АМКУ забанив чергову витівку «Нафтогазу» по відсічці оцінщиків «негативною рецензією»
Далеко не кожен тендер “Нафтогазу” змушує Андрія Коболєва відреагувати на особистій сторінці. А друга поспіль поразка в АМКУ по дискримінаційним вимогам в тендері по оцінці – так.
«Нафтогаз» відверто показав, що бажає найняти на оцінку своїх активів якогось заздалегідь визначеного гравця. Або розіграти підряд в вузькому колі осіб. Наприклад, між ТОВ «Ернст енд Янг» та ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс». Першій фірмі «Нафтогаз» нещодавно за 87 тис грн. замовив інформацію щодо компенсаційних пакетів перших осіб компаній в Україні та українців, які виконують функції перших осіб компаній за кордоном. Другій – за 100 тисяч грн. замовив семінар «Оцінка інвестиційних проектів».
«Нафтогаз» відразу показував, що не бажає бачити на торгах випадковостей, відвівши дуже стислі терміни і надзвичайно коштовну оплату послуг навіть по міркам міжнародних оцінщиків. Виходячи з очікуваної вартості торгів 22 млн грн. за два місяці роботи не менше трьох оцінщиків розрахунки вказували на $135 тисяч на місяць в одні руки.
Одеське ТОВ «Аргумент», відома як оцінщик майна «Укрпошти» по всій Україні, оскаржило в АМКУ дискримінаційність вимог, які також передбачали спеціалізований досвід для учасників торгів. В сумі все вказувало на те, що «Нафтогаз» просто хоче віддати коштовний стратегічний підряд «Ернст енд Янгу», яким вже замовляв оцінку активів у 2014 і 2016 роках. Цим оцінщикам достатньо було просто трохи відкорегувати свій попередній звіт, щоб швиденько зробити «новий».
АМКУ тоді змусив «Нафтогаз» прибрати дискримінаційні вимоги щодо досвіду (див. Прецедент в АМКУ: «Нафтогазу» вказали на заточку торгів по оцінці майна).
І «Нафтогаз» виконав наказ. Однак разом з цим у змінену тендерну документацію вніс нові вимоги, які знову ж таки вказали на небажання повністю відкритись ринковим пропозиціям. І нова скарга в АМКУ від «Аргменту» не забарилась.
Мова йде про дуже тонку та вузькоспеціалізовану річ, яка називається рецензія звіту з оцінки. Справа в тім, що кожен звіт оцінщика потім зверху оцінює інший оцінщик задля більшої достовірності результату. Оця оцінка оцінки називається рецензія, і вона може бути негативна чи позитивна. Потім ця рецензія розглядається Екзаменаційною комісією Фонду держмайна. І вже там остаточно вирішується доля звіту – визнати його негативним і покарати оцінщика, чи навіть у випадку негативної рецензії вивчити всі обставини і визнати звіт нормальним. Зрештою всі ці дані відкрито оприлюднюються на сайті Фонду держмайна.
Так ось. «Нафтогаз» вніс вимогу, аби жоден звіт учасника тендеру впродовж 2016-2017 року не отримував негативну рецензію. У «Аргумента» був один такий звіт, що отримав саме негативну рецензію. Однак згодом на Екземенаційній комісії з’ясувалось, що до Фонду держмайна потрапила неповна версія звіту. Коли це з’ясувалось, то комісія прийняла висновок «звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки». Після цього конкретні оцінщики, відповідальні за це цей звіт «Аргменту» пройшли позачергове навчання і підтвердили свою кваліфікацію.
Але ота проміжна рецензія ж все рівно була негативною! І цей факт дозволяв би «Нафтогазу» не допускати «Аргумент» до торгів.
Ок, якщо це так принципово, вирішили в «Аргументі», то чому замовник акцентує увагу саме на 2016-2017 роках? А негативна рецензія, наприклад, за 2015 рік чим гірша? Тим що на кілька місяців старіша?
Чи тим, що звіт «Ернст енд Янгу» по оцінці санаторію «Молдова» Нацбанку в 2015 році (див. протокол №83 та скріншот) теж отримав негативну рецензію?
Так, Екземанційна комісія зрештою просто відправила конкретного оцінщика фірми на курси підвищення кваліфікації і не стала анулювати сертифікат самому «Ернст енд Янгу». Але рецензія також негативна! І різниця з негативною рецензію «Аргументу» була лише у кілька місяців.
В результаті адмінколегія АМКУ визнала дискримінаційною вимогу по негативній рецензії за 2016-2017 роки і через кілька днів оприлюднить своє повне рішення.
Однак щось підказує, що «Нафтогаз» просто так не здасться.
Попереду анбандлінг. Є бажаючі отримати частину української газової труби. Йдеться про консорціум з італійської компанії «Snam S. p.A.» та словацької «Eustream a.s.». Також «Нафтогаз» за $3,69 млн найняв саме італійський підрозділ компанії «Rothschild S.p.A.» на послуги, пов’язані із забезпеченням відокремлення діяльності з транспортування природного газу (анбандлінг), включно із залученням кваліфікованого партнера до управління газотранспортною системою (ГТС) України.
Залишається окуклити коло причетних намоленим оцінщиком, і ситуація з майбутнім стратегічної газової труби України остаточно перейде в кулуари, до яких будуть мати доступ лише обмежене коло зацікавлених осіб.
А питання, на мій погляд, не дуже однозачне. Справа в тім, що італійсько-словацький консорціум не хоче брати всю ГТС. Він хоче лише ту частину, по якій качатиме газ з Росії. А це є найприбутковіша частина труби. За всю решту мереж по решті України відповідатиме держава Україна. У якої вже не буде найприбутковішої частини труби. І щось здається, що це не найкраще майбутнє. За майбутнє все-таки варто поторгуватись.
Блог від: Юрій Ніколов