Міньйон із НАЗК
Віднедавна із легкої руки «Слідства.інфо» усіляких чиновницьких помічників тепер кличуть посіпаками. Так от, видається, що усе-таки деяких представників чиновницького почту варто все-таки називати автентично: «міньйон». Це слово має багато перекладів, але найбільше йому підходить російське – «милашка».
Як приклад. Оце натрапив в Фейсбуці на одного чоловіка, так навіть заочного знайомства із ним вистачило, аби викликати хвилю розчулення. Знайшовся він у пості Дарії Каленюк із «Центру протидії корупції». Бекграунд там такий.
Уже кілька місяців НАЗК намагається довести Сергія Лещенка до цугундера, і ніяк не вдається. Остання спроба – це гонорар за лекцію , прочитану в Могилянці.
Для цього НАЗК викликало Каленюк до себе. Оскільки така вимога була трошки аморальною і зовсім незаконною, то ніхто, звісно, нікуди не пішов. В результаті НАЗК придумало креативний хід: послала до гори Магомета. Роль Магомета виконав начальник департаменту НАЗК Олександр Писаренко, який прийшов на прес-конференцію Лещенка, де і повідомив, що може виписати за непокору адмінпротокол. Ну, просто як ГАІшник.
Я би, чесно кажучи, не звернув на це увагу, якби не специфічна лексика службовця. Кожна його фраза у ФБ була настільки дивно сконструйована, що аж не вірилось, що це писала людина з вищою освітою:
«Дарино, пишіть правду! Ми Вас чекаємо! Не знання закону не звільняє від відповідальності! Я приходив Вас побачити та запросити! Не відмовляйтеся від листів на пошті! Приємно було познайомитися!».
Коротше, вирішив я витратити хвилин 10, аби принаймні дізнатись про освіту чоловіка. Але уже на другій хвилині забув, що шукав. Бо клікнувши на його декларацію, з подивом помітив, що раніше він отримував зарплату в Державному агентстві екологічних інвестицій.
А того, хто пропрацював в «Наших грошах» бодай місяць, словом «Держекоінвест» можна в 6-ій ранку будити.
Отож про освіту було забуто, цікавіше стало, чим же займався борець із корупцією в цьому розсаднику. Усе виявилось дуже мило. Але спершу треба відкотитись трохи назад.
…. У 2014 році вийшло гучне розслідування Дмитра Гнапа про корупцію в Мінекології. У двох словах: за часів Януковича у Юри Єнакієвського була фірма – «Інтертехенерго», яка пиляла гроші Кіотського протоколу. Після Майдану вона як не дивно продовжила свою справу, зате в неї змінились власники. Офіційним власником став один фунт, а от сама фірма поселилась в будинку «свободівця» Сергія Рудика. Сам же міністр екології – Андрій Мохник – був призначений за квотою «Свободи».
Після сюжету Мохник всіляко відбивався від висновків розслідування. І от, наприклад, як він пояснював те, що у липні 2014-го року «Інтертехенерго» виграло черговий тендер на 30 млн, в рамках якого Держекоінвест викинув основного конкурента, який пропонував зробити все за 10 млн.
«На той момент, коли проводили тендер, виконувачем обов,язків голови Держекоінвестагенства був Олександр Писаренко (Роман Марголич преребував на лікарняному). Сам тендер проводила директор ДП «Держекоінвестагенства» Тетяна Сербіна, яку у незаконний спосіб призначив Писаренко. За моїм втручанням 17 липня було звільнено першого заступника Коваля за порушення державної присяги, 20 серпня – Писаренка. Сербіну також було звільнено. Зараз вони судяться, і, нажаль, судова система, яка не є люстрованою, ухвалює рішення на їхню користь. Тим не менше, ми продовжуємо боротися».
Звільнений за порушення державної присяги Писаренко і філолог Писаренко з верхньої частини посту – це та сама людина.
До речі, Мохник як у воду дивився. Суд не побачив правди у діях Кабінету Міністрів і відновив конституційне право на працю ураженого в правах Писаренка. Хоча саме тут – нічого дивного. Суд правильно вказав, що ніяких розслідувань правоохоронних органів по тендеру не було, а щодо того, що він призначив Сербіну – так мав право.
Усе це так, тільки от, якщо опиратись лише на дії правохоронних органів – то в нас і сам Юра Єнакієвський – чистий, мов скупа чоловіча сльоза. А те, що шезло 20 мільйонів гривень – так у держави багато грошей.
А ще чого не бракує державі – так це отих милих чиновників, які ревно виконують вказівки чергового керівника. «Треба провести тендер? Проведем. А зараз боремось з корупцією Лещенка? Поборемось».
Що ж до всіх інших людей у цьому світі, то вони ставляться до них розслаблено, з щирим гумором і філологічними вишуканостями. Так ніби лежать на м’якому дорогому дивані.
Ну, і, скажіть – які ж це посіпаки? Справжні «милашки»…
Блог від: Олекса Шалайський