Придурки
15.12.2015   //  

За часів Януковича «екологічне» міністерство Злочевського (ось про його статки) розпиляло сотні мільйонів на вивезення отруйних відходів гексахлорбензолу з Калуша разом з фірмою «СІ Груп Консорт лтд» ізраїльського злочинця Марчевського (ось про його «шахєр-махєри» в Ізраїлі і Україні).

Але в цьому тексті найбільш вражають не корумповано-ледачі чиновники і не бізнес-сволота, яка так вивозила отруту для знищення, що після неї земля так і залишались смертельно небезпечною.

Вражає тупий ідіотизм, з яким люди, що мешкають поряд з могильниками, не тікають звідти, а вмирають самі і вбивають своїх дітей, які не можуть самі переїхати подалі від отрути.

Ось що пишуть Любов Величко (Україна) і Йосі Мельман (Ізраїль) про ситуацію на Івано-Франківщині:

Зараз на полігоні є кислотні озера 10-30 метрів завдовжки, а також порожні іржаві бочки, у яких раніше зберігалися смертельнонебезпечні хімікати.

Місцеві жителі, як і раніше, збирають гриби та ягоди в лісі неподалік. Вони не розуміють, що, проникаючи в організм через повітря або контакт зі шкірою, гексахлорбензол поширюється по всіх тканинах і залишається в організмі протягом багатьох років.

Багато хто говорить про страшну чуму регіону – рак.  Люди кажуть, що ніхто із можновладців ніколи не говорив їм, що ГХБ може викликати рак.

«У кожній четвертій хаті хтось помер від раку,- розповідає Василь Шапко із села Сівка Калуська, що знаходиться в декількох кілометрах від полігону. – Моя мати померла шість днів тому від раку мозку. Мій двоюрідний брат помер від раку кісток»,-  на очах чоловіка з’являються сльози.

У той час як Івано-Франківська область, у якій знаходиться Калуш, може похвалитися одними з найнижчих рівнів захворюваності раку в Україні (223-244 випадки на 100 тисяч чоловік), у Калуші та у його найближчих околицях, показники чи не найгірші – 293 випадків на 100 тисяч населення.

Лікарі із центральної поліклініки міста Калуш кажуть, що багато жителів також страждають на захворювання дихальних шляхів.

Лідія Харкевич, терапевт калуської поліклініки, бачить зв’язок між хімічними відходами та проблемами із дихальними шляхами. «Кожен другий калушанин страждає від респіраторних захворювань: астми, бронхіту, інфекцій»,- каже вона, і додає, що переконала «це пов’язано з захороненими хімічними відходами».

Біда в тому, що довести, що хімічні відходи викликають проблеми зі здоров’ям, дуже складно; процес доведення вимагає проведення обширних епідеміологічних випробувань, які можуть зайняти багато років. Але планів проводити такі тести у Калуші у місцевої влади немає.

А ось про Вінничину:

Не лише мешканці та держчиновники Івано-Франківської області критикують роботу «СІ Груп Консорт ЛТД». У 2012 році у Вінницькій області компанія виграла тендер на суму 35 млн. гривень на видалення та знищення близько 1024 тон отруйних речовин із найбільшого хімічного звалища Європи на полігоні поблизу села Джурин. Місцева влада каже, що ізраїльська фірма вивезла лише близько 30% відходів.

…У вересні 2014 року OCCRP віддала зразки ґрунту із поля, що знаходиться поруч із отрутомогильником, до Київського міського лабораторного центру. Спеціалісти виявили, що концентрація ДДТ у землі в три рази перевищує норму.

У той час як чимало жителів стурбовані тим, що вони можуть постраждати від токсинів у навколишньому середовищі, офіційних даних про екологічну ситуацію у регіоні катма. «У нас не було проведено жодного дослідження про вплив хімічних речовин на здоров’я місцевих жителів»,- констатує Олександр Нагорний, головний лікар джуринської лікарні.

Але мешканці сіл, які живуть неподалік від полігонів із отрутою, не сумніваються в тому, що хімічні захоронення є причиною їх хвороб. «Люди втрачають волосся і вмирають від раку; худоба помирає від лейкемії»,- говорить Марія, яка не хоче називати своє прізвище. Вона живе у селі Русава (населення 1200 чоловік), розташованому в декількох кілометрах від Джуринського отрутомогильника.

За словами голови Товариства токсикологів України Миколи Проданчука, заборонений у більшості країн світу пестицид ДДТ може призвести до пошкодження імунної системи і викликати рак.

Та не зважаючи на це, принаймні, один фермер продовжує вирощувати малину і пшеницю в 50-ти метрах від Джуринського могильника. Йому байдуже до державних вимог про існування захисної зони у радіусі не менше трьох кілометрів навколо місця захоронення небезпечних відходів. Єдиний спосіб дізнатися, чи містить ДДТ малина і пшениця – провести лабораторні досліджень. Тим не менше, фермер Микола Куба, який є власником цього поля, каже, що на такі нісенітниці у нього не має часу.

Перший заступник голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України Олександр Кравчук каже, що в цьому випадку відповідальність за незаконне вирощування пшениці та малини в санітарній зоні лежить на фермерові, позаяк існує мораторій на перевірку підприємців регулюючими органами.

«Юридично ми не маємо права піти і подивитися, чи вирощується малина в санітарній зоні,-  говорить Кравчук. – Вся відповідальність лежить на фермерові. Але будь-який громадянин може звернутися в міліцію та подати в суд на фермера».

Проте місцеві жителі кажуть, що не мають жодних планів подавати до суду на сусіда, тому що вони не купують продукти з його ферми, і не хочуть псувати із ним стосунки.

Блог від: Юрій Ніколов