Силовики перетворили обшуки підприємців на полювання за їх готівкою та телефонами
У 2020-ому році підприємець Віктор Московченко невдало продав товар – дефібрилятори. «Невдало» – не в сенсі ціни, а в контексті покупця: той з цим товаром подався на державний тендер. Через три роки – 9 серпня 2023-го у квартирі Московченка і офісі пройшов обшук.
Поліція Голосіївського району Києва і сбу-шники в якості оперативників зробили все, щоб обшук цей запам’ятався. По-перше, прийшли шукати документи щодо продажу дефібриляторів, хоча копії їх вже отримали раніше. По-друге, шукали так, як документи не шукає ніхто.
«У зливних бачках, шкарпетках, у брудній білизні. Документи шукали навіть у коробочках від пальчикових лампочок, які вставляються у підсвічування на кухні. При цьому ( кажемо) ось усі документи, будь ласка, приїжджайте до нас в офіс, ми їх надамо, ніхто з цього таємниці не робить, і у вас всі ці документи вже є. Але, мабуть, мета обшуку – це гроші… Такого не буває, щоб силовики вийшли з хати з порожніми руками. Вони мають щось забрати», – розповідав згодом в інтерв’ю Московченко.
Після п’ятигодинного обшуку ні документів, ні грошей не знайшли. Правда, дивовижним чином з хати підприємця щезло кілька ювелірних прикрас. Тільки на понятих в таких випадках надії мало. А у цьому випадку – особливо: колись, ще в 2019 році підприємець вже наражався на обшук. Так-от поняті тоді були ті самі, що й тепер.
Наостанок оперативники забрали у господаря телефон. Хоча в судовій ухвалі йшлося лише про документи. Що таке телефон для підприємця – пояснювати зайве: тимчасовий параліч всього бізнесу.
«Сьогодні в Україні найбільш вигідний бізнес – це «торгівля» мобільними телефонами. Я знаю підприємства, у яких більше десятка телефонів різні силові структури вилучили. Потім люди роками не можуть їх повернути», – каже Московченко.
Обшуки пройшли ще у двох директорок підприємств, а також у директора фірми, яка купувала у компаній Московченка дефібрилятори ( про цей обшук – трохи згодом).
Зазнавши невдачі в квартирах, оперативники продовжили в офісі компанії. Загальний час обшуків склав 13 годин. Тут «пощастило» більше: знайшли і забрали 1,9 млн грн. На офіційні документи про походження грошей: податкові декларації, виписки з банківських установ правоохоронці вирішили навіть не дивитись.
Варто зауважити, що Московченко розповів силовикам, що одне із його підприємств займається проектуванням та виробництвом БПЛА. І знайдені гроші акумулювались саме для цього. Але такий факт на них не справив жодного враження.
Тобто під час обшуків правоохоронці вилучили кипу документів, які взагалі не стосуються справи, печатки, мобільні телефони, ну і гроші. Усього цього в жодній з ухвал суду на проведення обшуків вказано не було.
У таких випадках слідство може «легалізувати» улов, якщо протягом двох діб отримає додаткову ухвалу судді на арешт. «Дві доби» у цьому випадку склали 1.5 місяця. Офіційне пояснення: судді у відпустках. Результатом стало те, що адвокати не могли навіть подати до суду на повернення речей і коштів. І лише кілька днів тому грабіж став легальним.
Звідки взялась кримінальна справа
Як часто буває в Україні, кримінальні історії мають свій політичний підтекст. У 2021 позбувся своєї посади міністр інфраструктури Владислав Криклій. За ним пішла і його команда, серед них – керівник Державного агентства інфраструктурних проектів Кирило Хом’яков. У травні 2021-го проти Укрінфрапроекту з’явилося кримінальне провадження 42021102010000048. Справу відкрили за «корупційними» статтями – ч 3 ст 191 ККУ та ч 2 ст 366 ККУ: розтрата майна та службове підроблення . Справу розпочала поліція Голосіївського району Києва.
Причиною стала закупівля ще у 2020-ому півтисячі медичних укладок на 101,1 млн грн.
Закуповували їх для рятувальників Державної служби надзвичайних ситуацій (ДСНС). І очікувану вартість для тендеру визначали саме її працівники. Вони оцінили медичну сумку в 200 тис грн. Найдорожчим у цьому комплекті був автоматичний дефібрилятор для серцево-легеневої реанімації – очікувана вартість майже 167 тис грн.
Сама закупівля пройшла через два тендери – в квітні та листопаді 2022 року. В обох випадках великої конкуренції не спостерігалося – між собою торгувалися лиш ТОВ «ДМ-Проект» та ТОВ «Фармєдіс”. Торгувалися неактивно, ціна «Фармєдіс» була трохи нижчою, з ним і уклали договори. Вартість однієї медичної укладки для Укрінфрапроекту склала майже 199 тис грн. – лише піввідсотка економії від очікуваної вартості. Постачальник ще повинен був навчити рятувальників користуватися обладнанням. А також в комплект окрім дефібрилятору входили батарея, електроди, датчик СЛР, сумка, які не входять до стандартного комплекту поставки дефібриляторів.
ТОВ «Фармєдіс» зареєстроване в Чернігові на місцевих мешканців Дмитра Ігоревича Пчелінцева та Ігоря Миколайовича Пчелінцева. За даними «Прозорро», фірма – давній учасник держзакупівель,
«Фармєдіс» поставив медичні укладки з дефібриляторами Corpuls AED виробництва німецької GS Elektromedizinische. Купити їх можна було лише у підприємств Московченка, який є дистрибутором німців.
Із судових ухвал (які є в розпорядженні редакції, але відсутні в судовому реєстрі) відомо, що в Україну дефібрилятори завезли його фірми – ТОВ «Медінова» по контракту з канадською Justaco Ltd. , ТОВ «Реалтон» і ТОВ «Рімед» по контракту із словацькою Optimum SK S.R.O.
Дефібрилятори продали на ринок України через ТОВ «Адвансед Медтехнолоджи”, яка вже й доставила їх постачальнику державного Укрінфрапроекту «Фармєдіс”. Невелику частину «Фармєдіс» придбав напряму.
Тобто від німецького виробника дефібрилятори до України йшли через канадську та словацьку фірми, потім їх розмитнили українські компанії, які продали більшість продукції посереднику, який продав апарати «Фармєдіс» – переможцю тендеру, та частково «напряму» ТОВ «Фармєдіс”.
Усі німецькі дефібрилятори зайшли до України по однаковій ціні – 2 706 євро за комплект. З ухвал відомо, що їх митна вартість коливалась від 89,5-91,3 тис грн. за комплект. Посередник продавав їх «Фармєдіс”, і той вже формував остаточну тендерну ціну.
Чи знайдуть поліцейські злочинця?
Шанси для цього – практично нульові. Тим паче, що судячи із рухів силовиків, вони й самі це розуміють. Саму наявність злочинного умислу слідчі базують на судово-товарознавчій експертизі закупівлі, яку у серпні 2021-го провела експертка Євгенія Зєлєніна. Вона порахувала, що ринкова вартість однієї медичної укладки, яку «Фармєдіс» поставила державному агентству, становить 71 910 грн. Тобто мало не втричі менша, аніж ціна тендеру. Сума викликає деяке здивування, оскільки вона менша митної ціни однієї лиш складової рятувальної сумки – дефібрилятора, який імпортували по 90 тис грн. без врахування додаткової комплектації.
Однак не будемо дискутувати про пропорції маржі. Тим паче досвід підказує, що навряд чи такий жирний тендер пройшов без корупційної складової. Тільки-от успішних розслідувань в історії сучасної України подібних кейсів поки що не спостерігається.
Річ у тому, що, яку би маржу не запхав переможець тендеру в свій товар, довести злочинну зв’язку «чиновник-продавець» практично неможливо: тендер був відкритий, прийшло два учасники, торгувались – усе в рамках чинного законодавства. Можна спробувати притягнути до відповідальності того, хто створював очікувану вартість, але на великий кримінал тут теж не потягне.
Єдине, чим можуть втішатись в подібних історіях силовики – це можливістю натягувати сову на глобус, тобто обшуковувати і допитувати всіх, хто бодай якимось боком виринає в потенційно кримінальній історії. І так виглядає, що це саме той варіант.
По-перше, від тендеру до відкриття провадження минуло понад півроку і тригером стала відставка міністра. Як правило, на інші подібні тендерні історії силовики збуджуються наступного ж дня.
По-друге,в судовому реєстрі не знайти жодної ухвали щодо рухів слідства: ні щодо чиновників, ні щодо переможця тендеру,ні щодо фірм, як завозили закордонну продукцію і продавали її в Україні. Це свідчить або про те,що або ніяких серйозних слідчих рухів не робилося, або ж силовики і судді, які їх обслуговують, вирішили порушити закон, лиш би про їхнє розслідування не дізнались пересічні українці. Ні, перший, ні другий варіант є не надто є оптимістичним для реального розслідування.
Третє. В ухвалах про обшуки прокурори запхали фразу, що податківці аналізували роботу Укрінфрапроекту і знайшли розтрату, а тому «виникає підозра, що фінансові операції… можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення…». Коли в підозру щодо тендерних зловживань запихають гіпотезу про «фінансування тероризму» – це є першим маркером фрази: «розслідувати нічого не будемо, але крові вам поп’єм».
Ну, і останнє. 13 годин обшуків у підприємства, яке жодним чином не пов’язана з переможцем тендеру через три роки після проведення тендеру – це звісно не про пошуки фактів, це про збільшення списку підприємців, які змушені випрошувати назад свої гроші-мобільні телефони і домовлятись, аби таких обшуків було поменше .
Ну що ж, список цього разу вдало поповнився. Голосієвському прокурору Анатолію Пшеничному якось вдалось переконати слідчу суддю Тетяну Шевченко, що обов’язково потрібні обшуки, аби вилучити документи, які підприємці намагались віддати без спротиву. А потім ще й отримати судову індульгенцію на те, щоб заарештувати приватні кошти і мобільні телефони. Зрештою, синхронно спрацювала вся команда. Зі всіх голосіївських прокурорів, які керували обшуками ( О.Шаповалов, Д.Люшненко, В.Вінніков), не знайшлося жодного, який не спокусився б на речі, яких не було в суддівській ухвалі.
Гроші, до речі, забрали не лише у Московченка. Після обшуку у квартирі всіх заощаджень (близько 100 тисяч євро) позбувся і директор підприємства «Адвансед Медтехнолоджи» Олександр Міхновець. Це та фірма, що була посередником між імпортером та постачальником для Укрінфрапроекту. Цей чоловік із сім’єю виїхав з Донецька, аби не потрапити в нову російську реальність, і тут його в обійми прийняла Батьківщина.
До речі. Обшук у Московченка проходив у квартирі стандартного будинку на Борщагівці. Це викликає жагуче бажання дізнатись, у яких умовах проживають силовики, залучені до цієї історії.
Віктор Найдан
Інформація опублікована в рамках співпраці «Наші гроші» і ініціативи Маніфест 42