Без пластмаси нема каси
15.09.2011   //   65 Переглядів

Голова Держземгентсва в оточенні трьох кордонів охорони відкараскався від скандальної закупівлі пластикових кілочків на 5 мільярдів, спихнувши оборудку на попередників.  А може таку охорону слід пояснити несправедливістю, допущеною по відношенню до офшорної імперії ім. Юри Єнакіївського?

– В чем сложность моей работы. Я пришел, когда уже был ворох решений. Я их разбираю, смотрю: тендер на 5 млрд. Смотрю, на чьи плечи эти затраты ложатся. На плечи самого бедного слоя – крестьян. Понимаю, что если колышек стоит 120 гривен, плюс накрутка лицензиатов, то для прямоугольного участка это уже почти 1000 гривен. А если участок не прямоугольный? Но ведь они действовали в рамках закона. Закон “О землеустройстве” был принят еще в 2003 году Межевые знаки были введены как обязательное условие технической документации. Был разыгран тендер, еще до моего назначения. Выиграло лучшее предложение. Я никого не готов судить – пусть суд судит. Но я увидел, что это несправедливо. И донес эту проблему до руководства страны, до самого верха. Руководство приняло решение остановить сделку и изменить закон “О землеустройстве”. Чтобы межевые знаки стали необязательными. Грубо говоря, теперь человек сможет свой участок пометить как хочет. Хоть палкой, хоть камнем. Если хочет колышек за 120 гривен купить – пускай покупает. Но только по собственному желанию.

Ця розлога цитата (наведена мовою оригіналу) належить голові Держагентства Сергію Тимченко. Він днями дав інтерв’ю «Лівому берегу», частина якого була присвячена трьом кордонам охорони навколо офісу чиновника. Мовляв, купа проблем через наведення ладу в панувавшій до нього атмосфері корупції. Це інтерв’ю стало, мабуть, першою спробою урядовця прояснити ситуацію з оборудкою ціною 4,9 мільярди гривень.

Мова йде про сумнозвісні пластикові кілочки довжиною 70 сантиметрів по 100 гривень за штуку, якими селяни мусили розмічати свої ділянки. У липні було укладено угоду на їх придбання із вкрай мутною фірмою, а після хвилі публічного остракізму з боку ЗМІ та окремих представників опозиції той же Тимченко повідомив про намір призупинити дію договору на закупівлю і виготовлення кілочків. З тих пір нас не полишало відчуття незакінченості справи. І як виявилось недаремно. В цитованому інтерв’ю голова Держземагентства так і сказав: якщо хтось хоче купити кілочок за 120 гривень (це вже з накруткою посередницької державної структури), то нехай купує. Тобто кілочки все-таки будуть. А значить угода,можливо, розірвана не до кінця. Тим більш, що угода на придбання кілочків з боку приватного продавця осяяна ім’ям не кого попало, а самого Юри Єнакіївського.

Це з’ясувалось в ході вивчення структури власників ТОВ «Інвестеко», яке і стало щасливим володарем 5-мільярдного контракту.

5-мільйонний статутний капітал нерівними частинами розподілено між чотирма кіпрськими офшорами. 2,95 млн грн., тобто 59%, належить «Ампеззі Лімітед». Від неї жирний ланцюжок слідів веде навпростець в володіння Юри Єнакієвського.

Достеменно невідомо ким доводиться мешканка міста Єнакіїве Вікторія Ісаєва своєму впливовому земляку, але вона у якості співзасновника постійно фігурує в бізнес-імперії Юрія Іванющенко.

Наприклад, пані Ісаєва разом з вищезгаданою «Ампеззою» є співзасновниками ТОВ «Фріланс-Транс». Ця фірма нещодавно ввійшла в статутний капітал компанії нардепа Василя Хмельницького, яка інвестувала в київський аеропорт «Жуляни». І після цього Іванющенко особисто визнав той факт, що він насправді інвестує в цей аеропорт, «бо хтось же мусить це робити».

Також Вікторія Ісаєва є співзасновником ТОВ «Праймтранс компані» разом з двома венчурними фондами: ПАТ «ЗНВКІФ «Нові Технології» та ПАТ «ЗНВКІФ «Інноваційні стратегії» – відомими гаманцями Юри Єнакіївського. «Нові технології» очолює вугільно-металевий партнер нашого героя Іван Аврамов. А «Інноваційні стратегії» – Дмитро Попов, відомий як виходець з іванющенківського банку «ТК-кредит» і один з керівників «Родовід банку».

Що стосується офшору «Стренгентон холдінгз лімітед», який володіє другою за обсягом часткою в «Інвестеко» (1,05 млн грн.), то тут може підійти вираз «яблуко від яблуні недалеко падає». Ця кіпрська фірма є засновником ТОВ «Дюрант» та ТОВ «Венторіс». Директором обох цих підприємств є такий собі Дмитро Нікітченко. Крім всього іншого він очолює ТОВ «Дукат-Інвест», одним із засновників якого через ланцюжок фірм є Ісаєв Руслан Анатолійович. Притому що вищезгадану пані Ісаєву звуть Вікторія Анатоліївна.

Таким чином щонайменше 80% статутного капіталу «Інвестеко» контролюються офшорами з розгалуженого сімейства «єнакіївських» компаній (ще дві кіпрські фірми з’явились на світ божий виключно для присутності в «Інвестеко», тому їх дослідити не вдалось). Тому Сергію Тимченко треба було мати велику сміливість, аби переконати вище керівництво в необхідності «призупинити» історію з кілочками.

До речі, 5-мільярдні кілочки – це лише один із пазлів значно дорожчої історії з українськими землями. У березні Українську академію аграрних наук замість давнього директора Михайла Зубця очолив Микола Безуглий – протеже міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка, відомого як бізнес-партнер Іванющенко. В ЗМІ цю кадрову ротацію в академії відразу пов’язали з намаганням Присяжнюка взяти під контроль ринок сільськогосподарських земель. У свою чергу продаж земель має початися після формування та законодавчого забезпечення земельного кадастру. А кадастр має формуватись, у тому числі і за допомогою кілочків.

Згідно з липневими законодавчими змінами, всі латифундисти країни (від звичайних селян до потужних угрупувань) мали б купувати ці кілочки для розмітки своїх ділянок, аби мати змогу внести свої ділянки в кадастр. А хто не розмітив би свою територію, то й не отримав би на руки документи, підтверджуючі право власності. Непогані вила – купуй кілочки або загубиш землю?

Більше того, нещодавно кулуарами Верховної Ради почали блукати чутки про те, що Юра Єнакіївський у якості уповноваженого представника української влади провів переговори з якимись великими французькими банками на предмет їх участі в купівлі українських земель. В принципі, це не добре і не погано, землю ж все одно хтось купить. Питання лише по якій ціні. За це парламентські гострослови навіть вигадали нову кличку – Юра Монакієвський, оскільки відомо, що Іванющенко значну частину свого життя провів в Єнакієво і Монако.

Тож як тепер розцінювати слова Тимченко про те, що угоду на придбання кілочків «зупинено»? Відчувати радість від того, що 5 мільярдів не розпиляли тут і зараз, чи очікувати розвитку історії коли контракт розблокують і їх однаково доведеться купувати в обов’язковому порядку, «но только по собственному желанию»?

Звичайно, хотілося б вірити пану Тимченко щодо результатів тендеру на закупівлю кілочків, який він не готовий судити, але вважає «несправедливим». Але він сам дав привід не вірити його словам. Мова йде про ту частину з його інтерв’ю, де він говорить про свою непричетність до тендеру.

«Я пришел, когда уже был ворох решений. Я их разбираю, смотрю: тендер на 5 млрд… Был разыгран тендер, еще до моего назначения», – сказав Тимченко. Але саме після цих слів наведена його біографія, яка разом з текстом інтерв’ю має бути вивіреною прес-службою урядовця.

У біографії чорним по білому написано, що Сергій Тимченко з листопада 2010 року по червень 2011 року був заступником гендиректора-керівником технічних програм держпідприємства «Центр державного земельного кадастру». Саме це підприємство в квітні 2011 року почало процедуру закупівлі кілочків. Тобто саме тоді, коли в ДП працював Тимченко.

Укладення угоди з «Інвестеко» за результатами цього тендеру припало на початок липня, коли Тимченко очолив Державне земельне агентство, тобто очолив всю земельну вертикаль влади, в якій знаходиться кадастровий центр. Тож, що йому треба було ворушити, щоб з подивом дізнатись про сам факт цієї закупівлі? На кого розраховано цей словесний туман?

Сергій Головньов, Юрій Ніколов, «Наші Гроші»