Скільки маржі монополісти мали в ціні дизпалива, якщо воно не подорожчало з курсом долара?
Після того як Нацбанк 21 липня обвалив офіційний курс гривні з 29,25 до 36,57 за долар стало очевидно – продавці дизельного палива в Україні останнім часом мали дуже жирну маржу.
Світова ціна нафти почала падати ще у червні, і впала до нинішніх значень в середині липня. Але стели автозаправок не реагували пропорційно, хоча їхній курс долара для закупівель був стабільний. У червні було в середньому 57 грн/літр, на початку липня 56,50, після 21 липня подешевшало до 55,45.
Причому у сусідній Польщі майже те саме. У них дизель на заправках на початку липня коштував 7,90 злотих за літр, а у перший день серпня 7,44 злотих. Тобто подешевшало на 6%. Але залишимо проблеми поляків їм самим. Нам своє робить.
Отже українські продавці палива під час різкого подорожчання валюти спробували пропорційно задрати ціни. У перший день після ривка Нацбанку задрали гуртові ціни ледь не на 10 гривень за літр. Але потім почали опускати і за тиждень гуртова ціна впала на 5-6 грн. І зауважте – всі ці танці не призвели до стрибків на АЗС. Тобто маржа дозволила переварити підвищення «доларової» складової дизелю. Збільшення офіційного курсу долару тільки знизило прибутки постачальників дизелю, але не ввігнало їх у збитки, інакше вони б тупо зупинились. І ця маржа вочевидь була великою, якщо після 20% стрибка валюти дизель навіть подешевшав на пару відсотків.
Причина цьому одна – різні гравці почали тягнути в Україну більше палива і це збільшило конкуренцію.
Рятівне збільшення конкуренції
Це проявилось у збільшенні роздрібних продавців (далі дані сайту «Все АЗС» щодо продажів дизелю у Київській області). Якщо на початку червня у роздробі панували ОККО, WOG і трохи був Shell, то на початку липня вже сім мереж звітували про свої роздрібні ціни, в середині липня – 12, і на початку серпня – вже 14.
Також в липні великий контракт з польським виробником «Орлен» на поставку дизельного палива уклала «Укрзалізниця». Йдеться про 50 тисяч тон, які приїжджають в Україну по 45-46 гривень за літр. Це паливо поки що не призначено для роздрібних продажів (про це поговорим нижче), але це вже зняло з ринку велику частину попиту. Умовно кажучи сама залізниця з її місячним споживанням на рівні 15 тисяч тон перестала скуповувати паливо, і це вже позитивно «налякало» продавців, які різко зрозуміли, що сидять на великих запасах палива, яке вже не дуже й є куди дівати. І гуртова ціна полетіла вниз до тих самих 45 грн/л.
І не треба було видумувати ніяких верхніх обмежень по ціні, як урядовці вирішили зробити весною, і це призвело тільки до збільшення дефіциту та завищення ціни.
Антитрастові перестороги та “прозорі” пігулки
Тобто збільшення конкуренції роздрібних мереж і гуртових постачальників збило доларову ціну палива на заправках. Що тим більш очевидно, коли курс в обмінниках вже навіть не нацбанківські 36, а 40. А значить у АМКУ є підстави докладніше вивчити обставини утримання паливних цін на високому рівні у першій половині літа.
Однак у АМКУ є ще один привід для інтересу – через ту саму інтервенцію «Укрзалізниці».
Справа в тім, що «Укрзалізниця» продаватиме паливо на власний розсуд. Не через «Прозорро.Продажі» чи ще якийсь інструмент рівного і прозорого доступу до ресурсу. Як стало відомо «Нашим грошам», планується механізм фактично ручного визначення покупців «укрзалізничного» ресурсу – розподілу між компаніями державного сектору. Яким він буде точно – поки що достеменно невідомо, бо потрібна відповідна урядова постанова.
«Укрзалізниця» планує продавати дизель без своєї маржі, тобто по дешевій імпортній ціні. Значить заробітку від торгівлі у компанії Олександра Камишина не буде, бо торгувати паливом і не є задачею залізниці. Але хто заборонить влаштувати перепродаж його державним покупцям якщо буде хороша маржа? Також може виникнути неконкурентна перевага у державної мережі автозаправок. Йдеться про колишню медведчуківську мережу «Глуско», передану цієї весни в управління «Нафтогазу». Коли і якщо «Нафтогаз» виведе її на ринок, та вона почне отримувати дешевий ресурс з залізниці – і це може зкособочити конкуренцію.
Однак, наразі це лише можлива пересторога. Оскільки «нафтогазівці» поки що не запустили державну мережу. А залізниця поки що не влаштовувала розпродаж. Тож «Наші гроші» радять не створювати простір для непрозорих маневрів, який неодмінне стане полем для підозр. Та впровадити механізм інформування про покупців державного ресурсу, якщо урядовці не бажають створити механізм рівного продажу усім бажаючим.
Юрій Ніколов, «Наші гроші»