Міністерство Галущенка злило державні обленерго в приватні долоні: хто отримає мільярдні потоки?
14.03.2024   //  

Герман Галущенко (по центру)

У грудні 2023 року шість обленерго, де основним акціонером є держкомпанія «Українські розподільчі мережі», змінили склад наглядових рад. Більшість членів у п’яти обленерго (за виключенням Миколаївського) були обрані з подачі міноритарних акціонерів. Державний мажоритарний власник «УРМ», підконтрольний міністру енергетики Герману Галущенку, в усіх випадках проголосував за передачу влади міноритаріям. Йдеться про чималий шмат пирога – у 2022 році сукупний дохід шести державних «облів» складав 14 млрд грн. Більше було тільки у групи Ріната Ахметова – 22 млрд грн. Суркіси, Григоришин, Коломойський та інші заробляли набагато менше.

Енергетичний замголови Офісу президента Ростислав Шурма вже публічно відхрестився від цієї оборудки Галущенка. А ринок наповнився чутками про можливих бенефіціарів «реприватизації» обленерго.

Приватні міноритарії, що захопили владу у наглядових радах державних обленерго, –  здебільшого працівники самих обленерго, які володіють незначною кількістю акцій на рівні 0,00001%. Це скоріше ті акції, які у 90-х роздавались людям в ході ваучерної приватизації. Але ці міноритарії делегували непростих кандидатів.

Наприклад, рядова інженерка Тернопільського обленерго запропонувала до складу НагРади власного обленерго людей, які раніше представляли інших акціонерів у обленерго Миколаєва і Черкас. Корпоративний секретар «Черкасиобленерго» номінував до НР представника «Енергоатому». Клерк «Хмельницькобленерго» запропонував обрати до своєї НР двох членів НагРади «Харківобленерго».

Див. Весь склад наглядових рад 6 державних обленерго, призначених в кінці 2023 р.

В чому сенс? Тепер новообрані наглядові ради мають повне право призначати голів правлінь обленерго, які вже і розпоряджаються оперативною діяльністю природних монополістів. Саме від них залежить з якими приватними структурами працюватиме обленерго по підключенням клієнтів та кому замовлятиме ремонти ліній електропередач на десятки та сотні мільйонів (ось приклад, як державне обленерго б’є рекорди приватних облів). Це найбільші грошові потоки обленерго, через які власники компаній зазвичай і виводять кошти. Той гравець ринку, який бажає отримати під контроль потоки того чи іншого обленерго, має правильно знайти центр прийняття рішень, у якому й отримати дозвіл на призначення бажаного голови правління. Тобто пройти так званий процес «обілєчування» у центральній касі.

Зараз державні обленерго управляються незримою мережею рядових працівників-міноритаріїв. Саме вони мають надавати вказівки своїм членам наглядових рад як голосувати за призначення голів правління. Однак, через їхній підпорядкований статус зарплатних найманих працівників, є враження, що вони виконують зовнішні вказівки.

Призначений міноритаріями склад НР дає підстави вважати, що центр прийняття рішень ймовірно знаходитись в Міністерстві енергетики Германа Галущенка. Чимало запропонованих мінорітаріями кандидатур представляють «Енергоатом», з якого Галущенко і прийшов в міністерство. Серед них і колишній перший замголови ФДМУ Дмитро Парфененко, який зараз є радником керівника «Енергоатому» Петра Котіна з команди Галущенка.

Звісно, що за два місяці після обрання наглядових рад ринок наповнився чутками щодо бажаючих отримати те чи інше обленерго. Наразі не викликає сумнівів тільки доля «Харківобленерго». Його відносять до сфери впливу безпосередньо замголови Офісу президента Олега Татарова, тому про жодні зміни потоків мова не йде. «Тернопільобленерго» може бути цікавим групі Сурківсів, «Миколаїв» і «Запоріжжя»  – оточенню Давида Арахамії. Однак наголосимо, що це лише чутки про можливий інтерес певних людей, які самі на себе можуть натягувати чужий статус.

А от те що не є чутками. Ідеологом передачі шести державних обленерго в управління «УРМ» був замголови Офісу президента Ростислав Шурма. Однак днями його радник заявив «Форбсу», що Шурма не має відношення до того, що робить зараз міністерство Галущенка.

Першим цей процес у 2023 році помітив відомий експерт енергоринку Олександр Візір. За часів Порошенка-Кононенка він працював у Фонді Держмайна та Київській міськраді. У 2021 році з’явилась інформація, що президент Володимир Зеленський доручив управління державними обленерго «Енергоатому». На той момент Візір був помічником голови «Енергоатому» та радником міністра енергетики. Однак згодом Галущенко змінив усі процеси та звільнив восени 2022 вже непотрібного радника. Відтак Візір пішов на вільні хліба та з грудня 2022 працює в ГО «Асоціація енергоефективності та енергозбереження», а з квітня по грудень 2023 в «Черкасиобленерго». За його словами – займався нормативною закриттям провадження справи про банкрутство «Черкасиобленерго» (банкрутство закрили).

Олександр Візір вдарив на сполох щодо «тіньової приватизації» обленерго у грудні 2023 року, оприлюднивши у себе в фейсбуку інформацію про призначення в наглядові ради. Та отримав за це кримінальну справу. За що? Бо влаштувався на роботу, отримав зарплату та витратив її на свій розсуд (див. Скан.1).

Пряма мова викривача:

«Після публікації мною посту в ФБ мені одразу почали передавати «привіти» через знайомих в галузі. Перед Новим роком мене навіть набрав керівник АТ «УРМ» Артем Мартинюк та сказав, що його заставляють в Міненерго написати щодо мене заяву в прокуратуру і запропонував якось помиритися з міністром. Я сказав, що це в принципі не можливо, бо я з ним не сварився, а лише висвітлив об’єктивну реальність.

По факту цієї заяви 01.01.2024 було відкрите кримінальне провадження (поки що фактове), хоча на той момент, я вже звільнився з ПАТ «Черкасиобленерго».

Міненерго в перших числах 2024 року почало розганяти новину про той факт, що я ухилянт і що по факту цього проводяться перевірки та порушено кримінальну справу. Як можна побачити з тексту заяви про вчинення злочину вона не стосується «ухилянства», а стосується ніби моєї «неналежної роботи».

27.02.2024 мене вже викликали на допит в цій справі. Я не вірю в її перспективність, як мінімум тому, що всі необхідні робочі задачі я виконав, а отримані кошти перерахував на потреби ЗСУ і все це було зроблено до відповідної заяви АТ «УРМ». На мій погляд, основна задача цих «заходів» залякати мене. Через мою позицію щодо необхідності зміни менеджменту АТ «Харківобленерго» із-за жахливих результатів фінансової діяльності цього підприємства (зараз знаходиться під контролем Олега Татарова), слідчі ДБР 16.08.2022 року провели у мене в квартирі обшук (причому ухвала про обшук була видана Личаківським районним судом міста Львова, а живу і зареєстрований я у Вишгороді), вилучили комп’ютерну техніку, телефон, документи та грошові кошти. Після цього ДБР жодного разу мене не викликало і не проводило щодо мене жодних дій.

В 09.05.2023 року, я скасував арешт накладений на моє майно, але 15.06.2023 ДБР через Печерський районний суд міста Києва повторно наклало на моє майно, арешт.

06.03.2024 року, я повторно скасував арешт та звернувся в ДБР щодо повернення мого майна. В січні 2024 року, я також подав заяву до Європейського суду з прав людини стосовно порушення моїх прав щодо розпорядження належним мені майном».

Отже висновки наступні.

Група Германа Галущенка у співпраці з правоохоронною вертикаллю Олега Татарова проводить чергову операцію з перерозподілу енергетичного ринку. Торік вони вже намагались посунути державне «Укренерго» з потоків міжнародної фінансової допомоги. А зараз влаштували не дуже елегантну приватизацію державних «облів».

По реакції Володимира Зеленського ми зрозуміємо чи було це «партизанською вилазкою», яких в ОП не терплять ні під яким соусом, чи – узгодженою операцією.

Також ця історія вкотре доводить недієвість найкращих з кращих західних практик в наших широтах. Без дієвого і невідворотного покарання корумпантів усі ці перевірені роками західні рецепти тут легко трансформуються у схеми.

Важливо заначити, що 05.03.2024 президент підписав проект ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава» № 5593-д, який розблокував отримання Україною 1,5 млрд Євро макрофіну від Світового банку. Нормами цього закону є як раз посилення корпоративного управління в держкомпаніях і розширення повноважень наглядових рад. Не дуже корелює з тим, що на практиці держава допускає наявність в держкомпаніях наглядових рад які не відповідають жодним «бест практіс» прозорості і відповідальності.

 

Юрій Ніколов, вперше опубліковано у “Дзеркалі тижня