Опришки з Аграрного фонду
Дніпропетровські фермери спокусились на широко розрекламовану державну акцію. Допомога виявилась у тому, що селян обібрали на 400 тисяч.
Усі знають, що Аграрний фонд – одна з наймістичніших структур України. Там з лякливою методичністю щезають різні товари народного харчування. До того ж магічним чином. Ніяка прокуратура не може впевнено сказати, як це стається: просто було – і вже нема.
Прикрості Аграрному фонду додає лише той факт, що закон збереження маси ніхто так і не відмінив. А відтак на те місце, де раніше лежали цукор, борошно і т ін. доводиться класти інші товари або принаймні гроші.
Грошей же, як відомо, бракує завжди. І ось державні мужі врешті придумали схему, як їх добувати.
Виявилось це зовсім просто. Для цього потрібні лише три речі: державна програма підтримки селян, непідкупний суд і фермер-лох.
У нашій історії у ролі останнього виступило фермерське господарство «Крутеньке» із Кіровоградщини.
Почалося все дуже оптимістично. Держава оголосила, що організувала процес падання манни небесної на українських селян. Назва процесу: «форвардні закупівлі». Суть: у селянина купують врожай наперед. 50% платять перед посівною, 50% – після. Купує держава, звісно, нижче ринкових цін. Зате фермери не ламають голову, де позичити гроші на посівну. От така прекрасна взаємовигідна схема.
ТОВ «Крутеньке» теж так подумало. Ну, і вляпалось.
Почалось із підписання договору із Аграрним фондом. Сталась ця знаменна подія 24 травня 2012 року. Уже коли посівна закінчувалась. Либонь, бракувало селянам грошей. А Аграрний фонд гарантував, що 50% оплати кине протягом трьох днів. Домовились так: з «Крутенького» – 980 тисяч тон пшениці третього класу, з АФ – 1,77 млн грн. Половину, нагадаємо – одразу.
Підписали селяни договір і сіли чекати грошей. Три дні минуло – нема грошей, червень минув – нема грошей. Плюнули вони на державотворців. Тим паче – пшениця росте, ціни на неї також.
Аж тут, гульк – прийшло 20 липня, а з ним на рахунок гроші впали. Копієчка до копієчки: 883 000 грн. Кумедно, що послані гроші були 2 липня, а дійшли тільки через 18 днів. Волами, певно, везли.
Але селянам, що 2 липня, що 20-го – один біс. Того самого дня вони повідомили АФ, що контракт розірвано. Правда, як справжні українці, гроші трохи потримали в себе і віддали назад лише 7 листопада. У святій впевненості, що нічого їм за це не буде, оскільки Аграрний фонд порушив договір першим.
Правда виявилась іншою. Прокурор в інтересах держави подав на селян в Кіровоградський суд із вимогою стягнути штраф за невиконання контракту. Логіка така: АФ свій обов’язок виконав ( хоч і на два місяці пізніше), а фермерське господарство – ні.
А якщо селяни хотіли скасувати контракт, так треба було це зробити до 20-го липня, тобто до моменту поки до них не зайшли гроші. А як вони вже впали на рахунок: все – ти раб свого слова.
Кіровоградські судді вирішили, що прокурор правий і виписали селянам штраф. Ті подали в апеляцію. Намагаючись переконати суд, що, побачивши, як платить Аграрний фонд, вони були впевнені, що другої частини оплати вони б взагалі не побачили.
На що Дніпропетровський суд у повній відповідності до чинного законодавства розповів терпилам, що страхи до справи не підшиєш, а зерна вони рідній державі так і не привезли. Так що штраф платити треба. Штрафу того виявилось – 20% від контракту. Тобто 353 000 самого штрафу і 53 000 пені. Разом – 400 000.
Якщо звести всю цю історію до одного речення, то виглядає вона так: селяни і чиновники підписали один папір, перекинули один одному гроші, двічі сходили до суду, після чого «трударі села» віддали рідній державі 50 000 доларів. На цукерки.
Точніше – на закриття дір, які з’являються в Агарному фонді у результаті впливу потусторонніх сил.
У другій серії йтиметься не про опришків, а вже про магів. Бо нещодавно саме в АФ незбагненим чином щезло зерна на 4 мільйони.
Дякуємо Реєстру судових рішень за постачання незаангажованої і правдивої інформації.
Олексій Шалайський, «Наші Гроші»