять років тому за загадкових обставин цей пакет акцій і злила. Як подейкували, за цим офшором ховалось авторитетне угрупування російсько-українського походження. Однак тепер уже мова не про них.

Сьогодні головою правління «Індару» є Галина Вишневська, менеджер із широким колом бізнес-інтересів. Вона — співвласниця фармацевтичної компанії «Рідан» з Олександром Хейломським, який у 90-х роках працював у Держкоммедбіопромі. Вона ж проявилась і в таких компаніях, як «Туроператор «Романтик-тур», і у «В.В.-Віксі», де її партнером є фірма «Крепідо» екс-депутата від Партії регіонів Олександра Супруненка, більше відомого як брат В’ячеслава Супруненка, колишнього зятя Леоніда Черновецького.

Однак набагато значиміша постать голови наглядової ради «Індару» Дмитра Політіко. Він теж виходець із бізнес-середовища. Кілька років тому очолював ТОВ «Демидівський кар’єр», засновниками якого були Олег Поволоцький (близький до незабутнього «тендерника» Антона Яценка, у 2010 р. кілька місяців очолював Держспоживстандарт, після звільнення перебрався до Держагентства екологічних інвестицій) та Володимир Галицький (екс-голова Держцентру зайнятості, сидить під слідством за корупцію).

Однак це були тільки зачатки справжньої кар’єри Політіко. Все змінилось, коли до апарату МОЗ потрапив його однокурсник часів навчання в КПІ Роман Богачов (Богачов перейшов до МОЗ із приватного консорціуму «Менеджмент консалтинг груп» разом із Дмитром Підтуркіним, який нині є радником міністра). Спочатку Богачов став радником міністра, а в березні 2012-го — заступником міністра, очоливши апарат міністерства і тендерний комітет МОЗ.

З огляду на це, поширена думка, що буцім саме міністр Раїса Богатирьова відповідає за те, як МОЗ тендерить майже 2 млрд грн на рік, є правдою лише на кілька відсотків. Яких, може, й вистачає на «Луї Віттон», але не на ТОП-100 найбагатших людей країни.

Наочним прикладом того, «хто є who» в міністерстві, стали тендери на постачання вакцин для дітей, результати яких стали відомі наприкінці квітня. На ці торги заявки на загальну суму 5,18 млн грн. подавало ПАТ «Фармстандарт-Біолік», акціонером якого донедавна був син міністра Олександр Богатирьов. Ще торік питань щодо переможця не виникло б жодних. Бо після призначення Раїси Василівни міністром успіхи «рідної» фірми на державних тендерах мали яскраво окреслений висхідний тренд. Якщо у 2010 р. «Фармстандрат-Біолік» натендерив 15 млн грн, то у 2011-му мав уже 30 млн грн, а у 2012-му — 37 млн грн.

Однак нинішнього року все змінилось. Навесні проти «богатирьовського» заводу було проведено потужну кампанію. Нардепи (в основному від «Батьківщини») розповідали про смертельні випадки серед дітей, яких щепили вакциною «Фармстандарту». На диво оперативно відреагувала Державна лікарська служба, що призупинила використання вакцин цього виробника. Втрутилася і Генеральна прокуратура.

Звісно, у міністра вистачило впливу, аби не дійшло до арештів та конфіскацій. Ба навіть сам факт подачі заявки «Фармстандартом» на тендер щодо вакцин свідчить, що компанії вдалось розібратись із Держлікслужбою. Однак цим її успіхи і обмежилися. Тендерний комітет МОЗу відхилив заявку «Фармсандарту» через відсутність копії документів на право користування складськими приміщеннями та надання деяких документів без перекладу українською мовою. Остання претензія цілком обґрунтована з погляду тендерного законодавства, однак є досить цинічною. Річ у тому, що міністр Богатирьова від минулого року очолює урядову групу з розробки та внесення системних пропозицій з удосконалення законодавства про порядок застосування мов в Україні. Ну і те, що неодноразовий переможець тендерів раптом розучився подавати документацію, викликає принаймні легкий подив.

Звісно, цю невдачу можна було б списати на продаж під час скандалу Олександром Богатирьовим 19% своїх акцій заводу. Однак насправді завод далеко від Богатирьових не пішов. За даними «Forbes-Україна», акції було продано не російській компанії «Фармастандарт», яка є одним із основних власників заводу, а Олександру Забудкіну, давньому товаришу сім’ї та партнеру Богатирьових по іншій фірмі — «Сінбіас фарма» (випускає онкопрепарати). І Забудкін має тепер 41% акцій  «Фармстандарт-Біоліку».

Цей випадок заронив у багатьох сумнів, хто є головним розпорядником мільярдів МОЗу: міністр Богатирьова чи її заступник Богачов, який очолює тендерний комітет міністерства. Тим паче що про нього вже два роки ходять чутки як про людину, котру захищає значно вищий, ніж міністерський, омофор.

Поки що однозначно можна стверджувати, що Богачов не є креатурою або людиною Богатирьової, хоча де-юре спочатку Богатирьова стала міністром (у лютому 2012 р.), а він став її заступником у березні. Однак де-факто Богачов залишився їй у спадок від попередника — Олександра Аніщенка, в якого працював радником і вже тоді був відомий як куратор закупівель міністерства. Своєю чергою, Аніщенка поза очі називали протеже відомої діячки медичного ринку Тетяни Бахтєєвої. Колись про неї та Богатирьову говорили як про представників однієї групи Ріната Ахметова і навіть — подруг, однак нині це — непримиренні конкурентки.

Кадрова бюрократка Богатирьова нині завдячує своєю посадою виключно президентові. Віктору Януковичу на такому соціально чутливому ринку як медичні послуги потрібен той, хто може організувати лікарів на виборах, як це вона робила у 1999 р. для Леоніда Кучми. І в разі чого піде з посади, не ламаючи схем, зав’язаних на інших персонажах.

Своєю чергою, голова парламентського комітету з питань медицини Тетяна Бахтєєва є одним із найвпливовіших лобістів, однак тримається здебільшого в тіні. Наприклад, мало хто знає, що вона, всупереч закону про статус народного депутата, вже багато років після обрання до парламенту продовжує бути директором Донецького обласного клінічного територіального медичного об’єднання. І ще менше людей знає, що за останні два роки ця лікарня замовила ремонтних робіт на 56 млн грн, що є одним із рекордних показників для регіональних лікарень. Саме в «головлікарській» іпостасі Бахтєєва була колегою Аніщенка, який до призначення у МОЗ числився головлікарем Донецької дитячої лікарні №5. Відтак вона знала про його відповідність міністерській посаді набагато більше, ніж Богатирьова, яка до кінця 2011 р. пересиджувала в РНБОУ опалу Януковича за свій партійний демарш «помаранчевих» часів.

Ще один визначний нюанс. Держава починала відбирати «Індар» у дуже непростого офшору ще в 2011 р., коли Богатирьова тільки будувала плани повернення до МОЗ, а Богачов уже був радником міністра. І, як уже сказано, керівником заводу став саме його однокурсник.

Рахуємо прибутки. Стежимо за руками

Із серпня 2012 р. «Індар» набрав міністерських підрядів на 224,98 млн грн. Із врахуванням тендерів інших медичних установ, за ці 9 місяців завод отримав підрядів на 254,88 млн грн. Це — дві третини від усіх тендерів «Індару», виграних з моменту заснування «Вісника держзакупівель» у 2008 р.

І далеко не межа бажань. Враховуючи не тільки майбутнє «власне виробництво», а й агресивну поведінку «Індару» на місцевих тендерах.

Як відомо, керівники на місцях часто-густо дозволяють собі досить незалежну від центру поведінку, обираючи власних тендерних улюбленців та величину маржі. Так би мовити, на кожного головлікаря у міністерства не вистачить ревізорів. Відтак державний завод у повний зріст почав давити маргіналів із допомогою інших органів.

За останні три місяці ми нарахували близько десятка звернень «Індару» до Антимонопольного комітету із заявами про дискримінаційні умови тендерів. Здебільшого «Індар» тисне на те, що місцеві управління охорони здоров’я та лікарні ставлять вимогою, аби термін придатності інсуліну після першого відкриття упаковки був не меншим семи тижнів. Тоді як «індарівська» продукція псується вже через три. І завжди АМКУ стає на бік «вітчизняного» інсуліну, не зважаючи на такі аргументи замовників, як те, що хворі за три тижні не встигають використати всю упаковку, а тому половину ліків доведеться викидати на смітник.

Але чого не зробиш задля підтримки «вітчизняного виробника». Тим більше в такій грошовій темі, як закупівля ліків.

Отож ринок медичних держзакупівель вагою 8,5 млрд грн. на рік (дані за 2012р. без урахування санаторних послуг) чекає чергового улюбленця долі. Бо останні 209 млн грн. «Індару», безперечно, виведуть його в лідери хіт-параду улюбленців медичної влади за підсумками 2013 року  (весь хіт-парад за 2012 рік тут). Жаль лише, що важко буде дізнатися, скільки на цьому успіхові заробить саме держава. Ця інформація, нагадаємо, є таємницею. Комерційною.

Юрій Ніколов, Олексій Шалайський, «Наші Гроші». Вперше опубліковано в «Дзеркалі тижня. Україна»

Найбільші постачальники медикаментів та медичного устаткування для державних установ, млн грн. (у дужках місце у аналогічних рейтингах у попередні роки):

2012

2011

2010

1. ПАТ «УМТ»

453 412 881

150 938 928 (13)

24 669 897 (40)

2. ТОВ «Людмила – Фарм»

421 308 806

337 685 738 (2)

152 519 187 (7)

3. ТОВ «БаДМ»

411 534 460

317 163 230 (3)

268 788 566 (2)

4. ПрАТ «Альба Україна»

305 807 519

183 605 354 (7)

62 665 406 (16)

5. ТОВ «Медгарант»

296 543 115

151 606 190 (12)

218 572 722 (3)

6. ТОВ «А’СТА»

259 758 027

222 574 368 (5)

153 267 874 (6)

7. ЗАТ «Медфарком-Центр»

213 675 288

191 523 026 (6)

120 114 028 (9)

8. ТОВ «МК Ксенко»

195 242 316

39 441 473 (39)

11 962 526 (-)

9. ПП «Донмед»

191 133 096

78 886 697 (22)

10. ТОВ «Ілатанмед»

188 066 800

11. ТОВ «Мед-Інвест»

187 449 435

76 444 523 (23)

12. ТОВ «Центрофарм»

173 425 500

89 686 882 (19)

7 946  296 (-)

13. ТОВ «Альянс Фарм»

147 625 192

167 448 830 (9)

41 643 579 (29)

14. ТОВ «Топсервіс–Медтехніка»

138 483 950

61 978 963 (27)

11 221 400 (-)

15. ТОВ «Фармекс Груп»

132 859 192

139 023 155 (14)

16. ТОВ «Вектор Фарма»

121 432 798

17. ТОВ «Бакмед»

116 934 333

132 082 164 (15)

134 474 628 (8)

18. ТОВ «Фарма Лайф»

111 638 235

125 428 188 (16)

110 158 729 (11)

19. ТОВ «Фра-М»

110 615 177

71 096 641 (25)

25 436 093 (37)

20. ТОВ «Лінк-Медитал»

109 693 393

51 226 311 (31)

 –

33. ТОВ «ТД «Індар»

66 242 013

79 875 197 (21)

54 851 468 (20)

ПОДІЛИТИСЯ В СОЦ. МЕРЕЖАХ

НАШІ ГРОШІ Друкувати Друкувати

Tеги | , ,

НАШІ БЛОГИ

НОВИНИ РЕГІОНІВ

23.03.2017
22.03.2017
21.03.2017
Всі новини »

ТЕГИ РЕГІОНІВ