Уряд дає пільги благодійним і бізнес-проектам з вибірковим викликом АМКУ
Прошу, уважно поставтесь до теми цього тексту. Це не про самі пільги, а про ігнорування Антимонопольного комітету при роздачі пільг.
Отже маємо дві історії, які цього тижня проходили через уряд.
Кабінет міністрів 5 грудня розглядав прохання «Фундації Дім Рональда Макдональда в Україні» щодо звільнення благодійників від орендної плати за користування приміщеннями в державних лікарнях для відкриття у них сімейних кімнат. У корпорації «Макдональдс» справді є такий проект – у лікарнях по всьому світу гігант харчової індустрії відкриває кімнати, де батьки могли б провести час з дітками, що знаходяться на лікуванні. Дивани, столи, кухонна та ігрові зони, тощо. В Україні вже є одна така кімната у львівському Охматдиті. Наразі планується відкриття сімейних кімнат у Вінницькій обласній дитячій лікарні та у столичному Охматдиті, є заявки ще від 20 лікарень.
Відкриття такої кімнати трохи коштує. У Львові пішло 1,42 млн грн, у тому числі 275 тисяч гривень на алюмінієві вікна і 470 тисяч на меблі. І, здавалося б, на цьому фоні 30 тисяч гривень за оренду приміщення у львівській лікарні – незначна сума. Однак враховуючи планований розмах на десятки лікарень, то орендний бюджет становитиме вже сотні тисяч. А це пристойні гроші, які благодійники могли б вкласти у ще більше покращення побуту українських лікарень.
Так ось. У цьому випадку урядові експерти відмітили, що проект цього нормативного акту (а йдеться про внесення змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу) у відповідності до зобов’язань України у сфері євроінтеграції потрібно було б заслати в Антимонопольний комітет. Аби там проект вивчили на предмет державної допомоги.
Бо й справді – йдеться про те, що держава надасть пільгу проекту бізнесменів, і там зрештою можна розбачити зиск – позитивний піар «Макдональдс», частка якого буде субсидована державним бюджетом (недоотримання коштів за оренду).
Акцентую увагу. Я не веду мову про треба чи не треба брати орендну плату з благодійницького проекту бізнесменів. Я говорю про те, що урядовці побачили тут опцію для аналізу АМКУ з точки зору державної допомоги (хоча зрештою самого висновка антимонопольників в пакеті документів на засіданні уряду знайти не вдалось).
А ось протилежний приклад, який 6 грудня було винесено на урядовий комітет Кубіва. Йдеться про розроблений Міністерством економрозвитку законопроект про встановлення нульового мита на імпорт пряжі, що є сировиною для швейних ниток. В висновку урядових експертів не вказується назва конкретного бенефіціара, але він не криється – йдеться про групу «ТК-Текстиль» відомого бізнесмена Олександра Соколовського. Заснована ним навпіл з партнером Валерієм Рибасом фірма «ТК-Фурнітура» у 2017 році відкрила в Борисполі фабрику по виготовленню швейних ниток з корейської пряжі. Тоді бізнесмени відразу публічно заявили, що прем’єр Володимир Гройсман їм пообіцяв обнулити мито, бо й справді дивно, що держава бере 4% з імпортної сировини, з якої в Україні роблять нитки, але при цьому самі нитки імпортуються в Україну по нульовій ставці.
Знову акцентую увагу. На виробництво цих ниток конкуренції як такої в Україні не було, бо виробництво фактично лише зараз з’явилось. Пільга стосується пряжі для всіх імпортерів, тобто нею може скористатись будь-хто, хто відкриє ще одну нитяну фабрику. Йдеться про те, що бізнесмени просять державу підтримати пільгою вітчизняного виробника, який конкурує з нитками із Туреччини та Китаю. Це забере у держави $150 тисяч річного доходу від існуючого мита, але зробить Україну багатшою за рахунок розвитку власного виробництва, а відтак збільшення сплати внутрішніх податків.
Виглядає так, що підстав для оцінки цього нормативного акту у Антимонопольного комітету на предмет державної допомоги – все-таки більше, ніж у випадку з сімейними кімнатами в лікарнях. Але у цьому випадку урядовці взагалі не згадали за Антимонопольний комітет.
Більше того. Кубів самотужки підписав довідку, що аналізувати з точки зору євроінтеграції там нема чого, бо цей проект закону взагалі розроблений без урахування актів законодавства Євросоюзу.
Саме ця вибірковість викликає питання. «Тут не граємо, а тут рибу загортали».
Однак поки що будемо вважати, що це відбувається через те, що українським урядовцям просто ще не вклалось у голові, що євроінтеграція – це не тільки безвізовий шопінг в Мілані, але й тонкощі державної допомоги з конкуренцією. За яку в Україні відповідає Антимонопольний комітет. І з подальшим зближенням України з Євросоюзом таких площ для тертя буде все більше.
Блог від: Юрій Ніколов