Війна і корупція
04.07.2022   //   0 Переглядів

Володимир Даценко

Я б не став чіпати тему корупції під час війни (принаймні зараз), але її вже зачепили замміністра регіонів Іван Лукерія та нардеп від «Слуги народу» Віталій Безгін.

«Російський наратив про тотальну корупцію в Україні є однією великою брехнею. Адже якби в Україні був такий рівень корупції – країна б не вистояла у війні».

Це фраза не українського чиновника, але вона дуже сподобалася нашим посадовцям. І вона збігається з позицією Офісу президента, яка між рядків визирає у різних заявах, меседжах і поведінці радників ОП. Мовляв українська корупція не така вже і страшна, і не варто на ній фокусуватися.

Тут же і заяви про те, що треба позбавлятися комплексу меншовартості і ми (навряд чи під словом «ми» малось на увазі весь народ) краще знаємо куди витрачати гроші на відбудову країни (яких іще немає).

Словом ідея цікава, приваблива, але небезпечна.

Почнемо спочатку

Корупція існує в усіх країнах. Можна згадати останні скандали з посадовцями Німеччини і «Північним потоком – 2». Зараз набирає обертів скандал з Трампом, коли він зловживаючи своєю владою намагався зірвати результатів виборів.

Корупція є навіть в таких країнах як Сінгапур (яку називають прикладом боротьби з корупцією). Але є одне але – масштаби цих проявів. Наскільки корупція є системною, поширеною і який її вплив на країну.

Складно уявити собі німецького муніципального посадовця, який вимагає від компанії відкат за погодження оренди земельної ділянки. Або американського суддю, який закопує хабар в банці у себе на ранчо і потім нелегально перетинає кордон з Мексикою, тікаючи від ФБР.

Для України це, на жаль, реальність.

Проблема не в тому, що в Україні якась аномальна корупція. Проблема в тому, що через слабкі інституції і відсутність правосуддя як такого, корупція розповсюдилася у всі сфери держави.

Про війну

Пов’язувати здобутки ЗСУ з питанням корупції якось трохи некоректно і неетично. Будемо відвертими, велика частина того, що зробили ЗСУ, зробили не завдяки, а всупереч всьому. Те, що ми не програли війну – результат неймовірного масового героїзму тисяч українців, які щодня ризикують своїм життя.

В інтерв’ю Героя України, танкіста Євгена Пальченко, який знищив купу ворогів, є один фрагмент на 52-й хвилині відео, де він розповідає про мастило «Азмол», через яке постійно грівся двигун танка і по дорозі з Херсона до Миколаєва танк мав постійно зупинятися, а на п’яти наступала колона РФ.

Інтерв’ю тут, подивіться, воно того варте:

Як це пов’язано з корупцією? Справа в тому, що великі державні замовники створили багатомільярдну корупційну схему на закупівлях мастил і олив. В Міноборони і Укрзалізниці роками існувала система допуску до використання мастил, яку проходили тільки окремі компанії. Для танків це було мастило «Азмол», а для тепловозів – «Агрінол». Обидва бренди мастил виготовляють компанії, які належать українському нардепу Олександру Пономарьову з ОПЗЖ.

Ніякого Shell, British Peyroleum, або Liqui Moly. При тому, що державні замовники купували мастила від нардепа на 30-40% дорожче ринку. Всі це знали, про це написано купу журналістських розслідувань, в тому числі і мною.

За два місяці до початку війни Міноборони обіцяло ліквідувати монополію «Азмолу» .

Звісно, якщо порівнювати це з корупцією в російській армії, де замість блоків динамічного захисту на танки встановлювали коробки з яєчних лотків, це не так і страшно. Ну купували не дуже якісне дорожче, ніж якісне. Ну грівся двигун. Але ж їхав. Функції танка виконувались.

При цьому треба розуміти, що корупція в українській оборонці має свої запобіжники. У воюючій країні з обмеженими ресурсами неможливо красти абсолютно все. Це відразу стане відомо. Це вам не Держрезерв, де миші з’їдають по мільйону тон зерна на день.

Тому корупція в нашій оборонці зводилася до лобізму окремих виробників і постачальників. Вигадуванню всіляких схем проведення формальних тендерів. І створення передумов закупівлі чогось значно дорожче, ніж це можна купити. І це все покривалося здебільшого на рівні Міноборони і Військових представництв.

Це не той рівень корупції, який може зробити військо небоєздатним. Але він все одно негативно впливає на якість техніки і оснащення. Врешті – на кількість всього, що є у ЗСУ. Бо за ті ж гроші можна було б купити іще щось. Наприклад бронижелети…

Тому фраза «якби в Україні був такий рівень корупції – країна б не вистояла у війні» – красива і романтична, але на жаль не до кінця правдива.

Спекулювання на тему корупції

При цьому дійсно треба визнати, що росія і оточення Трампа постійно спекулювали темою корупції в Україні. Це звичайна тактика – треба взяти найслабше місце свого ворога і бити в нього.

Іще не так давно нардеп Андрій Деркач і адвокат Трампа Руді Джуліані створювали разом проект «Друзі України СТОП корупція».

Зараз Деркач оголошений державним зрадником і агентом кремля, а Джуліані проходить по справі «спроби державного перевороту в США 6 січня 2021 року».

Також на Заході дуже поширена ідея про те, що Україною керують олігархи. Насправді це не так. В Україні є змінність влади і політики не можуть не рахуватись з народом. Більше того, в Україні політично освічене і проактивне суспільство (чого немає в більшості країн ЄС).

Жоден український олігарх і не мріяв про таку владу, яку приміром мав Берлусконі в Італії. Ну і я не знаю чим американський FoxNews відрізняється від каналів олігархів в Україні.

В Україні можливо найбільш публічна корупція в світі. В ситуації, коли з одного боку ми маємо активне, освічене суспільство, а з іншого – непрацюючі правоохоронні і судові інституції, виходить так, що частину функцій цих інституцій бере на себе громадянське суспільство, яке намагається через суспільний розголос протидіяти корупції. І будемо чесними, лише суспільний розголос у нас поки що дійсно працює. Шанси на покарання злочинця прямопропорційно залежать від того, на скільки про нього обізнаний народ і на скільки це популярна тема.

Ця ситуація не типова на Заході, і там не завжди її розуміють. Для них держава – це віддзеркалення суспільства, і не може бути так, що в одній країні може бути розвинене і демократичне суспільство і нерозвинені корумповані державні інституції. Але насправді може.

Військовий аналітик Том Купер одного разу присвятив питанню української корупції окремий допис, що не властиво військовим аналітикам. Він написав так:

«Велика частина ЄС була переконана в тому, що Україна є надзвичайно корумпованою, і її вважали чимось на зразок «якоїсь дивної країни, десь на Сході» — головним чином тому, що до 24 лютого навряд чи хтось із тих, хто приймає рішення, десь між Лісабон, Гельсінкі та Нікосія знали про Україну щось більше, крім «корупції»… і також це є елемент сорому — за десятиліття такої ж недалекоглядної, але глибоко корумпованої зовнішньої політики умиротворення диктаторів…».

Так, що спекуляції дійсно були і будуть. Саме тому не варто давати приводів для таких спекуляцій.

Не все так погано і не все так добре

В підсумку треба також погодитись, що в окремих сферах українська корупція не є на стільки впливовою, як про це говорять наші вороги і союзники. Вона майже не впливає на виборчий процес в Україні і відповідність демократичним принципам. Вона не впливає надто сильно на обороноздатність країни. І сподіваюсь, після втечі окремих високопосадовців СБУ і правоохоронних органів, не впливатиме на державну безпеку. Вона зникає в сфері адміністративних послуг, де держава впроваджує онлайн рішення.

Але корупція все ще має визначальний вплив на правосуддя, роботу правоохоронних інституцій, розпорядження державним майном, управління державними компаніями, державне регулювання і т.п.

Україна завдяки мужності і відвазі своїх найкращих синів безперечно отримає від світу великий кредит довіри. Але не хочеться щоб цей кредит довіри змарнували політики, використовуючи красиві, романтичні, але хибні лозунги.

Блог від: Володимир Даценко, оригінальний пост