Чи зіллє Офіс президента санкції проти російських олігархів?
27.09.2022   //   292 Переглядів

За даними НАЗК, станом на початок вересня Україна значно відставала від союзників у накладенні санкцій на російський істеблішмент.

З’явився шанс, що ні. За даними «Наших грошей», в п’ятницю 9 вересня Володимир Зеленський влаштував своїм підлеглим нагоняй на нараді по санкціям.

Президент був роздратований після візиту держсекретаря США Ентоні Блінкена, який відбувся напередодні 8 вересня. Володимир Олександрович в дуже чітких формулюваннях пояснив своїм підлеглим з Офісу президенту, Кабміну та інших органів, що він дуже розчарований існуючим станом речей. Коли західний світ накладає санкції на російських олігархів, а Україна генерить білий шум і відмазки «чому ні». Відтак від президента пролунав меседж про наявність політичної волі на покарання «хороших руських». І тепер від виконавців президентської волі залежить, чи полетить подання на Фрідмана, Лісіна та інших олігархів в РНБОУ вже до кінця вересня. Чи продовжаться танці, що й призвели до скандальної наради у президента.

Нацагентство з питань запобігання корупції за допомоги міжнародних партнерів ще на початку літа визначило кілька тисяч росіян, на яких можна накласти санкції та створило публічну базу із обмеженнями кожної з країн. Там можна побачити, наприклад, як весь цивілізований світ наклав санкції на Алішера Усманова, одного з найбільших і найдовіреніших гаманців Володимира Путіна, а Україна – ні.

Але заступник голови Офісу президента Андрій Смирнов публічно постібався з НАЗК, порівнявши компетенцію з «гусятинським районним судом чи житомирським облавтодором». Мовляв, скласти списки можуть всі, але треба, щоб справа про конфіскацію потім не розвалилась у суді, тому все повинно бути підтверджене матеріалами правоохоронних органів.

Проблема очевидна – потрібна реальна робота з пошуку і доведення наявності російських активів в Україні. Для цього треба, щоб правоохоронні органи реально для цього працювали. Однак зараз ефективною є тільки Служба зовнішньої розвідки, свідчить джерело «Наших грошей». А від БЕБ, ДБР, СБУ та Нацполу – даних фактично нема.

У свою чергу РНБО з лютого по серпень 2022 року проголосувала за низку санкційних списків, але президент їх не затвердив. Вони затрималися в заступника голови ОП, юриста Андрія Смирнова, який не передав їх на підпис Зеленському.

У розпорядженні «Економічної правди» є документи, які свідчать, що таких заблокованих рішень було мінімум десять. Співрозмовник, дотичний до санкційної політики, стверджує, що загальне їх число сягає 20. Ще 70 проєктів РНБО відправила на розгляд в Офіс президента, але не отримала назад на голосування.

Натомість Офіс президента на початку вересня вичавив з себе список зі 600 російських депутатів і посадовців, серед яких дуже мало тих, хто володіє чимось в Україні. А правоохоронні органи, які курує замголови Офісу президента Олег Татаров, переважно декларують порушені кримінальні провадження проти росіян у справах із сплати податків, лякають АРМою та створюють можливості для «обілєчіванія» на звільненні активів від арештів. Ось, наприклад, про кримінальні танці довкола активів Фрідмана, Ротенберга та Дерипаски.

А історія з передчею АРМі «труби Медведчука» може виявитись ще ганебнішою.

РНБОУ наклало санкції на цього ворога України за рік до російського вторгнення в лютому 2021 року. Але дизельний трупопровід за рішенням суду було не конфісковано в рамках санкційного процесу, а арештовано в рамках справи про незаконне виведення трубопроводу з державної власності. Далі трубу передали «на відповідальне зберігання» в АРМА і далі уряд віддав його в управління «Укртранснафті».

Тобто «відповідальне зберігання» як почалось так може і закінчитись у випадку, якщо правоохоронці колись розведуть руками і не доведуть до логічного кінця кримінальне провадження. Як зрештою цього літа відбулось з «Оушен плаза» Ротенберга. Там спочатку арештували акції власників ТРЦ за податкові порушення. А потім на Печерську знайшовся суддя, який розвидів ті порушення і арешт довелось знімати. І днями торговий центр знову почне генерувати прибутки для фунтів Ротенберга і його українського партнера Василя Хмельницького (володіє вже 49% «Оушен плази»).

Отже для конфіскації в рамках санкцій треба аргументовано довести, що трубопровід контролювався саме Медведчуком. Але наскільки було відомо, в офіційній структурі власності нікого на прізвище Медведчук не було. Злиті журналістам «Бігус.інфо» прослуховування телефонних розмов Медведчука – для українського правосуддя також не є аксіомою. Також залишається невідомим, які покази правоохоронці отримали від самого Медведчука перед його передачею в Росію по обміну на військовополонених.

Тож якщо він не дав показів проти себе та зі сплином часу вирішить через суд відібрати у держави стратегічний дизельпровід з Європи – може бути дуже нефотогенічна історія рукодупості, породженої багаторічним корупційним укладом.

Юрій Ніколов, «Наші гроші»