Законопроєкт про реформування тендерної Колегії АМКУ – дубль 3
Анна Сулима, фахівець з публічних закупівель платформи «Ліги антитрасту»
Депутати економічного комітету парламенту народили низку креативних поправок до закону «Про Антимонопольний комітет України» і за даними ЗМІ сьогодні ввечері фракція «Слуги народу» хоче розглянути можливість прийняття законопроекту. У ньому будуть такі новели:
- членів нелегітимної комісії з розгляду скарг призначатиме та звільнятиме голова АМКУ;
- закону про АМКУ надається вища юридична сила за Закон про публічні закупівлі;
- у голови АМКУ забирають право на відставку та створюють підґрунтя для неможливості його звільнити без його згоди;
- створюється практика зміни законодавства про публічні закупівлі без внесення до нього змін…
Тепер за порядком, детальніше та юридичною мовою.
На веб-порталі Верховної Ради оприлюднено відредагований текст законопроєкту №3132 авторства народної депутатки «Слуги народу» Роксолани Підласої, підготовлений до повторного другого читання.
Деякі зауваження «Ліги антитрасту» були прийняті до уваги авторами:
– за новою редакцією уповноважені з розгляду скарг призначатимуться не президентом (що виходить за межі його конституційних повноважень), а безпосередньо головою АМКУ через конкурсний відбір, порядок якого встановлюватиме сам АМКУ;
– уповноважені призначатимуться на строк 7 років, що є значно ефективнішим, ніж попередній варіант 3-річних повноважень, адже за такий короткий термін майже неможливо набратись необхідного досвіду і сформувати практику;
– з проєкту виключили положення про перегляд АМКУ рішень тендерної Колегії.
Однак, багато норм законопроєкту досі є такими, що не узгоджуються із чинним законодавством та отримують негативні висновки із профільних комітетів ВРУ. Більш того, деякі з них можуть призвести до нелегітимності органу оскарження, його неможливості розглядати скарги та повного колапсу закупівельної сфери.
Автори законопроєкту, очевидно, наполягають на необхідності утворення саме «Комісії (комісій) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель», хоча така назва суперечить Закону «Про публічні закупівлі», де орган називається не «Комісія», а «Колегія». Ймовірно для них це неважливий нюанс, але в реальності це робить орган нелегітимним. І як наслідок, він не зможе розглядати скарги. А якщо і буде це робити, в подальшому це призведе до скасування рішень в суді, дозволить замовникам ігнорувати і не виконувати рішення, та позбавить Держаудитслужбу можливості за це штрафувати.
І хоча в перехідних положеннях автори прописали, що тепер Колегія є Комісією, але зміни до Закону «Про публічні закупівлі» внести не пропонують. Враховуючи те, що закупівельна сфера регулюються виключно закупівельним законодавством, і аж ніяк не Законом «Про Антимонопольний комітет України», то ці «приписки» в тексті закону аж ніяк не змінюють ситуацію. В противному випадку, хто завгодно може в своєму профільному законі прописати «особливі» закупівельні норми, та закупівельне законодавство швидко перетвориться на «лист в Простоквашино» на радість корупціонерам.
Так само ніяк не рятує ситуацію приписка, що Закон «Про публічні закупівлі» тепер діятиме виключно в тій частині, що не суперечить Закону «Про Антимонопольний комітет України» з тих самих підстав, про які написано вище.
Негативно віднеслось до подібної юридичної творчості народних обранців і Головне юридичне управління ВР. Парламентські юристи не підтримують вказану редакцію, оскільки вона не забезпечує завершеного механізму правового регулювання, не визначає змісту та обсягу повноважень, які виконуватимуть уповноважені з розгляду скарг та інші. За цими «високими» юридичними термінами можна розгледіти щире здивування юруправління від твору законодавців.
Проте, не дивлячись на всі застереження з приводу тексту цього проєкту, Комітет з питань економічного розвитку прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді України прийняти цей проект Закону в другому читанні та в цілому з техніко-юридичним опрацюванням.
«Вишенькою на торті» є зміна процедури звільнення голови АМКУ. І хоча це аж ніяк не стосується закупівельної сфери, але для влади зрозуміло це питання є важливим та нагальним. Пропонується викласти статтю 9 закону, яка визначає порядок та підстави звільнення голови АМКУ, в такій редакції:
«Голова Антимонопольного комітету України може бути звільнений з посади у разі вчинення ним злочину та у зв’язку з неможливістю виконання обов’язків за станом здоров’я. Голова Антимонопольного комітету України має право заявити про своє звільнення Верховній Раді України».
Якщо в діючий редакції передбачено слово відставка, то запропонована міняє відставку на звільнення. Одночасно вбивається два зайці: з одного боку прибирається фактично інститут відставки або звільнення за власним бажанням, з іншого створюється правова колізія в процедурі звільнення, що може призвести до неможливості звільнити очільника відомства без його згоди на це у формі заяви, адресованої парламенту.
Сьогодні на засіданні фракції «Слуга народу» депутати будуть розглядати серед інших 9 питань, також і цей спірний законопроєкт № 3132.
І якщо в питаннях максимального заплутування процедури звільнення голови АМКУ все зрозуміло (адже правляча партія призначила свого голову та зацікавлена в максимальному ускладненні процедури його звільнення), то із правовими дефектами по органу оскарження є велике питання. Навіщо ініціатори законопроєкту пішли «тернистим» шляхом до реформування органу оскарження, що був об’єктивно розкритикований як законотворцями, які не проголосували за його прийняття у другому читанні, так і експертами галузі? Для чого депутатам економічного комітету парламенту потрібен закупівельний колапс? Та як, у випадку прийняття закону, вони будуть відважно долати створену ними ж самими кризу?
Анна Сулима, «Ліга антитрасту»