Російські пластмасові вироби теж дорожчатимуть через санкції, бо всі добавки імпортні
Уже в травні через санкції російські вироби із пластмас подорожчають на 5-25%, бо всі добавки імпортні, а базові полімери дорожчають. Про це пише портал «Пластинфо.ру».
Санкції проти Росії за напад на Україну ускладнили логістику з ЄС і заборонили ввезення купи найменувань малотоннажної хімії, потрібної для виробництва інженерних пластмас.
Після набуття чинності п’ятого пакету санкцій ЄС ставки на перевезення зросли в кілька разів порівняно з кінцем березня. Наприклад, наприкінці першого кварталу середня ставка за маршрутом Німеччина – Москва становила 2700 євро, Італія – Москва – 4400 євро, Польща – Москва – 1900 євро. У квітні ціни різко злетіли, і за тими самими маршрутами середня ставка становила 6500, 7800 та 4500 євро відповідно, тобто виросла на 140%.
Після закриття Білоруссю кордонів для європейського транспорту стало ще гірше. За словами Юлії Шленської, генерального директора компанії КВТ, вартість трансферу з Європи до Росії «виросла феноменально», і тепер ціна за одну фуру сягає 19 тис євро.
Подорожчання логістики вдарить по компаундерах полімерів. За словами Петра Базунова, гендиректора Союзу переробників пластмас (СПП), компаундери імпортують з-за кордону до 17% базової сировини, а в малотоннажній хімії частка імпорту близька до 100%.
Складські запаси почнуть закінчуватися вже у травні. Але швидко замінити європейські добавки неможливо, а для частини альтернативи взагалі не існує. Це може призвести не лише до подорожчання, а й до скорочення асортименту і кількості виробників на ринку.
Також на галузь погано впливає відчутне зростання цін на базові полімери.
«Зростання цін на великотоннажні пластмаси з жовтня 2020 року склало від 40 до 80%. Тільки за березень поліпропілен та полістирол подорожчали більш ніж на 20%», – каже Базунов.
Він зазначає, що ціни підняли всі постачальники базової сировини, яка займає у структурі собівартості пластмасового виробу в середньому 50-80%. І констатує: «Зміна вартості навіть на 30% не дає переробнику можливості підвищити свою ціну на цю ж величину, не дає можливості «проковтнути» таке збільшення за рахунок свого прибутку (якого просто не вистачить), і він ризикує просто розоритися протягом кількох місяців».