Фермер: «Як можна пересадити аграріїв на російську техніку та чекати на ефективність?»
Російські аграрії визнають, що у разі переходу з імпортної техніки на російську втратять ефективність. Тим більше за таких дорогих кредитів. Про це розповів «Сектору Медіа» Іван Брігерт, президент Союзу селянських (фермерських) господарств Омської області.
Кореспондент запитав про враження від щорічної обласної наради з аграріями. Брігерт відповів, що фермерів уже нічим не здивуєш, але є речі, які здаються йому абсурдними.
«Як можна нашим великим передовим підприємствам пропонувати перейти на російську техніку і зберігати високі результати роботи? Це ж немислимо. Уявіть, що ви їздите на «Мерседесі», а тепер маєте пересісти на «Москвич». По-перше, це дорого: навіть якщо я продам зараз два своїх комбайни New Holland, мені все одно не вистачить грошей, щоб придбати один «Ростсільмаш». Тим більше із нинішньою вартістю кредитів. А якщо завтра ситуація у світі зміниться, і якісна імпортна техніка знову стане доступною – знову мінятимемо назад?», – обурюється підприємець.
Також Брігерт заявив виданню, що його дратує підхід російського чиновника. Мова про те, що зверху спускають директиви, а як це здійснити практично, ніхто не розбирається.
«Ми 30 років поклали, щоби створити гідний парк техніки, придбати це імпортне обладнання, а тепер нам пропонують взяти «Кіровець» і ще 30 років за нього розраховуватися», – каже він.
За його словами, справа не в тому, зберуть у 2022 році чи ні такий обсяг зерна, як вимагає губернатор. Якщо обмежать експорт, пшениця буде дешева, що вдарить по аграріях. Так, держава в рамках інтервенцій купує в аграріїв зерно по 13 тис рублів, а собівартість його виробництва при зростаючих цінах на добриво, техніку, запасні частини, хімію та метал досягає 11 тис рублів. Брігерт не розуміє, про яку маржинальність тут можна говорити.
Ще фермер вказав на проблему з нестачею аміачної селітри, яку виробникам вигідніше продавати за кордон, ніж на внутрішній ринок, де ціни набагато нижчі: «А нам кажуть – використовуйте аналоги. Аналоги, які самі собою значно дорожчі, так ще й вимагають спеціального обладнання для обробки. Ми, звісно, все одно знайдемо способи виростити хороший хліб, але якою ціною? А завтра вам скажуть, що ви є неефективним власником».
Йдеться про заклики «поглинати» неефективні підприємства, як пропонується в омському тваринництві. Брігерт каже, що в регіоні є господарства, які замаються тваринництвом за залишковим принципом і мають низькі надої, а паралельно заробляють на вирощуванні сільгоспкультур. Він не розуміє, як держава може висувати їм претензії за низькі надої:
«А то виходять подвійні стандарти: з нас запитують як із піднаглядних організацій, а коли йдеться про підтримку – одразу згадують, що це наші підприємницькі ризики».
Брігерт підсумував, що біда полягає в тому, що в сільському господарстві не вистачає компетентних людей, які володіли б ситуацією: «Ми вміємо тільки рапортувати, як у нас все гаразд і як ми готові до роботи. Керівники дуже далекі від селянина. Глави районів ні за що не відповідають. Уся відповідальність лягає на плечі аграріїв».