Не все то чавун, що блищить-3
У «Наших Грошей» вже стало доброю традицією спостерігати за швидкісною реакцією «Укрзалізниці» на публікації про закупівлі залізничників. Так було з бронзовими статуетками, так було з позолоченими мобілками, так вийшло і з чавунними смітниками.
У понеділок з ранку ми повідомили, що Львівська залізниця придбала 200 урн по 5,25 тис грн., що є цілком порівняльним до ціни кришталевих урн від італійських майстрів. І вже надвечір прес-служба залізниці відреагувала, за що ми їм як завжди безмежно вдячні. Бо миттєва реакція від багатомільярдних колосів української економіки – це справді акт ввічливості. Хоча б за формою.
Як і в попередніх випадках пройдемось по тексту офіційного роз’яснення ДТГО «Львівська залізниця» поабзацно, текст прес-релізу будемо виділяти жирним.
«Львівська залізниця у рамках підготовки до приїзду великої кількості гостей у цьому та наступному роках, прийняла рішення на вокзалі та привокзальній площі встановити сміттєві урни, аналогічні за якістю та зовнішнім виглядом до встановлених у місті Львові».
Блага справа. Впевнені, що 200 смітників з головою вистачить для підтримання чистоти на вокзалі та привокзальній площі.
«Відтак, 13 вересня цього року, згідно з діючим законодавством, було проведено відкриті торги на закупівлю споруд металевих збірно-розбірних (смітників міських чавунних). На тендер було подано дві пропозиції: Приватного підприємства «Торговий дім «Ливарник» та ТзОВ «Ливарний завод», які є виробниками вказаної продукції».
Це правда, всю документацію торгів було оприлюднено, жодних нарікань.
«Ціна за одиницю товару у ТзОВ «Ливарний завод» складала 5250,00 грн. з ПДВ, а в Приватного підприємства «Торговий дім «Ливарник» – 5500,00 грн. з ПДВ. За результатами розгляду та оцінки пропозицій визнано найбільш економічно вигідну пропозицію учасника ТзОВ «Ливарний завод», з яким і укладено договір поставки на загальну суму 1050000,00 грн. з ПДВ.»
Класичний хід, яку колектив «Наших Грошей» між собою називає «відмазкою пані Галини». Мовляв, ми не винні, що на наш тендер прийшли лише ці фірми і з такими цінами. За дужками залишається такий нецікавий державним менеджерам аспект, як економія державних грошей. Хоча спеціально для бажаючих зекономити є різні види закупівель, наприклад «запит цінових пропозицій». Але державні клерки не люблять його застосовувати, бо це треба самому гуглити виробників, дзвонити-писати їм, запрошувати до участі. І вигоди собі ніякої не отримаєш, і проблем не оберешся.
«Із контрагентом проведено переговори щодо зниження ціни та досягнуто домовленості про те, що ціна за одиницю товару складе 5100,00 грн. з ПДВ.»
Стає гарячіше. Що за домовленості? Де вони зафіксовані? Чому вони не потрапили в угоду про закупівлю, укладену за результатами тендеру, у якій стоїть стара ціна – 5250 грн.? Можливо переговори відбулись безпосередньо після вранішньої публікації? Якщо так, то вся інтернет-спільнота, яка брала участь у розповсюдженні інформації, може занести собі в актив 30 тисяч гривень, на які вже надвечір вдалось знизити загальну вартість закупівлі.
«Окрім цього, смітники виготовлять частково з давальницької сировини (металобрухту чавунного), відтак це позначиться і на ціні, яка у кінцевому розрахунку становитиме 4560,00 грн. з ПДВ.»
«Свежо предание»… Заковика в діючому законодавстві про держзакупівлі. Громадяни і журналісти не можуть перевіряти виконання таких цяцянок-обіцянок, оскільки ніхто не змушує замовників торгів публікувати зміни до угод, які відбулись вже після публікації в «Віснику державних закупівель». Тож тут залишається лише вірити на слово авторам обіцянки. Якщо ще одне зниження ціни справді відбудеться, то ми всі зможемо занести в актив 138 тисяч зекономлених гривень.
«Вага готового виробу (урни чавунної) дорівнює 270 кг і ціна, за якою Львівська залізниця, згідно з угодою, має намір їх закупити є цілком обґрунтованою. Подорожчання металу у порівнянні з 2009 роком у 1,6 рази спричинило ситуацію, коли готові вироби теж суттєво зросли у ціні. Згідно із висновком Торгово-промислової палати ціна, за якою залізниця закуповує смітники, відповідає середньо-ринковій.»
Спочатку про останній пасаж. Немає жодних сумнівів, що залізничники підстрахувались довідкою ТПП щодо середньо-ринкової вартості урн «аналогічних за якістю та зовнішнім виглядом до встановлених у місті Львові» (а якщо ще не отримали, до будуть мати).
Про українські торгово-промислові палати можна написати не один роман. Нагадаємо, спершу, що ТПП – це громадська організація, яка дивом потрапила у список надавачів послуг державним структурам. Про рівень же довіри до них ми вже писали в одному з текстів про «вишку Бойка».
Тоді кримська ТПП надала професійний експертний висновок, що бурова установка, яку закуповував Чорноморнатфогаз» коштує $ 355-410 млн. Нагадаємо, що ціна установки насправді виявилась не більше, ніж $ 250 млн. Невелика така похибка. Максимум, що може отримати ТПП від такого діяння – це громадський осуд.
Але вертаючись до наших урн. Ми розуміємо всю унікальність і ексклюзивність львівських смітників, які неможливо описати в жодній довідці. Спочатку ми порівнювали урни з італійськими кришталевими вазами. Але залізничники зводять все до ціни чавуна, який у порівнянні з 2009 роком подорожчав аж в 1,6 рази. Чому порівнюється з 2009-м? Якби порівняли з 1913 роком, коли чарка горілки коштувала 10 копійок, коефіцієнт був би ще більший. Але за порівняльну базу обрано саме 2009-й. Можливо тому, що тоді львівська мерія повідомила про придбання чавунних смітників (на фото) для центральної частини міста по 2 889 грн. за штуку? І якщо помножити цю ціну на коефіцієнт 1,6, то вийде ціна близько 4 600 гривень, яку в перспективі і обіцяє залізниця?
Але навіщо такі складні ігри з калькулятором і архівними даними. Давайте просто порахуємо в чавуні.
Отже 270-кілограмовий смітник обіцяють по 4560 гривень. Тобто маємо 16,90 гривень за кілограм чавуну (або 19,40 грн./кг, якщо виходити з зафіксованої на тендері ціни урни 5250 грн.).
Оскільки мова йде не просто про чавунні чушки, а об’єкти якимось чином оброблені до вигляду смітника, то було б некоректно порівнювати просто з ціною металу на лондонській біржі. Порахуємо в батареях опалення. Це також чавунний об’єкт з доданою вартістю за перетворення металу в технологічний виріб.
Маємо чавунний радіатор вагою 6,7 кг за 85 грн., що становить 12,7 грн./кг чавуну. Тобто чавун в батареї щонайменше в півтора рази дешевший, ніж у львівському смітнику.
«Також Львівська залізниця закликає ЗМІ не шукати у закупівлі політичного підтексту і не створювати сенсацію там, де її немає.»
Дійсно, безглуздо шукати політичне підґрунтя в закупівлі ціною всього мільйон. Політику краще шукати в питанні на мільярд. А тут – жодної політики. Ну, хіба винні продавці чугунія, що вони разом депутатствували від імені «Пори»? У цьому сенсації справді нема. В Україні, мабуть, вже всі свідомі того, що у владу йдуть лише для її конвертації в особисті досягнення. Це робили і роблять всі – від «помаранчевих» до «блакитних» зі всіма спектрами «червоно-білого».
Немає сенсації і в закупівлі урн, хоч за них і збираються сплатити дурні, як на наш погляд, гроші. Але хіба журналісти винні, що аудиторія читає такі новини з непересічною цікавістю, створюючи ажіотаж довкола смітників? Не винні.
У нас все, як завжди. Журналісти – пишуть, люди обурюються, а чиновники – проводять тендери…
Юрій Ніколов, «Наші Гроші»