Якщо в серце двері зачинені, можуть постукати в прохід (фото)
Цю нехитру теорію прямо зараз перевіряють на практиці блатні мешканці елітного житлового масиву «Вишеньки» у Луцьку. Сьогодні бійці АТО почали розбирати по цеглинці масивну огорожу, якою відгородилась від звичайних людей місцева еліта. І все пояснюється або дуже просто, або дуже складно…
У 2001 виконком Луцької міськради надав фірмі «Домінанта» 1,2 гектари по вул. Загородній для будівництва житлового кварталу. Згодом у ньому оселились Святослав Кравчук, який був заступником мера на момент виділення землі, Леонід Джулінський, власник фірми-забудовника «Домінанта» і місцевих магазинів, та депутат міськради Валерій Бондарчук.
Отож жив собі бізнесмен серед владної еліти, не тужив, аж поки не прийшла йому думка: а що як на 12 сотках, які його ж «Домінанта» досі не забудувала «еліткою», звести трохи житла для дітей-сиріт. Комунікації вже підведено, звести будиночок на чотири двокімнатні квартири – раз плюнути.
Але ж халепа! Різко проти повстали сусіди – той самий заммера та депутат. Бо це ж сироти будуть ходити прямо у них під вікнами, так би мовити дратувати і вселяти невпевненість у заможному майбутті.
Будинок секретаря земельної комісії Луцької міськради Валерія Бондарука
Будинок Святослава Кравчука, раніше заступника мера Луцька, а нині депутата Волинської облради.
І ось у квітні минулого року земельна комісія, секретарем якої є Бондарук, підтримали заяву сусідів Джулінського, а міськрада прийняла рішення про припинення права користування «Домінантою» 12 сотками, аргументувавши, що ця земельна ділянка ніби використовувалась не за призначенням. Забудовник подався до прокуратури і там відбився від депутатської напасті. Але в березні 2015 року депутати знов вирішили забрати у фірми Джулінського ті 12 соток. І знову суди, і знову бізнесмен відбивається.
Забудовник і меценат Леонід Джулінський
Але тепер не лише відбивається, а й показує своїм сусідам «хто є ху». Днями його «Домінанта» уклала угоду з Волинським об’єднанням учасників АТО та волонтерського руху угоду про те, що активісти можуть розібрати і забрати собі огорожу довкола житлового масиву. Мовляв, вам же ж треба щось будувати, то беріть цеглу прямо з паркану. Ну ось і прийшли забирати. А з такими хлопами спробуй посперечатись прямо на вулиці, пояснюючи, що паркан – то дуже важлива складова елітного комплексу і без нього жити неможливо. То може краще погодитись на непрестижне сусідство з сиротами?
Блог від: Юрій Ніколов, фото “Хроніки Любарта“, інфографіка Волинського агетства розслідувань