Норови АМКУ: беззубість проти НКРЕКП
Якби в Україні було простіше підключати споживачів до електричних мереж, то наша країна могла б бути набагато вище у рейтингу Світового Банку «Doing business» від нинішнього 76 місця. Але потенційному інвестору потрібно витратити аж 281 день на офіційне підключення фабрики до мережі. Для порівняння: в Росії – 83 дні, у Німеччині – 28 днів, в ОАЕ – 10 днів. Довше від нас приєднання відбувається лише у Ліберії, Мадагаскарі та Бангладеші.
Окрім того, що процес приєднання сам по собі довготривалий, обленергетики ще й навмисно його затягують. Підприємець з Чернігова розповів «Нашим грошам» таке:
«Приєднати своє підприємство до електричної мережі без домовленостей, без платежів на консалтингові компанії, без хабарів – неможливо. Теоретично, є ціна – заплатив і забув. Але на практиці, коли ти уже пройшов всі процедури, з’являється, наприклад, питання земельних відносин. Обленерго каже, що потрібне узгодження з місцевим органом самоврядування, а на це нібито потрібен і час і взагалі – «все не просто». Повідомлення про затримку з цього приводу підприємець може отримувати щомісячно протягом року-двох. Самі розумієте, що це означає для заводу, який простоює».
Однією з підстав для затягування процесу є те, що НКРЕКП ось уже другий рік не затверджує ставки на приєднання. Тобто, немає офіційних прайсів.
Що це означає для бізнесу: коли компанія намагається отримати в обленерго технічні умови на підключення новозбудованого заводу до електромережі, енергопостачальник може відмовити, посилаючись на незатверджені тарифи.
Звісно, якщо замовнику «дуже потрібно» підключитись, то при визначенні вартості підключення можна використати старі ставки чи розрахувати її відповідно до проектно-кошторисної документації. Або ж видати техумови заднім числом. Але тут уже все залежить від доброї волі обленерго і готовності замовника домовлятись (див. коментар вище).
Торік Нацкомісія спробувала затвердити ставки на нестандартне приєднання але, представникам енергоспільноти здався занадто коштовним злет вартості аж в шість разів у порівнянні з минулими роками. Відтак вступ у силу постанови НКРЕКП було заблоковано – її так і не оприлюднили в «Урядовому кур’єрі». А нову постанову не прийняли.
І це дуже погано. Бо незатверджені ставки не тільки не дозволяють бізнесу тут і зараз на зрозумілих умовах підключатись до мереж. Попутно простоює чинна з березня цього року 21 стаття закону «Про ринок електроенергії», яка визначає удосконалений механізм взаємин між операторами систем розподілу та споживачами.
На акупунктурну точку зі ставками спробував вплинути АМКУ. У серпні Комітет схвалив рекомендації НКРЕКП:
- Встановити та затвердити величини питомої вартості нестандартного приєднання на 2018 рік.
- Ужити заходів щодо своєчасного затвердження ставок плати за стандартне приєднання електроустановок на наступні календарні роки, які б набирали чинності з 01 січня відповідного календарного року.
- Передбачити нормативно-правовими актами чинність ставок плати за стандартне приєднання та питомої вартості нестандартного приєднання на відповідний рік до дати набрання чинності відповідними вартісними показниками на наступний календарний рік.
Але чи дієві такі рекомендації?
«Рекомендації АМКУ носять формальний характер. Вони є правильними, але і беззубими. АМКУ не може говорити про тарифи теплової генерації як регулятор. Але може визнати монополію на ринку вугілля, порівняти ціну вугілля, порівняти тариф ТЕС із імпортом, визнати дії НКРЕКП такими, що порушують конкуренцію, притягти до відповідальності відповідальних.
І що вже точно – АМКУ, як регулятор, може показати твердість своєї позиції через розслідування справ щодо зловживання монопольним становищем учасників ринку і їх покарання. Таких кейсів немає. А це напряму впливає на довіру споживачів і на поведінку обленерго», – прокоментував «Нашим грошам» ситуацію голова Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг, екс-член НКРЕКП Андрій Герус.
А те, як НКРЕКП виконує рекомендації антимонопольників – можемо бачити на історії з ДТЕК.
Історія була така. У квітні 2017 року АМКУ порекомендував дтеківським компаніям «Дніпроенерго», «Східенерго» та «Західенерго» протягом травня-грудня закупити близько 2 млн тонн вугілля на конкурентних засадах, тобто, вийти на біржу не продавцем вугілля зі своїх шахт, а покупцем вугілля для своєї генерації. У такому разі на біржу могли б прийти незалежні продавці і запропонувати імпортоване вугілля дешевше.
Натомість, як з’ясував Герус, ДТЕК вийшов продавцем свого вугілля самому собі. Бо на аукціон по продажу вугілля Ахметова ніхто інший зі світових трейдерів вугілля не прийшов, і енергетики Ахметова його тут же викупили по потрібній для «роттердамської» формули ціні, повністю задовольнили свій попит, і організовувати інші торги по продажу в Україні закордонного вугілля вже не мало жодного сенсу. Бо Ахметов контролює понад 80% теплової електрогенерації.
І що отримав ДТЕК від АМКУ за непослух? Нічого.
Тож що чекає на НКРЕКП за невиконання рекомендацій Комітету по приєднанню? …
Блог від: Юлія Костюк