Пігулка для прем’єрської амбіції Клюєва
Андрій Клюєв днями очолив урядову раду, яка нібито має є навести жах на цинічних фармацевтів. Проте за словами джерела «Наших Грошей» правда ще цинічніша – до нечуваної кризи з ліками призвело передахування ринку, здійснюване під прапором Януковича-середнього.
На початку жовтня маховик репресій на фармацевтичному ринку закрутився із новою силою. Віктор Янукович, розлючений тривалою кризою із держзакупівлями ліків, оголошує догани міністру охорони здоров’я Олександру Аніщенку і його заступникам, незважаючи на пожвавлення клерків. Уряд створює Раду з питань функціонування системи охорони здоров’я під керівництвом першого віце-прем’єра Андрія Клюєва. Усе це відбувається лише через кілька місяців після призначення головою Мінзддорову кадрового донецького лікаря, який став третім очільником проблемного міністерства за останній рік.
Картинка виглядає напрочуд красиво: цар Янукович лютує на довбнів-бояр, батько нації, який не зважає на донецьку прописку, метає паперові громи та блискавки як осетер ікру під час нересту. Перелякані клерки трохи розблоковують закупівлі ліків, але при цьому постійно наголошують на тому, що тендери часто-густо відміняються через бажання купити ліки по більш гуманним цінам, ніж пропонують зажерливі дистриб’ютори.
Здавалося б життя хворих в державі має покращитись вже сьогодні.
Але ні. Із пігулками в державних лікарнях майже та сама біда, що і на початку року.
«Нашим Грошам» вдалось розговорити на цю тему одного з крупних парламентських фармацевтів, який погодився «дати розклад» без згадування його прізвища. Бо часи нині надто «обєздолені».
– Насправді все це цинічна гра, яку веде найближче оточення Януковича. У міністра є помічник Андрій Ігнатов, який і здійснює нагляд над закупівлями ліків. І, як останнім часом говорять в нашому середовищі, нагляд здійснюється від імені Олександра Януковича, – каже нардеп.
(До речі, в «Дзеркалі тижня» куратором фармацевтичних закупівель названо Івана Аврамова, якого Юрій Іванющенко відкрито назвав своїм бізнес-партнером. Проте це не суперечить інформації нардепа-фармацевта про Януковича-середнього. Оскільки за нинішніх часів Юра Єнакіївський і сімейство Януковичів – це два боки однієї медалі.)
Сенс нагляду такий. Мінздоров справді бажає виявити якнайдешевші ліки. І виявляє їх, запрошуючи до участі в тендері всіх бажаючих. Ті подають заявки з ціновими пропозиціями і тендер благополучно… відміняється з формулюванням «ціна найбільш вигідної конкурсної пропозиції перевищує суму, передбачену замовником на фінансування закупівлі».
Після цього до авторів найдешевшої пропозиції (скажімо 50 грн. за таблетку) від куратора галузі надходить пропозиція, від якої деякі бізнесмени не можуть або не хочуть відмовитись: «Давай на новий тендер подавай заявку з ціною 120 гривень. З них 50 гривень первинної ціни – твої. Можеш навіть докинути до неї пару гривень. А з надприбуткових 70 гривень – твої 5 відсотків. Решта – в касу».
Звісно у бізнесмена виникає питання: «Але 120 гривень набагато дорожче, ніж можуть запропонувати нормальні закордонні фірми. Як же можна виграти тендер, коли вони також прийдуть на конкурс?!»
Відповідь вражає донецькою прямотою: «Не хвилюйся, не прийдуть. Вони хоч і закордонні, але ж мають в Україні офіси, в які може помилково нагрянути наряд «беркуту», податківці або слідчі прокуратури чи СБУ».
Зараз Мінздрав все-таки почав проводити тендери, в яких часто-густо між собою конкурують генетично-пов’язані компанії. «Наші Гроші» повідомляли про такі випадки цієї осені не раз, і не два.
Звісно, що така процедура опанування ринку держзакупівель ліків вимагає часу – там дуже багато гравців. Тим більше, що Олександр Вікторович хоч і має прізвище Янукович, але на цьому ринку працюють такі бізони, що не всі прізвища можуть їх ввергнути в священний трепет. Коротенько нагадаємо «хто є ху» серед найвпливовіших гравців ринку.
Петро Багрій вважається «любим друзєм» Микола Азарова і діловим партнером пам’ятного Зиновія Митника. До його сфери впливу відносяться кілька фірм, а перлиною в короні є «Ганза», засновником якої є особисто Петро Іванович. Але так само особисто Багрій відхрещується від діяльності «Ганзи». Мовляв, я хоч і засновник, але що там хороводять мої наймані менеджери не маю жодного уявлення. Менше з тим. Кілька минулих років Ганза&Ко вигравали найбільші тендери Мінздраву. Але з приходом Аніщенко ця група з фаворита міністерства перетворилась на лузера і певною мірою на гальмо, оскільки саме «Ганза» блокувала деякі тендери в Антимонопольному комітеті. Також є чудова історія з ліками для гемофіліків. Азаров ще влітку нагримав на Аніщенка за провал по цьому сегменту і доручив голові Міністерству з надзвичайних ситуацій терміново придбати фактор згортання крові у закордонних виробників. Але треба ж було такому трапитись, що відомство Віктора Балоги після доручення Азарова по неконкурентній процедурі закупівлі «у одного учасника» уклало угоду саме з «Ганзою». Яка ніякого виробництва ліків не має, а є лише посередницькою структурою. (До речі, коли на початку жовтня на урядовому засіданні Аніщенку влаштували обструкцію, за даними джерел, на горіхи дісталось і Балозі. Мовляв, теж не впорався, бо ліки так і не з’явились, не зважаючи на угоду з «Ганзою».)
Борису Литовському також підвладні кілька дистрибуторських компаній, але зараз не це головне. Його україно-ізраїльська кар’єра вже кілька років відкидає густу тінь потужного російського угрупування з географічно-кримінальним брендом в анамнезі. Минулорічне призначення Іллі Ємця головою Мінздраву великою мірою стало можливим дякуючи фінансуванню з боку цієї групи. А недавні проблеми довкола одного з харківських фармацевтичних заводів викликані у великій мірі тим, що після призначення донеччанина Аніщенко в Мінздраві з’явились нові «смотрящі». Вони також прекрасно знають «понятійний апарат», за допомогою якого вирішуються проблеми в певних колах, до яких дехто відносить московсько-українського бізнесмена Ігоря Сало, пов’язаного з ім’ям Бориса Литовського.
Ось така каша закрутилась довкола одного з найбагатших ринків України: 5-6 мільярдів лише державних закупівель, а з врахуванням продажів ліків в аптеках – понад 20 мільярдів.
В ній є все – силове захоплення підприємств (передахування харківського заводу), карні справи (попередній склад тендерного комітету Мінздраву часів Митника наразі майже в повному складі сидить в СІЗО), бюрократичні розборки на найвищому рівні. Немає лише одного – дешевих і якісних ліків. Чи стане панацеєю рада Андрія Клюєва?
Сам Андрій Петрович з цього приводу сказав «Дзеркалу тижня» наступне:
– Ви знаєте, недавно мало не звели в могилу одного міністра. Він пив прописані антибіотики, а ефекту — жодного. Перевірили — з’ясувалося: крейда! Ми зобов’язані створити дуже серйозну, непідкупну систему контролю як виготовлених у нас ліків, так і імпортованих. І взагалі, ця сфера потребує радикального наведення порядку. Гріх не тільки заробляти на хворих сотні відсотків прибутку, ще більший гріх — заробляти на тих, кого ці ліки гроблять. Збереження ситуації, що склалася, — це крах нації. Мені вже підготували перелік фірм, які беруть участь у всіх цих тендерних ігрищах, завезенні неякісних медикаментів, підробках тощо. І ми ними займемося. Почнемо з підвищення контролю якості на митниці. Цієї сфери дерегуляція не торкнеться — навпаки, – обіцяє Клюєв.
Це добре для формування іміджу ефективного антикризового менеджера. Який набуде довершеності після реальної появи ліків. А якщо пігулки не з’являться? Є й така версія, яка також має право на життя.
Клюєвська рада хоч і створена, але немає жодного юридичного впливу на закупівлі Мінздорову. Звісно, перший віце-прем’єр вже давно не науковець, і за часів кар’єру в Донецькій області оволодів певним інструментарієм для жорстких розмов. Але чи вистачить його «понятійного апарату», наприклад, для північних бізнесменів?
Тож Клюєв може потрапити в таку ситуацію: провал з закупівлями ліків повісять на нього, бо по піару саме він в очах нації відтепер відповідає за здоров’я виборців.
І годі сподіватись, що «понятійні» фармацевти не матимуть підтримки в переговорах з Клюєвим. У Андрія Петровича є купа ворогів, які сплять і бачать його поразку в боротьбі за місце голови уряду. Звичайно, мова йде про шкуру ще «невбитого» Миколи Яновича, але хто сказав, що вона не має сенсу взагалі?
Наприклад, високопоставлене джерело в Партії регіонів у розмові з «Нашими Грошима» відтворило такий ланцюжок подій.
Минулого року підприємницький Майдан проти Податкового кодексу мав довести особисто Віктору Януковичу, що його особиста креатура – Микола Азаров – у кріслі голови уряду є некомпетентним кадром та потужним подразником для виборців. Але Віктора Федоровича привів розрулювати ситуацію прямо на Майдані аж ніяк не перший віце-прем’єр, а Сергій Льовочкін.
У голови президентської адміністрації є своя історія співпраці з Азаровим і напружених стосунків з Клюєвим. Наприклад, одну з ліній фронту боротьби між цими високопосадовцями проводять по питанню, хто саме має курувати багатомільярдну сферу Нацпроектів. З одного боку, відповідне структуру очолює Владислав Каськів, давній приятель Львочкіна. З іншого – майже всі нацпроекти чомусь не отримують повноцінної урядової підтримки у вигляді реальних коштів. (А деякі з тих, що отримують, опиняються під аргументованим вогнем критиків. Наприклад, інформація про те, що саме структури Клюєва отримали пільгові кредити на розвиток сонячної енергетики, розійшлась серед журналістів дуже швидко.)
Після підприємницького Майдану наступною гучною подією став «афганський» штурм парламенту, який на думку джерела «Наших Грошей» був підтриманий клюєвськими молитвами. Цей штурм отримав адекватну відповідь – офіс «афганців» Бориса Новожилова днями штурмували податківці, певний вплив на яких Микола Янович зберігає, незважаючи на зачистку його кадрів на користь молодих донецьких друзів Януковича-середнього.
До цього ж розкладу джерело додає зміну донора Тягнибока, мовляв відтепер фінансування «Свободи» в значній мірі залежить від Андрія Петровича. Як від нього залежить і поведінка групи «Реформи заради майбутнього», яка претендує на роль окремої фракції в Верховній Раді, більш-менш незалежної від генеральної лінії Партії регіонів і уряду.
Виходячи з цього контексту співбесідник «Наших Грошей» робить наступний висновок: Клюєв намагається сам собі створити можливість для отримання посади прем’єр-міністра з використанням політичних сил, до яких він немає формального стосунку.
При цьому Клюєву конче важливо, аби створену його руками можливість (якщо відставка Азарова все-таки відбудеться) не використали конкуренти. А цей перелік постійно оновлюється. Остання чутка, якою парламентські кнопкодави розважать один одного, що зараз десь нагорі розглядається можливість призначення прем’єр-міністром… жінки з БЮТ. Правильно – Наталі Королевської. Але цими чутками розважають себе ті, кому «війна – фігня, головне – маневри». Нам же більш важливо інше – зможе держава забезпечити своїх громадян ліками? Чи покладе з прибором на здоров’я і життя українців і продовжить захоплено пиляти і воювати за пости?
Юрій Ніколов, «Наші Гроші»