У нас тут чиїсь мільярди. Допоможіть дізнатись чиї!
Колеги! Допоможіть інтелектуально!!! Суть: залізниця замовила ремонт тепловозів на 4,5 мільярди гривень у фірми зі статутником 63 тисячі гривень. Ми з’ясували в якому напрямку пішли гроші, з якою ступінню протизаконності було проведено «ґешефт». Але не можемо зрозуміти «маржу».
Просимо всіх, хто щось знає чи відчуває)) допомогти інформаційно. До прохання додаємо все, що знаємо на цей час. Отож.
Наприкінці 2010 року Львівська та Одеська залізниці провели тендери на модернізацію тепловозів на загальну суму 4,47 млрд грн. Обравши ТОВ «Метробудкомплект», яке протягом п’яти років має замінити силове обладнання тепловозів радянських часів ЧМЕЗ, 2М62 та М62 на обладнання «General Motors».
| Тепловоз для ремонту | Кількість, штук | Вартість контрактів, млн. грн. | Ціна ремонту одного тепловозу | |
| млн. грн | млн. доларів по курсу | |||
| ЧМЕ3 | 100 | 1 689,990 | 16,899 | 2,12 |
| М62 | 30 | 498,240 | 16,608 | 2,08 |
| 2М62 | 70 | 2 279,727 | 32,568 | 4,09 |
| Загалом | 200 | 4 467,957 | ||
Дані щодо вартості угод ми взяли з «Вісника державних закупівель». А про кількість тепловозів повідомила сама «Укрзалізниця». Бо справа відбувалась ще в ті архаїчні часи, коли на «ВДЗ» тільки починали публікувати конкурсну документацію.
Мова йде про астрономічні суми: 4,5 мільярди на тепловозах стоять в одному ряду з пластиковими кілочками Юри Єнакіївського для розмежування земель та буровими вишками Юри Бойка. Тим більш, що ці мільярди йдуть на ремонт усього 200 тепловозів, тоді як у державі понад чотири тисячі зношених тепловозів радянських часів. Тобто якоїсь глобальної проблеми з гужовим транспортом це не вирішить. До того ж в Україні є всього кілька заводів, які здатні ремонтувати радянські тепловози. Але жоден з них не називається «Метробудкомплект».
Перше, що ми з’ясували, – це напрямок, в якому мають піти кошти. Це – Донецьк.
Директором та засновником «Метробудкомплекту» є Ігор Лозовий. До кінця 2008 року він був директором ТОВ «Вернал поінт». Ця фірма відома двома речами – три роки тому, ще в тимошенківські часи, змогла продати «Київпастрансу» чотири електрички за 195 млн грн. І відразу стала об’єктом розслідування з боку транспортної прокуратури Києва. Щоправда не за електрички, а за змову на тендері по продажу вугілля залізниці з «маржою» 1,86 млн грн.
Але більш важливий інший запис в трудовій біографії Лозового. У якості директора він засвітився також в ТОВ «Курс лояль», яке спрямовує нас до вже добре відомого Олександра Козирєва, засновника «Курс Лоялю» і ще кількох фірм з донецького бізнес-угрупування «Вік-ойл». Раніше групу контролював Євген Такташев, покійний помічник президента футбольного клубу «Шахтар» Рината Ахметова. А після смерті Такташева та інавгурації Віктора Януковича уламки імперії почали проростати в різних галузях народного господарства. Наприклад, пов’язані з Козирєвим «Албента» і «Оіл-рівер» сплили в минулорічній закупівлі Аграрним фондом цукру на 770 мільйонів гривень по завищеним цінам. Тоді аграрна галузь вже контролювалась Миколою Присяжнюком, бізнес-партнером Юрія Іванющенко.
Звичайно, ми можемо лише здогадуватись, хто є кінцевим бенефіціаром залізничних мільярдів. У донецьких териконах сам чорт ногу зламає. Звідти і гендиректор «Укрзалізниці» Володимир Козак, і міністр інфраструктури Борис Колесніков (теж, до речі, був віце-президентом «Шахтаря»), і президент Янукович з його клевретами з «Укртранслізингу», і його ангел-охоронець Юра Єнакіївський.
Звідси наше перше запитання: а хто конкретно заробить на залізничних мільярдах?
Друге, що ми з’ясували – схема виконана з суто донецькою прямотою.
На наш запит прес-служба «Укрзалізниці» люб’язно повідомила перелік тендерних конкурентів «Метробудкомплекту». Це дев’ять компаній, серед яких були і реальні тепловозоремонтники. Найбільшу увагу привернуло полтавське ВАТ «Тепловозоремонтний завод», оскільки «Укрзалізниця» в цій же відповіді на запит повідомила, що цей завод був обраний субпідрядником робіт по модернізації тепловозів серії ЧМЕ3 (це той контракт, що на 1,69 млрд грн.).
Тобто в тендері завод програв, вочевидь запропонувавши гірші умови, ніж «Метробудкомплект», але для субпідряду реальний завод згодився. «Укрзалізниці» в будь-якому разі вистачило аргументів, аби повідомити, що «Метробудкомплект» «надав найбільш економічно вигідну пропозицію».
Звичайно, це питання, кому економічно вигідна була ця пропозиція. Бо в цій схемі є величезний ризик для держави.
Статутний капітал «Метробудкомплекту» становить всього 63 тис грн. Якщо власники фірми вирішать зникнути з мільярдами, то залізниці доведеться мати справу з залишками типових «рогів та копит», які коштують всього 0,001% від суми по контракту.
У цьому зв’язку хотілося б нагадати Борису Колеснікову, який завідує «Укрзалізницею», його ж власні аналогічні претензії, але іншій фірмі і в інший час.
Борис Вікторович, лише опановуючи крісло віце-прем’єра з підготовки до Євро-2012, наводив порядок на будівництві НСК «Олімпійський» в Києві і мав тоді дуже багато питань щодо фірми «Майстер-профі», яка займалась спорудженням даху над стадіоном.
«— Чи правда, що фірма, котра займається навісом, має статутний капітал у сім тисяч гривень і афілійована з Ігорем Коломойським?
— Про афіліювання я не можу сказати. Але статутний капітал у сім тисяч гривень я підтверджую. Попереднє керівництво Міністерства спорту підписало контракт на 100 мільйонів доларів з компанією, в якої статутний капітал сім тисяч гривень. Щоправда, тут у плані безпеки втішає те, що ця фірма тільки виграла тендер. Вони, звісно, зі своїм кумівством молодці. Але коли під цим дахом перебувають 68 тисяч людей, — хто відповідатиме, коли щось станеться? Ті, хто підписував, чи ті, хто будував? Я не хочу сіяти паніки, тому що в субпідряді у цієї незрозумілої фірми на «Олімпійському» кращі німецькі компанії з вантових перекриттів. Тож безпека гарантована. Але як компанії, які володіють статутними капіталами в сотні мільйонів євро, опинилися в підряді у цих «багатих людей» із сімома тисячами гривень — запитання окреме».
Так в чому ж різниця між цими випадками? І чи не вийде так, що наступний – не «регіональний» – керівник транспортної галузі буде питати приблизно таке: «Чи правда, що попереднє керівництво Міністерства інфраструктури підписало контракт на понад 500 мільйонів доларів з компанією, в якої статутний капітал 63 тисячі гривень і пов’язана з тим самим попереднім керівництвом»?
Сподіваємось що буде. Оскільки від розміру збитків залежить багато що. Наприклад, ступінь відповідальності.
Віддавши підряд «Метробудкомплекту», залізничники унеможливили простим смертним журналістам отримати дані про вартість договорів субпідряду «Метробудкомплекту». Зрозуміла, що «рога й копита» в цій схемі не для того, щоб щось робити з тепловозами, а для того, щоб щось робити з грошима. Але хтось же має працювати. Тому «Укрзалізниця» від нас і не приховувала реальних виконавців робіт. Тож сотня ЧМЕ3 дісталась полтавському «Тепловозоремонтному заводу», тридцять М62 – локомотивному депо Ковель Львівської залізниці, і сімдесят 2М62У – ВАТ «ХК «Луганськтепловоз».
Саме вартість угод субпідряду у порівнянні з ціною тендерних угод показала б скільки коштів залишилось посереднику (це не враховуючи можливостей виводу грошей з рахунків субпідрядників, які для ремонту теж можуть купувати щось необхідне у когось важливого по якімсь цінам). Однак тут на заваді стоїть саме приватний характер «Метробудкомплекту» – його угоди, навіть з державним депо Ковеля, оповиті мороком «комерційної таємниці», свято захищеної законодавством (а воно в Україні, є відомим «дишлом»). Тому офіційним шляхом запитів ми не можемо дізнатись жодних подробиць стосовно ціни питання.
Але питання є. Нещодавно «Укрзалізниця» повідомила про те, що ремонт тепловозів М62 в депо «Ковелю» вже йде і коштує ті самі 16,6 млн грн. за штуку. Однак в цьому ж повідомленні вказана вже інша загальна вартість ремонту всіх тепловозів. А саме 4 млрд 136,2 млн грн з ПДВ. А це на 300 мільйонів менше, ніж коштують угоди, укладені за результатами тендерів. Хоча це може бути просто помилкою складачів прес-релізу, а не розміром вдячності «Метробудкомплекту» за посередницькі послуги.
Тож, звертаємось до всіх, хто може допомогти з інформацією, яку нам не вдалось отримати в офіційних та відкритих джерелах. Пишіть або тут в коментарях, або в наше «мило». Україна має знати своїх героїв в лице.
З повагою,
Юрій Ніколов, «Наші Гроші»