Про реформи, побори екоінспекторів з морських суден і банку компоту
22.03.2023   //  

Автор тексту Ксенія Підручна, Виконавчий директор громадської спілки «Асоціація морських агентств України»

Якщо ви зайдете на сторінку екс-міністра екології Ігоря Шевченко в Вікіпедії, то прочитаєте, що ним було «удосконалено процес контролю вод ізольованого баласту, завдяки чому було ліквідовано корупційну схему Екоінспекції Чорного моря, яка значно знижувала конкурентоспроможність українських морських портів».

Тобто, він удосконалив процес, якого відповідно до міжнародних конвенцій взагалі не має бути. Оце так реформа! Заступник Пивоварського Шульмейстер (до якого НАБУ також мають питання), вихоплюючи в мене мікрофон під час однієї з прес-конференцій, казав, що він та його «друг» Ігор Шевченко таким чином вирішили проблему з хабарництвом екоінспекції і затриманням суден, і це начебто був компромісний варіант.

Звісно, що проблему вони не вирішили.

Наприкінці 2016 року я працювала в апараті управління АМПУ (куди мене, за іронією долі, працевлаштував особисто Омелян) на низькій інженерній посаді. Моїми обов’язками було носити папірці з кабінету в кабінет, і, оскільки мені то робити було дуже нудно, то я ці папірці ще й читала і аналізувала. І от сталося так, що мені на очі потрапили докази того, що заступник департаменту безпеки судноплавства та начальник відділу (креатура заступника міністра Лавренюка) були організаторами схеми з пломбуванням запірних пристроїв на суднах.

Схема була наступна: приватна компанія «Посейдон Інжинірінг» приходила на судно і ставила капітану і морському агенту ультиматум – або з ними укладають угоду на надання платних послуг з пломбування запірних пристроїв, або служба капітана порту заборонить вихід судна з порту. Капітани портів, до речі, на той момент були в штаті АУ АМПУ і підпорядковувалися тому самому департаменту безпеки судноплавства.

(Від «Наших грошей». Нині «Посейдон інжиніринг» перейменовано на «Лайн корп груп» та засновників змінено. У 2017 році співзасновницею була Неля Шепель, яку у ЗМІ називали родичкою Андрія Шепеля, колишнього замначальника Держекоінспекції по охороні навкошилнього середовища Північно-Західного регіону Чорного моря Андрія Шепеля. Докладніше про діяльність «Посейдон інжинірингу» – за посиланням).

Отже (маючи християнський світогляд про те, що якщо я нічого не роблю зі схематозами, про які знаю, то я сама є співучасницею), я відсканувала ці докази та направила їх бізнес-спільноті, яка потерпала від того «екотероризму».

Звістка про це дійшла до Лавренюка і Омеляна, і вони розпорядилися мене звільнити. Але спочатку Омелян під тиском суспільства змушений був (він дуже не хотів) звільнити з АМПУ тих двох схематозів. Мені видали попередження про скорочення моєї посади, а керівник АМПУ Райвіс Вецкаганс потім телефонував представникам портвого бізнесу і розповідав про те, яка я неадекватна, щоб мене вже ніхто ніколи не взяв на роботу. Райвіс Вецкаганс, звісно, був гівном, бо навіть після цього в нього вистачало нахабства звертався до мене за консультацією.

Так я потрапила з державного сектору до приватного. Наприкінці 2018 року морські агенти організували професійну асоціацію, а моїм завданням було вирішувати їхні проблеми. Основною проблемою, як виявилося, був контроль ізольованого баласту, якій, як зазначено вище, «удосконалили» Пивоварський, Шульмейстер та Шевченко. «Удосконалення» не завдало жодної шкоди планам екоінспекції. Вони все ще могли «виявляти завислі речовини» і затримувати через капітана порту по 3-5 суден на день. Вони це робили, звісно, щоб вимагати хабарі. Бо ж дати 5 тисяч доларів хабаря для судновласника було більш дешевим рішенням, ніж заплатити $80 тисяч нарахованих екологами збитків.

Завдяки екологам, мій робочий день починався о 5 ранку і не закінчувався ніколи, тому що зранку і до безкінечності мені приходилося консультувати морських агентів, писати листи капітанам портів про те, що в такому випадку судно має бути затримане на морську вимогу, а не за статтею 91 КТМ «до усунення виявлених недоліків». До речі, до мене цього ніхто не робив. Ба більше, на відміну від Пивоварського, Шульмейстера та Шевченка, я щодня читала MARPOL і розуміла, що ніякого контролю ізольованого баласту не має бути, як і екоінспекції на борту судна, а всі розслідування щодо виявлення скидів з суден мають проводити інспектори контролю державою порту.

Бізнес-спільнота тоді зверталася до Омеляна, але він відповів: «Йдіть до Семерака». Семерак тоді був міністром екології та природних ресурсів за квотою НФ, і Омелян, звісно, не хотів заважати колезі колотити бабло.

Випадки з набігами екоінспекції стали публічними, і про них багато писали в соцмережах та ЗМІ. Раптом як нізвідки з’явився Денис Базилевич, який познайомив мене з офісом підтримки реформ при Мінекономіки. Так народилася ідея розробити ПКМУ та внести зміни до Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення. Звісно, я не могла робити це сама, і мені потрібна була підтримка бізнес-спільноти. Пропозиція щодо зміни законодавства постійно обговорювалася всередині бізнес-асоціацій, але вони не хотіли скасовувати контроль ізольованого баласту, тому що не вірили, що Уряд це підтримає. Ми багато сперечалися, всі знали, що проблему треба вирішити, але до моїх радикальних пропозицій майже ніхто не дослухався. Проте я вдячна бізнес-спільноті за те, що вони ініціювали безліч зустрічей з керівництвом екоінспекції де озвучували проблему. Канцурак та інші керівники ДЕІ, прізвища яких вже стерлися з моєї памʼяті, прямо казали бізнесу: «Чого ви до нас прийшли? НЕ ХОДІТЬ ДО НАС БІЛЬШЕ!». Це дослівно.

Через півроку обговорень Мінекономіки викликали мене на нараду та сказали, що вони згодні з моєю позицією, і що вони спробують подати цю Постанову КМУ в пакеті з реформами для покращення «Doing Business».

Далі було смішне. Остап Семерак щодня бігав до Гройсмана та вимагав виключити ці положення з проєкту постанови, бо через клятих бізнесменів-портовиків дохнуть дельфіни. Це зараз він успішний юрист і партнер відомої юридичної фірми («Василь Кисіль і партнери»), а тоді він був просто політиком, що захищав схематоз. Керівництво Мінекономіки, зокрема, Максим Нефьодов, наполягали на тому, щоб положення про скасування контролю ізольованого баласту залишилися і були затверджені КМУ.

Мене тоді викликали на нараду в Секретаріат КМУ. Серед присутніх були представники Мінекономіки, радники пана Гройсмана (в тому числі Денис Малюська, який, до речі, допоміг з формулюваннями, і за це я йому дуже вдячна), і від Мінприроди пан Володимир Бучко, який перетворив нараду на балаган. Він переривав усіх і постійно кричав про дохлих дельфінів та про те, що ізольований баласт настільки забруднив море, що в ньому не можуть купатися його діти та онуки, яких в нього ще немає. Після наради пан Бучко потиснув руку представнику офісу підтримки реформ при Мінекономіки і з посмішкою промовив: «Не ображайтеся, БІЗНЕС Є БІЗНЕС». Як ви памʼятаєте, через деякий час міністр інфраструктури Криклій призначив пана Бучка держсекретарем, заявивши, що це чесна та свята людина. Ну звісно.

Постанову про скасування ізольованого баласту було прийнято та опубліковано на початку травня 2019 року. Тоді близько 10 людей зателефонували і написали голові правління асоціації морських агентств, в якій я працювала, і сказали, що то вони зробили цю реформу для нього, і він має бути вдячний їм за це. Серед них був і Омелян, який, як я зазначила вище, нічого не робив, а посилав нас до Семерака. Як каже прислів’я, «у перемоги багато батьків, а поразка завжди сирота». До речі, голова правління на той момент і не знав, що я займаюся цим питанням на такому рівні.

В ті дні на початку травня 2019 року я взяла відпустку, бо рік без сну через ту кляту екоінспекцію привів до виснаження. У день публікації постанови мені почали писати представники юридичної фірми, які годувалися з тої схеми. Бо коли екоінспектор нараховував збитки, ця юридична фірма пропонувала судновласнику захист в суді. Чим більше порушень з боку екоінспекції, тим більше грошей для юристів. В той день вони вимагали від мене вибачень за ту постанову та посилали мене лікувати свою психіку (бо, на їхню думку, тільки хвора людина в Україні може боротися з корупцією, а не мати з неї зиск). Це зараз та юридична фірма адмініструє всілякі асоціації та морські палати, а тоді вони просто паразитували на корупції. Я заскрінила всі їхні повідомлення та розіслала їхнім клієнтам.

Екологи на тому не вгамувалися і продовжували ходити по портах збирати хабарі. Тоді на базі ДРС була організована робоча група з представників бізнес-асоціацій та органів влади. Вони розробили дуже якісні нормативно-правові акти, які мали на меті дати судновласнику захист від свавілля, а екологам – притягнути винних у забрудненні до відповідальності. Ці НПА були прийняті, але навіть після цього екоінспекція ходила на судна та вимагала хабарі.

Влітку 2019 року до мене звернулися радники з Офісу Президента і попросили написати коротеньку довідку про проблеми в портах Великої Одеси, і я написала. Виявилося, що це був «сценарій» візиту пана Президента до Одеського морського порту. Там Зеленський особисто заборонив екоінспекції робити перевірки суден, але екоінспекція його не почула.

Через кілька тижнів я написала повідомлення прем’єру пану Гончаруку. За кілька хвилин мені зателефонував новий очільник екоінспекції Єгор Фірсов (який наразі воює на сході у лавах ЗСУ) і пообіцяв вирішити проблему (але за умови, якщо я більше не буду писати премʼєр-міністру 🙂 ). Потім відбулося кілька його нарад з портовою бізнес-спільнотою, і врешті-решт він ініціював ліквідацію морських екоінспекцій.

У серпні 2021 року відбулися останні три набіги екологічної інспекції на судна, але не стосовно ізольованого баласту, а тому що керівництво ДПСУ хотіло захопити ринок замивки трюмів. Після втручання антикорупційних правоохоронних органів ці набіги припинилися.

Зараз до другого читання готується законопроєкт 3091 про екологічний контроль. Впродовж кількох років ми разом з бізнес-асоціаціями напрацьовували та подавали свої зауваження до нього, і це має результат, бо в доопрацьованій редакції немає дублювання повноважень екоінспекції та Адміністрації Судноплавства, і ніхто не зможе приходити на судно просто так і заявляти, що через скинуті з судна завислі речовини здохли всі дельфіни.

Цей текст написаний спеціально для галузевих «журналістів» (хоча писати замовні матеріали – то не журналістика), які вважають, що вони знають, як і ким робляться реформи. І так, я повторюся, всі ваші так звані «морські рейтинги» – це нагородження непричетних, облизування самих себе і тих, кого вам каже облизати ваше керівництво.

На фото – банка компоту, яку мені проспорив радник заступника міністра інфраструктури пана Довганя, бо стверджував, що проблему з ізольованим баластом вирішити неможливо (це все, що вам потрібно знати про реформаторів у Мінінфраструктури). Продам цей «трофей», а гроші віддам на потреби ЗСУ.

Блог від: Ксенія Підручна