Буряти, що повернулися з України, лікуються від психологічних проблем та згадують «ж*пу» з паливом і «отруєні пиріжки»
26.05.2022   //   2 Переглядів

Рідні російських солдатів і самі військові із Бурятії та Забайкалля в розмові з виданням «Сибір. Реалії» підтвердили, що проблеми із забезпеченням в армії РФ серйозні, через дефіцит найнеобхіднішого солдати часто хворіють, голодують і обкрадають мирних жителів України.

У травні до Бурятії та Забайкалля повернулися десятки службовців Росгвардії, які брали участь у війні в Україні.

«Нас найкрутіше підвів зв’язок – через ці палені рації нас кілька разів свої ж мало не підбили. Х** з нею, з їжею, палива не було! Це як взагалі? Ладно в армії в мирний час, ми звикли, але на бойовій – це ж*по повна», – каже військовий, який повернувся з Донецька.

Інший запевняє, що російські військовослужбовці просто змушені були відбирати речі у мирних жителів.

«Слухай, ну мої хлопці ніякі пралки та поношену білизну через СДЕК не переправляли, але ми просили ліки, наприклад, миючі засоби, бритви. Так, я розумію, що давали не від доброти душевної, але й під прицілом я їх не тримав. Їжу та воду ми не брали, це небезпечно – передавали, що отруюють спеціально. Не до смерті, але в туалет набігаєшся через їхні «пиріжки», – розповів військовий однієї з хабарівських частин на умовах анонімності.

Родичі тих російських військових, хто повернувся з України, більше звертають увагу на те, що останні голодували, багато лікуються, в тому числі від психологічних проблем, а також на дуже тривалі «відрядження».

«Син приїхав, схудши майже вдвічі! Був під 100 кілограмів, зараз 60 із хвостиком. Шкіра та кістки в порівнянні з тим, що було. Нічого майже не розповідає, каже – військова таємниця», – розповідає мешканка Улан-Уде Катерина.

«Де був, що робив – мовчок, але по побуту трохи проговорився – у мене волосся дибки: буханець хліба і банку тушонки в день на взвод з десяти здорових хлопців тиждень приблизно отримували. Потім стало більше – дві булки та дві банки тушонки. Я не знаю, що там трапилося, щось із обозом (або хто там продукти і все інше везе) трапилося, але наші чи то відстали, чи то відрізані від них виявилися. Загалом, голодували близько місяця, каже. Я на нього дивлюсь і розумію, що там не місяць голодування був, втратити 40 кіло – це треба всі два місяці сидіти на голодному пайку», – зазначила вона.

Інші жителі Бурятії, які зустріли росгвардійців, що повернулися з війни, розповідають, що дефіцит був не тільки з продуктами.

«Виїхали нібито на навчання до Білорусі. Мама говорила: «Я його з таким легким серцем відпустила. На навчання, а тут он що», – каже Юлія, сестра співробітника Росгвардії, який повернувся з України.

«Спершу думали, що він на кордоні з Україною, з російського боку, але ні, був в Україні. І поїхали вони справді непідготовлені, бо їм все навздогін відправляли – зброю якусь, засоби зв’язку, дронів та коптерів у них теж із собою не було. Розповідає, що зв’язок доводилося налагоджувати на ходу з усього, що знайдуть, що залишали по собі українці. Спочатку їм навіть доводилося їздити у звичайних «таблетках», хоча вони повинні пересуватися в броньованих машинах. Я так зрозуміла, він був десь у розвідці, під Києвом, попереду, тому їжею їх непогано забезпечували, на голод не скаржився, але приїхав дуже схудлий. Багато хлопців і досі на лікуванні, у стаціонарі, зокрема через психологічні проблеми», – зазначила Юлія.

Жителька уральського міста Катерина розповіла, що її чоловік із «навчань» досі так і не повернувся, хоча йому було обіцяно «перезмінку» ще в березні.

«Я розумію, що це ще до «спецоперації» було обіцяно, але ж він із січня там, в одному комплекті одягу поїхав! А вже п’ятий місяць закінчується. Я все намагаюся сходити скаргу написати, він же з ОМОНу, і офіційно у нас це не війна, то чому їх не повертають? Жодне відрядження не може стільки тривати. Але чоловік мене щоразу просить, мовляв, не ганьби перед хлопцями. А те, що вони півмісяця на землі спали, переодягтися не було, – це хіба не ганьба?», – обурюється вона.

«Їх першого ж тижня якось так підбили, що вся техніка згоріла і всі припаси, вони ночували на землі, економили їжу, через тиждень поголилися всі наголо, бо воші замучили, а помитися не було чим. Буквально нічого не лишилося. Він поїхав мало не в літньому обмундируванні, а наприкінці лютого морози там вдарили, пневмонію на ногах переніс», – розповідає жінка.

Гострий дефіцит продуктів, речей першої необхідності та ліків у російських солдатів, які вторглися на територію України, у регіонах у Росії поповнюють за допомогою «благодійних зборів». Нерідко вони мають примусовий характер.