Юрій Ніколов, редактор “Наших грошей”

Це не повернення на будь-які кордони станом на будь-яку дату. Не припинення вогню на якийсь срок.

Ми переможемо остаточно тоді, коли імпортуємо та інсталюємо собі краще правосуддя.

Як війна Роіссі проти нас почалась з їхніх хворих голів, так і наша перемога відбудеться у головах. Це якщо абстрактно. А на прикладному рівні ̶в̶і̶д̶м̶у̶д̶о̶х̶а̶є̶м̶о̶ ̶ позбавимось усіх оцих вовків та монічів, які всаджують в голови керманичам тєму про «украіну могут грабіть только украінци, г-н прєзідєнт вам нужен управляємий суд, бросьтє ви соросятскіє фантазіі пра лучший мір».

Саме вороги України бажають, аби у нас була сильна корупція, а не сильна країна. Путєн на власному досвіді пересвідчився, що корумпована держава та армія ведуть до поразки.

І я усвідомлено говорю про імпорт правосуддя, а не винахід національного велосипеду.

Саме західні правники на співбесідах з українськими кандидатами показували майстер-класи по ставленню до корупції.

Саме західне правосуддя є тим, до якого навіть наші олігархи звертаються як до останньої інстанції (вам нагадати скільки у Лондоні між собою судяться всякі ахметови, коломойські, пінчуки, григоришини на найбільші гроші у своєму житті?).

Тобто справедливий арбітр потрібен навіть олігархам. Але нам вони такого правосуддя ніколи не давали. Мовляв, навіть не думай про це, бо це втрата суверенітету. (А самі такі відразу розуміли – без правосуддя не працюватиме і антитраст, який для них може стати смертельною голкою у яйці).

Більше того, Захід нам вже багато років каже – зміни на краще своє правосуддя і ти матимеш доступ до Євросоюзу, НАТО та інших плюшок цивілізованого світу. Але наші можновладці відмахувались. Мовляв, все рівно не дадуть, то ж навіщо пробувати?

А ти спробуй. Що від тебе убуде? Вовк чи Портнов з Татаровим патіряються жалько?

У мене немає жодних сумнівів, що коли ми виконаємо нашу домашню роботу – ні у кого не виникне питання, чому ППО «Патріот» закриє небо над Україною. А сухопутних падлюк ми самі згноїмо на мукодобривних черноземах.

Коли небо над нами буде закрите – я зможу видихнути і говорити про відбудову України.

Бо інакше що відбудовувати і навіщо? Відбудовувати нафтобази щоб завтра в них знову прилетіло? Розміновувати зернове поле, щоб завтра туди знову накидали вибухівки? Тремтіти від чергової сирени чи не летить ракета в міст? Чекати коли по роздовбаній ракетами країні проїде ворожий танк і досягне західного кордону?

Ні. Я хочу безпеки, яка не залежатиме від стану Роіссі.

Розвалиться вона чи ні – це другорядне питання (і більше цікаве для китайських покровителів Путєна, які і є головні інтересанти розпаду РФ, бо отримають ресурсну Сибір, та голодранський ринок збуту у європейській частині колишньої РФ).

А протиповітряна парасолька над Україною – залежить багато у чому від нас.

Ми вже багато чого зробили для переконання світу у тому, що ми є. Але ми ще ніколи не робили однієї речі – не інсталювали нормальне правосуддя. З ним – ми точно дуже швидко остаточно позбавимось залишків ментальних зв’язків з узьким міром. Це реально інакший світогляд.