Вибіркова боротьба правоохоронців з вугільними спонсорами тероризму
У Авакова вирішили знову вразити українців, спраглих до позитивних новин у боротьбі з раковою пухлиною ДНР. Цього разу жахнули по вугіллю.
МВС повідомило, що директор однієї з шахт Донецької області, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території, «фінансово забезпечив існування «ДНР» матеріальними коштами у великих розмірах».
Директор у складі злочинної групи заволодів документами і майном однієї з транспортних державних компаній на суму 432 мільйони гривень. І вже маючи у своєму розпорядженні транспортні засоби і механізми для навантаження та відправлення незаконно видобутої вугільної продукції, злочинці, користуючись реквізитами транспортного підприємства, а також використовуючи завідомо підроблені документи щодо законності походження вугілля, відвантажили на одну з теплоелектростанцій України «Антрацит» вагою 3889 тон на суму біля 420 мільйонів гривень.
«Грошові кошти від реалізації вугільної продукції залишились на окупованій території Донецької області, чим профінансовано існування так званої «ДНР», – заявили в УМВС на Донецькій залізниці.
За це директору світить до 10 років тюрми по статті 258-5 Кримінального кодексу за фінансування тероризму.
Аплодисменти? Можливо. Занавіс? Ні.
Справа в тім, що ціна антрациту по цій угоді склала 1080 грн за тонну. Таку ціну Україна мала лише у довоєнні часи. Восени 2014 року ціни на антрацит почали галопувати з нечуваною швидкістю, піднявшись на тендерах до 2,5-3 тис грн. за тону.
І ось тепер дуже тонкий нюанс. Антрацит на підконтрольній Україні території Донбасу не добувається взагалі. Тобто він апріорі може бути або з «Новоросії», або з Росії (що фактично одне й те саме).
Тобто якщо хтось в Україні платить за антрацит, то ці гроші так чи інакше йдуть терористам на Донбас, або їх ляльководам у Росію.
Відтак статтю про фінансування тероризму можна шити усім держструктурам, які проводять тендери на закупівлю антрацитових марок вугілля.
І саме про одну з таких держструктур ми оповідали минулої осені – про Квартирно-експулатаційне управління Збройних Сил України, чиї регіональні підрозділи у розпал війни на Донбасі закупили антрациту на сотні мільйонів гривень у мутних «прокладок» по 2-3 тис грн. за тонну.
Зверніть увагу на ціну – вона була подеколи удвічі вищої від тієї, по якій продав Україні вищевказаний директор.
Але якщо цього директора нині звинувачують у фінансуванні тероризму, то керівників військового КЕУ всього-навсього звільнили з роботи та ще й за згодою сторін.
Так і хочеться спитати – невже вся справа в тому, що вугілля для військових несло в собі не тільки ціну від терористів, але й такого ж розміру «дельту», яку пиляли вже в самій Україні?
Або ось ще одна історія про спонсорів тероризму, яку «Наші Гроші» торік довели до відома слідчих, але порушене розслідування завершилось… поновленням схеми.
Мова йде про вінницьке ноу-хау. Місцеві комунальники вже кілька років купують патентоване вугілля марки ДГЖАКОМ, яке являє собою суміш кількох простих марок вугілля, у тому числі і антрациту.
Партії цього вугілля купують зазвичай невеликі. Але фішка в тому, що ДГЖАКОМ на тендерах поєднують у один лот з крупними партіями газового вугілля і антрациту, які вже й купують по надзвичайно високій ціні. Тобто тендер може виграти лише той, хто має доступ до патентованого вугілля. А доступ має фірма «Вінницяоблпаливо», яку контролює депутатка Вінницької облради від «Батьківщини» Леся Распутіна та радник вінницького губернатора Віктор Килимнюк.
Склад власників патенту на ДГЖАКОМ це взагалі пісня – директор ДП «УкрНДІвуглезбагачення» Юрій Філіппенко, начальник відділу цього ж держпідприємства Петро Скляр і депутат Антрацитівської міськради від Партії Регіонів Віталій Жарчинський.
Цей Жарчинський також є співвласником фірми «Євролугінвест», яка виступає спаринг-партнером «Вінниціоблпалива» на тендерах для забезпечення мінімально необхідної кількості конкурентів.
Партнером «регіонала» у цій фірмі виступає Дмитро Полубатко з Алчевська, син луганського бізнесмена Володимира Полубатка, відомого як президент футбольного клубу «Сталь» (Алчевськ). У квітні минулого року радник міністра внутрішніх справ Станіслав Речинський повідомив про його причетність до фінансування сепаратистів на Донбасі: «Це кримінальний авторитет на прізвисько Футболіст… Прізвище його Полубатко». Також Речинський повідомив, що Полубатко-старший проживає в Данії.
Згодом адвокат Полубатка заявила, що така інформація є недостовірною і що Полубатко не має жодного відношення до злочинної діяльності, пов’язаної з фінансуванням тероризму. А алчевська «Сталь» цієї весни раптово вирішила померти і більше не з’являється на матчі.
Тобто вінницька схема – ну просто лагоминка на торті. Але ні АМКУ не бачить у ній обмеження конкуренції, ні слідчі не бачать фінансування антрацитових терористів. Тому вінничани після певного затишшя на час розслідування поновили схему і чергові 2 мільйони пішли у вказаному вище напрямку.
І зверніть увагу – вінничани придбали антрацит по 2 500 грн/т. Це знову ж таки більш ніж удвічі дорожче від антрациту, який продавав Україні звинувачений у фінансуванні тероризму директор шахти з ДНР.
Юрій Ніколов, «Наші Гроші»