Схемотворці і Лукаш
Олена Лукаш замінила керівника підприємства Мін’юсту, яке щорічно пиляє на держреєстрах понад півмільярда. Однак так і не змогла отримати від свого протеже плану розпилу на цей рік.
Цікава ситуація склалась у очолюваному Оленою Лукаш Міністерстві юстиції. Ввірені їй державні реєстри залишились без державного фінансування через небажання менеджерів середньої ланки показати на що вони хочуть витратити 355 млн грн. Фабула така.
У Міністерства юстиції є власне держпідприємство «Інформаційний центр» (далі – Держінформ’юст). Воно з кінця 1990-х років веде державні реєстри, у тому числі ті, де зафіксовані права на нерухоме майно, довіреності, тощо. Зараз у віданні Держінформ’юсту – 21реєстр.
Міністр юстиції Олена Лукаш засукавши рукави взялась за реєстри.
З початку 2000-х це держпідприємство очолював Віталій Добжанський, який налагодив наступну схему. Роботу реєстрів фактично забезпечували фірми «Арт-мастер» і «3-Т», які і розробили програмне забезпечення. При цьому держпідприємство не викупило у них авторські права, а відтак щорічно платило фірмам за різними даними від десятків до сотень мільйонів гривень.
Схема працювала при усіх міністрах юстиції, які відрізнялись між собою лише швидкістю та ступінню примирення з роялті для приватних фірм з офшорним корінням.
Аж ось влітку 2013 року міністерство очолила Олена Лукаш, яка до цього була радником президента України Віктора Януковича. Результатом її діяльності стало порушення карних справ проти керівництва держпідприємства, оголошення їх у міжнародний розшук (за деякими даними Добжанський виїхав до Ізраїлю) та оприлюднення даних про прибутки цього виду державно-приватного партнерства. За словами Лукаш, збитки за 13 років склали $400 млн (тобто сотні мільйонів гривень на рік), і до того ж вказані приватні фірми встановили несанкціонований контроль над роботою реєстрових серверів. У «Арт-мастері» на це заперечили, що, мовляв це вже посланці Лукаш хакнули реєстри. А щодо авторської винагороди у фірмі заявили, що у 2010-2013 роках отримане від Держінформ’юсту роялті склало 213 млн грн. (тобто десятки мільйонів на рік).
Екс-голова Держінформ’юсту Віталій Добжанський більше десяти років напрацьовував мхему з роялті на держреєстрах
Менше з тим. Із справою щодо попередників мають розбиратись правоохоронні органи. Наша ж історія про сьогодення.
Мін’юст щопівроку виділяє гроші на функціонування реєстрів Держінформ’юсту. У першому півріччі 2013 року це коштувало 316,26 млн грн., у другому півріччі – 309,55 млн грн.
Днями мали укласти угоду на перше півріччя 2014 року. Вже було оголошено закупівлю «в одного учасника» – Держінформ’юсту, окреслено загальну ціну питання – 355,00 млн грн. І тут трапилась несподіванка – закупівлю було скасовано, а нову не оголошено.
Таким чином Держінформ’юст невідомо наскільки залишився без фінансування, яке потрібне не тільки на виплату роялті, але і, приміром, на зарплати працівникам.
Не подумайте, що «Наші Гроші» зайняли чиюсь позицію. По-перше, у цій історії кожен герой один одного вартий, а по-друге, вона ще не закінчилась. У даному випадку нас зацікавило описати сам процес.
Так от. Закупівлю відмінили через небажання Держінформ’юсту розкривати фінансові секрети перед власним господарем – Міністерством юстиції: «ДП «Інформаційний центр» надав на розгляд неповний пакет документів (відсутній розрахунок вартості послуг на І півріччя 2014 року разом із додатками (фінансово-економічні обґрунтування до кожного реєстру окремо))», – йдеться у оголошенні про відміну тендеру у «Віснику держзакупівель».
Ми не будемо гадати, що спонукало Мінюст на такий демарш. Це могло бути і незвичне для Партії регіонів бажання відкритості у фінансових питаннях. А могло бути і звичайне роздратування розпорядника державних коштів: «Де тут я?».
Головне в цій історії, на наш погляд, інше.
Новий голова Держінформ’юсту Леонід Богданов не став розкривати кошторисні таємниці держреєстрів.
Держінформ’юст з вересня 2013 року у ранзі в.о., а з грудня у ранзі повноцінного директора, очолює Леонід Богданов. Його призначала саме Лукаш за результатами «конкурсного відбору на заміщення вакантної посади» (вакантної після оголошення у розшук попередника). І фактично її підлеглий не дав міністру інформацію про розподілення 355 млн грн.
Чи можна було прогнозувати такий демарш від Богданова ще на стадії «конкурсного відбору»? Цілком. Для цього не потрібен «слуховий апарат», достатньо просто вивчити «Вісник держзакупівель» та трудову книжку Богданова.
До призначення у Держінформ’юст Леонід Богданов очолював ДП «Інформаційні судові системи», а у середині 2000-х працював заступником голови Державної судової адміністрації (ДСА). До державної служби та у перервах між нею займався бізнесом.
І ось кілька прикладів приватно-державного партнерства у його виконанні.
Минулого року ДСА на тендері купила за 7,91 млн грн. комп’ютерне обладнання у ТОВ «Терра метрополіс», засновником якого є кіпрський «ЮДС холдінг паблік лімітед». Ці ж кіпріоти є також засновниками інших компаній. У тому числі і «Ю.Ді.Сі холдинг», директором якої раніше був Леонід Богданов.
Однак більш презентативним є інший приклад. Спершу нагадаємо, що ДП «Інформаційні судові системи» для Державної судової адміністрації є фактично аналогом Держінформ’юсту для Мін’юсту – це держпідприємство забезпечує роботу Єдиного державного реєстру судових рішень. Так ось.
У 2011 році «Інформаційні судові системи» замовляли ведення цього реєстру за 7,94 млн грн. фірмі «Юртех». Її першими засновниками були Віталій Живаєв (до нього ми зараз повернемось) і Леонід Богданов, а директором кілька років працювала дружина Богданова.
Формально у 2011 році Богданов не порушив антикорупційного законодавства. Бо на цей момент директором «Юртеху» вже був Віталій Живаєв, а засновниками стали кіпрський «Меетроуз хондінгс лімітед» (99,99% статутного капіталу) та ТОВ «Компанія з управління активами «Інститут портфельних інвестицій» (0,01%) (це КУА також є міноритарним власником вищезгаданих «Арт-мастера» та «3-Т»).
Хоча з точки зору не букви, а духу закону є великі питання.
Мало того, що Богданов платив гроші фірмі, яку сам колись і заснував. Після його переходу у 2013 році до Держінформюсту «Інформаційні судові системи» також оголосили конкурс на заміщення посади директора. І виграв цей конкурс той самий Живаєв, якого, за даними «Insider», окрім «Юртеха» з Богдановим пов’язує ще й давня дружба.
При цьому, дякуючи закону про виведення держпідприємств з під дії закону про держзакупівлі, після 2011 року «Інформаційні судові системи» більше не публікують дані про свої тендери, і кому тепер там йдуть мільйони та у якій кількості – невідомо.
В результаті маємо класичну заміну шила на мило. Лукаш домоглась заміни у Держінформ’юсті Добжанського на Богданова. Однак її протеже з видатним схемотворчим минулим відмовився показувати міністру куди він збирається подіти 355 млн грн. за півроку. І все це за результатами конкурсних відборів. Ось і вся історія. Чим вона закінчиться – розповімо пізніше.
Юрій Ніколов, «Наші Гроші»