Дуже непереконливі висновки Верховного суду по дуже болючій фармсправі АМКУ
Забиваючи черговий кілок у розслідування Антимонопольного комітету про «змову Sanofi», Верховний суд згадав про пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Там зазначено, що «суди зобов’язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент».
Ми зібрали кілька аргументів з матеріалів так званої справи «Санофі проти АМКУ», які доводять, що засипане посиланнями на законодавчі норми рішення Верховного суду, все ж, містить більше запитань, аніж відповідей. А самі висновки суду, на фоні цих питань, звучать вкрай непереконливо.
Нагадаємо, справа стосується змови великих фармацевтичних дистриб’юторів «Оптіма-Фарм, Лтд» і «БаДМ» з компанією ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», яка представляє в нашій країні інтереси фармацевтичної групи «Sanofi». У договорах між цими фірмами був передбачений неконкурентний механізм ціноутворення із використанням ретроспективних знижок, який стимулював дистриб’юторів купувати якомога більше ліків Sanofi замість існуючих на ринку аналогів.
АМКУ прослідкував за сукупністю трендів в частині діяльності компанії та функціонування ринку, довівши, що дії компаній могли обмежувати конкуренцію на ринках лікарських засобів Sanofi з боку більш дешевих замінників, і вплинули також на те, що дистриб’ютори почали реалізовувати українським бюджетникам лікарські засоби цього виробника за завищеними цінами.
Однак, Верховний суд у цій історії став на бік змовників і за своїм внутрішнім переконанням відкинув доводи антимонопольників, що чітко вказували на хворобливість спірних договірних відносин.
Суд не вникнув у сформовану для дистриб’юторів «Санофі» систему знижок (і вирішив, що вона не є маніпулятивною).
АМКУ виявив, що через систему ретро-знижок, яка забезпечувала високі торговельні надбавки для дистриб’юторів, «Санофі-Авентіс» стимулював останніх збільшувати придбання засобів Sanofi, утримуючись від придбання у значних обсягах товарів-замінників.
На практиці це виглядає так: споживач приходить за таблеткою із певним складом діючих речовин і сподівається обрати з-поміж різного набору виробників той препарат, який також підходить йому за ціною. Але не може і купує те, що є.
Кілька цифр:
«Оптіма-Фарм, Лтд.» у 2011 році придбало у «Санофі-Авентіс» таблеток Но-шпа більше у 781 раз за кількістю та у 1743 рази за вартістю, ніж його замінника Дротаверін від української «Дарниці». При тому, що середньорічна ціна придбання Но-шпи була у 2,2 рази вищою, ніж його замінника виробництва «Дарниці».
У «БаДМ» – схожа картина. Компанія придбала Но-шпи у 119 разів більше за кількістю та 268 разів більше за вартістю.
Ось, наприклад, структура номінальної ціни реалізації препарату від «Санофі-Авентіс».
Суд залишив поза увагою негативний вплив договірних відносин «Санофі-Авентіс» з дистриб’юторами на вартість лікарських засобів Sanofi, що держава купувала на тендерах.
За продаж ліків Sanofi на державних тендерах дистриб’юторам нараховували бал для розрахунку загальної суми знижки. Однак, у 2011 році і «БаДМ», і «Оптіма-Фарм, Лтд.» реалізовували лікарські засоби Sanofi на тендерах за цінами, які були вищими від середніх цін в аптеках.
Самі дистриб’ютори пояснюють такі перепади цін різними каналами збуту – і різною собівартістю кожного. Як аргумент захисту – окей, але як спростування доведеного антимонопольниками тренду – хотілося би цифр. Але суд обійшовся без них.
Суд забув прийняти до уваги факт зміни ситуації на ринку після відмови «Санофі-Авентіс» від непідтвердженого судом антиконкурентного стимулювання дистриб’юторів.
У 2014 році «Санофі-Авентіс» відмовились від стимулювання дистриб’юторів через ретро-знижки і, як не дивно, доля конкурентів на ринку відразу почала зростати.
Співпадіння?
Також судом не досліджена алогічна поведінка «Санофі-Авентіс Україна» щодо «роздутих» обсягів імпорту ліків «Sanofi».
Протягом 2010-2011 років монопольний імпортер ліків Sanofi ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» підвищував ціни на лікарські засоби, але обсяги продажу залишались практично незмінними. Одночасно з цим відбувалось падіння вартості придбання ліків у виробника. Все це призводило до збільшення запасів ліків на складах. Це доволі дивна поведінка дистриб’ютора – нарощувати запаси, попит на які не росте. Хіба що, у нього були певні гарантії щодо збуту накопиченого у майбутньому.
Кілька цифр:
- У 2011 році кількість імпортованих ліків «Sanofi» збільшилась на 10%, тоді як кількість реалізованих – збільшилась лише на 0,32% (темпи імпорту перевищили темпи реалізації продукції у понад 30 разів).
- Вартість ліків «Sanofi» знизилася на 19%, але вартість реалізованих «Санофі-Авентіс» ліків зросла на орієнтовно 16%. При стабільному курсі нацвалюти та індексом інфляції 109,1-104,6%.
- У 2010 році прибуток «Санофі-Авентіс» від продажу ліків Sanofi становила 3,22%, а у 2011 – уже 47%.
Далі буде.
Блог від: Юлія Костюк