Чому на залитому ринку державна «Укртранснафта» переплачує за угорський «дизель» (додано)
Під кінець 2022 року Україна налагодила поставки з Євросоюзу і змогла подолати кризу на ринку пального. Настав час шукати шляхи здешевлення нафтопродуктів і припинити практику шалених переплат спекулянтам. (Додано повідомлення «Укртранснафти»)
З першим залпом ракет 24 лютого 2022 року український ринок нафтопродуктів втратив понад 90% постачання дизельного пального та 50% – бензину. За мить були заблоковані морський імпорт і поставки з Білорусі та Росії.
За задумом ворога, крапку в питанні забезпечення України пальним мали поставити обстріли нафтопереробних заводів та знищення нафтових баз. Результат – у травні країну охопила масштабнакриза з кілометровими чергами на заправних станціях, лімітами в один бак та бензином по 100 грн за літр.
За рекордно короткий час ринок мусив переорієнтуватися на поставки з європейського напрямку. До процесу залучили урядовців, нафтотрейдерів і навіть «Укрзалізницю», яка не мала такого досвіду.
В іншій державній компанії, яка оперує «трубою Медведчука», для цього навіть змінили менеджмент. Замість Миколи Гавриленка в крісло директора «Укртранснафти» сів близький до прем’єр-міністра Володимир Цепенда.
Пальне почало надходити з різних куточків світу, у тому числі реверсом через трубу «Укртранснафти». Учасники ринку зізнаються, що спочатку було потрібно наповнити ринок пальним, а його вартість не мала значення.
До кінця 2022 року кризу подолали і навіть сформували суттєві запаси. Це потягнуло вниз ціни в гурті, а згодом пальне почало дешевшати і на АЗС.
У цей час до журналістів ЕП та «Наших грошей» потрапили два контракти «Укртранснафти». Вказані в них цифри можуть свідчити про невиправдані переплати державною компанією за поставки угорського дизелю в грудні і січні.
У документах не йдеться про величезні обсяги чи суми коштів, але деталі угод здивували не лише журналістів, а й учасників ринку та профільних експертів.
Love me тендер
Після початку російського вторгнення уряд дозволив державним компаніям проводити великі закупівлі стратегічних товарів без використання системи Prozorro. Без відкритих конкурентних торгів, без можливості їх оскарження в АМКУ, без публікації всіх даних про результати закупівель.
Державні замовники мали звітувати лише про факт закупівлі з мінімальними подробицями щодо постачальників та вартості.
У цей час державна «Укртранснафта» налагодила реверс дизельного пального з Угорщини по «трубі Медведчука». Її два роки тому арештували в рамках кримінального провадження щодо зрадника Віктора Медведчука і влітку 2021 року передали державній компанії в управління.
У грудні-січні «Укртранснафта» виконала необхідний мінімум: оприлюднила в Prozorro звіти про контракти на поставку зимового дизельного пального з Naftogaz Trading Europe AG – швейцарською «дочкою» НАК «Нафтогаз».
У звітах були вказані лише рамкові параметри угод: постачання по 25 тис тонн дизельного пального вартістю 31,52 млн євро та 26,59 млн євро.
Однак оприлюднені цифри не дозволяли зрозуміти фактичну ціну на пальне. У таких контрактах має бути формульне ціноутворення з прив’язкою до ринкових котирувань та інших змінних параметрів на зразок премії постачальника.
Преміальний «дизель»
У розпорядження ЕП потрапили контракти з розшифровкою формули ціноутворення. Перше, що впадало в очі, – угоди містять доволі високу премію.
Фактично це спекулятивна націнка постачальника. Так, у контракті передбачена премія для постачальника в розмірі 225 дол за тонну дизельного пального, тоді як «Укрзалізниця» за придбання «дизелю» платить контрагентам 99 дол за тонну.
До того ж базисом поставки «Укртранснафта» обрала котирування за середземноморським регіоном від агентства PLATTS, яке на 20-30 дол за тонну вигідніше для постачальника на відміну від північноєвропейських котирувань.
За даними співрозмовника ЕП на митниці, 23 грудня державна компанія через «трубу Медведчука» поставила в Україну 3 тис тонн дизелю від угорської компанії MOL по 1 512 дол за тонну на загальну суму 4,33 млн дол.
Це виглядало дуже дорого. Наприклад, у цей же день приватний імпортер «Альянс енерго трейд» по цьому ж трубопроводу поставив 4 тис тонн дизельного пального від того ж виробника по 1276-1390 дол за тонну.
Дешевше в ці дні завозили пальне й десятки інших учасників ринку, серед яких – державні компанії «Нафтогаз» через свого трейдера та «Укрзалізниця». На початку січня ситуація виправилася й «Укртранснафта» опустила ціну до ринкового рівня. Утім, наприкінці січня розрив знову почав зростати.
24 січня «Укртранснафта» задекларувала імпорт 4,6 тис тонн угорського дизельного пального по 1 273 дол за тонну на 5,84 млн дол на умовах DAP. У цей же день «Укрзалізниця» імпортувала литовське пальне по 1 016 дол за тонну на умовах FCA. 29 січня «Нафтогаз ойл трейдинг» ввіз автомобільним транспортом литовське пальне по 1 037 дол за тонну.
ЕП не може простежити всі обсяги завезеного «Укртранснафтою» пального, однак відомо, що взимку компанія імпортувала мінімум дві партії товару на 10,15 млн дол за цінами, до 15% вищими, ніж були в інших імпортерів.
В «Укртранснафті» до виходу публікації на запит ЕП не відповіли.
Кілька запитань
ЕП попросила прокоментувати умови контрактів профільних експертів, учасників ринку та представника уряду. В усіх без винятку виникли запитання.
Перше – чому «Укртранснафта» не укладає пряму угоду з виробником, як «Укрзалізниця», а використовує посередника, хоч він і «дочка» «Нафтогазу».
«Я взагалі сумніваюся в доцільності існування цього трейдера (Naftogaz Trading Europe AG – ЕП). Можливо, правоохоронцям варто запитати в менеджменту групи «Нафтогаз», навіщо ця компанія створювалася і чи не варто її позбутися. Який контракт не візьми – завжди виникає купа запитань», – говорить директор спеціальних проєктів центру «Психея» Геннадій Рябцев.
До того ж швейцарська Naftogaz Trading Europe AG має власний контракт на закупівлю угорського дизельного пального. Укладений він з угорським заводом напряму чи між ними є ще якийсь посередник – достеменно невідомо. Про це правоохоронці також можуть спитати в менеджерів «Нафтогазу».
Друге – розмір премії (225 дол за тонну). Це в понад два рази більше, ніж в «Укрзалізниці».
«Премія становить фантастичні 225 доларів. Це на пальне, вироблене з російської нафти, яку ми ж качаємо до заводів MOL по нашій «Дружбі». І ми платимо ці дурні гроші Орбану (прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан – ЕП). Особисто я зрозумів би цю купівлю лише в одному випадку: за собівартістю», – каже директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.
«Коли є такі дивні премії, то це може свідчити про те, що хтось намагається перенести центр прибутку. Була підозра, що в цю саму швейцарську «дочку» виводять гроші групи «Нафтогаз». Тобто там акумулюються кошти для чогось. Для чого – питання не до мене», – додає співрозмовник в уряді.
Третє – мінімум двічі, у січні та лютому, «Укртранснафта» переплатила за пальне порівняно з іншими імпортерами.
«Я не можу стверджувати, що мова йде про корупцію, оскільки ми не знаємо точно, куди пішли ці гроші, але факт залишається фактом: одна компанія змогла вибити для себе вигідніші умови, а інша – ні. Це питання до менеджменту, до управлінських рішень», – констатує співрозмовник у Кабміні.
«Ключова претензія в тому, що для підписання таких контрактів багато розуму не треба. Дав купу грошей – і забрав ресурс. Це стосується угорців, на яких ми маємо чимало важелів впливу, щоб виторгувати собі кращі умови», – каже Куюн.
Питання щодо прозорості закупівель має бути адресоване представникам влади. Так, держава дозволила законно ховати деталі угод, але, як показав приклад Міноборони, приховування цін не на всіх впливає позитивно.
Було би правильно, якби державні замовники у звітах про закупівлі, проведені без використання електронної системи, публікували ціну за одиницю товару. Ніякої військової таємниці у вартості літра дизельного пального нема. Навіщо тоді зайвий раз створювати туман, у якому плодяться підозрілі тіні?
Після публікації матеріалу «Укртатнафта» змогла зробити пояснення, хоча коментар у неї просили ще під час підготовки матеріалу. Коментар компанії дуже розлогий, розміром ледь не з усю статтю. Весь його текст можете прочитати тут ↓↓↓
Коментар АТ «Укртранснафта» до матеріалу Економічної правди щодо закупівель дизелю
Остаточна ціна дизпалива, поставленого згідно з контрактом між АТ «Укртранснафта» та «Naftogaz Trading Europe AG», є більш привабливою, ніж у інших учасників ринку.
Ціна контрактів АТ «Укртранснафта» була нижчою від інших імпортерів на західному кордоні України. Зокрема, йдеться й про окремі партії Укртранснафти наприкінці грудня та наприкінці січня, про які йдеться у матеріалі.
Враховуючи дані профільних експертних видань, таких як: Нафторинок, Enkorr тощо, станом на 06.01.2023 остаточна ціна товару для АТ «Укртранснафта» була дешевшою, ніж у інших учасників ринку на 10%, а станом на 09.01.2023 — на 8,1%.
До прикладу, 09.01.2023 Укртранснафта завершила розмитнення партії дизельного пального (декларація № 23UA903080000030U0) за контрактом про постачання ДП. Фактична вартість 1 тонни становила 1144,14 долл. Водночас, за даними Нафторинку, у цей час на кордоні пропозиції вартості 1 тонни ДП становили від 1237 дол до 1267 дол.
Важливо розуміти, що для якісного аналізу слід розрізняти попередню ціну товару (сформовану на підставі котирувань попередніх періодів та яка використовується для попереднього митного оформлення товару) та фактичну ціну товару, за якою товар був придбаний.
Остаточна (кінцева) ціна формується після завершення місяця, в якому була здійснена поставка товару, з використанням середньомісячних котирувань Platts місяця поставки і зазначається в остаточних митних деклараціях типу ІМ 40.
До прикладу, остаточна ціна грудневих партій Укртранснафти була на 24% нижчою, ніж попередня, що є закономірним явищем, зокрема для «падаючого» ринку. Оформлення остаточних митних декларацій відбувалось на початку січня 2023 року, а попередня – в грудні. Так, попередня ціна закупленого дизельного згідно ПМД становила 1 421,53 євро/т, остаточна – 1 080,50 євро/т за даними оформлених митних декларацій в валюті контракту, або 1 512,01 дол/т та 1 144,14 дол/т відповідно за даними звіту Держмитслужби.
Перед проведенням закупівлі АТ «Укртранснафта» здійснило декілька етапів запиту цінових пропозицій учасників ринку, що дозволило оцінити тенденції ринку та врахувати окремі особливості та аспекти ціноутворення при закупівлі необхідного для АТ «Укртранснафта» обсягу дизельного палива з поставкою трубопровідним транспортом з території Угорщини в Україну.
Таким чином, враховуючи вище викладене остаточна ціна товару, поставленого згідно з контрактом між АТ «Укртранснафта» та «Naftogaz Trading Europe AG», є більш привабливою, ніж у інших учасників ринку у відповідні періоди поставки.
Naftogaz Trading Europe AG (NTE) – швейцарська трейдингова компанія, яка на 100% належить НАК Нафтогаз України. Головна мета компанії – надати Групі Нафтогаз безпосередній доступ до європейських ринків, зокрема європейських майданчиків енергетичних бірж та операторів газотранспортних систем. Реєстрація на газових хабах та платформах бронювання потужностей займає тривалий час (роки) і наразі не можлива для українських юридичних осіб.
Завдяки NTE Група Нафтогаз отримала доступ та почала закупівлі газу безпосередньо на основних газових біржових майданчиках TTF (Нідерланди), CEGH (Австрія), THE (Німеччина). Окрім цього, оптимізація бронювання потужностей дозволяє транспортувати газ до України значно дешевше ніж у минулому.
Окрім безпосередньо газових операцій NTE допомагає компаніям Групи у випадках, коли західні контрагенти вбачають ризики роботи з українськими компаніями.
У своїй діяльності NTE керується Статутом та відповідними регуляціями Групи Нафтогаз, у тому числі з антикорупційними.
Порівнювати премії АТ «Укртранснафта» та інших підприємств є помилковим, оскільки вони здійснюють транспортування палива різними способами. Коректніше буде порівнювати вартість палива на кордоні.
Пояснюємо на прикладі премії УЗ, оскільки в матеріалі використовується порівняння саме з цим підприємством.
Згідно з інформацією, розміщеною у системі Prozorro, у контракті УЗ базисом поставки дизпалива є порти/термінали, розташовані на території Литви, тому порівняння різних базисів поставки не є правильним. Премія УЗ не є кінцевою — у ній не враховані додаткові суттєві логістичні витрати, а саме:
- витрати на перевалку та зберігання у порту;
- перелив на кордоні з Польщею цистерн з широкої на вузьку колію;
- витрати на транспортування нафтопродукту по території Литви та Польщі до кордону України та перелив на кордоні України з Польщею цистерн з вузької на широку колію тощо.
Тому коректно порівнювати вартість палива на кордоні.
Згідно з митною інформацією, митна вартість дизельного пального для «Укрзалізниці» у грудні 2022 року становила 1321 дол/тона, а січні 2023 року – 1307 дол/тонна. В той же час вартість купленого Укртранснафтою становила у грудні 2022 року 1144 дол.тона і у січні – 1169 дол.тона, що на 177 дол.тона (15,5%) і 138 дол/тона (11,8%) дешевше відповідно.
Додатково потрібно врахувати цінові формули, які застосовувались у контрактах АТ «Укртранснафта» і «Укрзалізниці» містили різні базові котирування Platts. Тоді, коли цінова формула УТН застосовує південні котирування (які були зазначені практично у всіх комерційних пропозиціях потенційних постачальників), ціна УЗ базувалася на північних котируваннях Platts, що додатково впливає на розбіжність між значеннями премій у контрактах АТ «Укртранснафта» та «Укрзалізниці». При цьому північні котирування Platts були дорожчими від відповідних південних котирувань (до 60 дол на тонну в період листопад 2022 р. — січень 2023 р.)
Щодо закупівлі дизельного пального АТ «Укртранснафта» по ціні 1512,01 дол/тонна, відповідно до статті розміщеній в «Українській правді», було порівняння з ціною компанії «Альянс енерго трейд», яка поставила по цьому ж трубопроводу у цей же період 4 тис тонн дизельного пального по 1276-1390 дол. за тонну повідомляємо, що кінцева ціна для АТ «Укртранснафта» була 1144,14 дол/тонна, а для компанії «Альянс енерго трейд» – 1333 дол/т, що на 188 дол/тона (16,5%) вище ніж ціна Укртранснафти.
Отже остаточна ціна для АТ «Укртранснафта» в грудні 2022 року становила 1144,14 доларів за тонну, а ціна для «Укрзалізниці» становила 1 320,0 доларів за тонну, що на 175,86 доларів дорожче, ніж ціна для АТ «Укртранснафта».
Виділимо головні аргументи і наведемо наші контраргументи.
«Укртранснафта» заявляє, що зафіксовані нами пікові ціни на її дизель – це попередні ціни. Так би мовити, її спочатку завантажують у митну базу, а вже наступного місяця дивляться на котирування і формують остаточну ціну. Попередня декларація на дизель по ціні 1 512 доларів за тону подається у грудні, остаточна з ціною 1 144 долара за тону – у січні.
Пояснимо в чому баг на такому прикладі. 15 грудня «Укртранснафта» задекларувала на митниці імпорт 8 тисяч тон дизелю по 1 513 доларів за тону. А потім у січні порахувала, що це занадто, і для оподаткування вказала митну ціну вже лише 1 134 долара за тону.
У свою чергу нафтогазівський трейдер ТОВ «Нафтогаз ойл трейдинг» 11 грудня задекларував розмитнення 2 тисяч тон дизелю по 1 086 доларів. Причому саме так, як бажає «Укртранснафта» – це додаткова декларація. І дешевше від петель «Укртранснафти».
Також «Укртранснафта» вважає «помилкою» порівнювати премію постачальнику у її контракті 225 доларів за тону з 99 доларами «Укрзалізниці». Мовляв, залізничники поверх цієї премії ще оплачують логістику – перелив у порту, перевалку з європейської на українську колію, власне їзду по рейкам. Мовляв саме тому вартість залізничного дизелю в остаточних декларація за грудень сягала 1 321 долара за тону. І це на 187 доларів дорожче від «укртранснафтівської» ціни.
Ми з’ясували, що фактурна ціна «Укрзалізниці» по тим інвойсам становила 1 167 доларів. Тобто логістика справді додавала залізничникам 154 долара (1 321 мінус 1 167). І в сумі з премією УЗ 99 доларів це могло б становить 253 долари, що вище від премії «Укртранснафти» 225 доларів.
Однак за даними джерела «Наших грошей» на ринку, насправді сума премії і логістики по кожному з контрактів «Укрзалізниці» менше від $200 на тоні. Відомо, що в контракті з «Orlen» премія становить 99 доларів, а логістика коштує до 100 доларів. По контракту з «Exxonmobil Asia Pacific» логістика якраз і коштує 154 долара, але там розмір премії суттєво менший і дозволяє поміститись під 200 доларами надбавки до фактурної ціни.
І ще кілька але.
Виявилось, що фактурна ціна самої «Укртранснафти» до копієчки дорівнює митній ціні. Тобто якщо «Укрзалізниця» показує митниці інвойс з ціною купівлі дизеля як товару, а потім декларує згори видатки на логістику. То «Укртранснафта» зберігає в таємниці структуру своєї закупівельної ціни.
По-перше. «Укртранснафта» купує дуже дешевий угорський дизель. Орбан вибив з Євросоюзу для себе пільгу – дозвіл на продовження отримання дешевої російської нафти по трубопроводу. Причому за іронією долі, цей трубопровід проходить по території України, і ми фактично забезпечуємо Орбану можливість отримання наддешевої сировини для виробництва дизелю.
По-друге. «Укртранснафта» імпортує дизель по «трубі Медведчука». Це дуже дешевий спосіб транспортування. Він у рази дешевше від митарств «Укрзалізниці» з перевалкою по портам і коліям. А значить дизель «Укртранснафти» має апріорі бути дешевшим від залізничного. І укупі з «орбанівськими знижками» різниця має бути набагато більшою від отієї різниці 187 доларів з ціною УЗ.
По-третє. «Укртранснафта» заводить через швейцарську «прокладку» «Нафтогазу». А хто далі у ланцюжку до угорського виробника «MOL» – комерційна таємниця за сімома печатками.
Микола Топалов, Юрій Ніколов, вперше опубліковано у «Економічній правді»