Як «Наші гроші» на Захарченкові заробляли
У 2014-у році, під час Майдану «Наші гроші» розмістили джинсу. У редакцію завітав один чоловік і замовив текст проти екс-міністра МВС Захарченка. Результатом творчої співпраці став текст «Лабіринт Захарченка». Подібні очорнюючі тексти були замовлені і в інших виданнях. Через два роки замовник покаявся у содіяному і, уклавши мирову угоду із одним із ображених джинсою фігурантів, заплатив йому 200 тисяч гривень відступного.
Розуміємо ошелешення читача, але це ми не впились, і не вкурились. Це ми цитуємо рішення Дарницького районного суду від 2016 року, у якому добродій Ігор Кушнарьов таким невибагливим чином довів, що все, що писалось про нього в ЗМІ є неправдою. А доброзичливцем, який взяв на себе всю провину по розміщенню джинси, виявився поки що невідомий нам чоловік – Олег Іванович Топіха. Пишемо «поки що», бо мусимо його розшукати – усе-таки гроші він нам не доніс.
На рішення суду ми наткнулись випадково. Причиною стала гучна історія із недавнім зняттям Печерським судом арешту з майна Захарченка. Нагадаємо, що до цього суду завітав той самий Ігор Кушнарьов і повідомив, що нідерландська фірма, яка купувала землю і будинки, робила це не для Захарченка, а для нього. Слідчий суддя Писанець у це повірив.
Ми ще окремо напишемо, чому це рішення суду виглядає кумедним. Наразі хочемо зафіксувати лиш один нюанс, який стосується безпосередньо нас.
Серед аргументів на зняття арешту, суддя використав і згадане рішення Дарницького суду. Але зі своїм власним, унікальним трактуванням.
Нагадаємо, що тоді йшлося про «мирову угоду» з якимось фейковим персонажем, який ніби-то розміщав джинсу, а потім у цьому зізнався.
Суддя Писанець протрактував це так: «Слідчий суддя приймає до уваги, що добросовісність набуття права власності…. на арештоване майно також було встановлене рішенням Дарницького районного суду міста Києва».
Ми багато бачили у своєму житті, але тут навіть нас заціпило.
Бо ми не маємо претензій до судді Дарницького суду Ірини Набудович, яка прийняла абсолютно неправосудне рішення. Карма її і так вже наздогнала: минулого року її звільнили за порушення присяги.
Ми навіть можемо пробачити невідомого нам Олега Івановича Топіху. Хоча б тому, що він обманув Кушнарьова: пообіцяв у мировій угоді знести текст із «Наших грошей», але зжалився над нами -)
Але ми ніколи не думали, що у Печерському суді вміють лише рахувати, а не читати. Бо як можна дійти до думки, що мирова угода про джинсу підтверджує «добросовісність набуття власності»? Скільки ж треба цифр, щоб за їхньою допомогою отак розташувати букви?
От, чесно: багато років порпаємось у багнюці, але такого ще не бачили. Все-таки суддівська реформа – робить чудеса.
Блог від: Олекса Шалайський