Росія готова поділитися з КНР своєю територією для прогодування населення
22.03.2022   //   6 Переглядів

В Росії розраховують на Китай для подолання наслідків жахливого тиску санкцій з боку США та Євросоюзу. Чим це загрожує роіссянам  в інтерв’ю MK.ru розповів керівник Школи сходознавства НДУ «Вища школа економіки» Олексій Маслов.

Головне:

  • росіяни готові віддати китайським фермерам Алтайський край та Іркутську область під агроугіддя. Йдеться про територію завдовжки 2 тисячі кілометрів, це більше ніж вся Україна.
  • на роісян чекає китайська побутова техніка, але складну електроніку замістити не вдасться.
  • Китай як монопсоніст диктуватиме Росії ціни на газ
  • юань витіснить рубль.
  • західні деталі можуть піти з тих самих заводів, де їх роблять, але під китайськими брендами

 

Цей графік показує, що Россія постачає в Китай сировину і паливо, а назад – промислові товари. Тобото Росія вже зараз є сироваинним придатком Китаю.

– Чи вдасться за допомогою Китаю закрити всі порожнини у зовнішній торгівлі, у забезпеченні Росії життєво необхідною продукцією?

– Є ціла низка товарних груп, які Китай давно прагнув «продавити» у торгівлі з Росією, але його з багатьох причин не пускали на російський ринок. Сьогодні він отримав чудовий шанс на експортний прорив у таких сферах, як електроніка та побутова техніка, зокрема, що вбудовується.

Високотехнологічні компанії ZTI, частково Lenovo, або Huaway, яку вигнали з американського ринку – всі вони зараз чекають своїх «хвилин слави» на території нашої країни. Більше того, я думаю, що вони могли б налагодити своє виробництво на території Росії, і це дасть нам суцільну вигоду. Плюс, Китай створює власні мікропроцесори, і, враховуючи наші складнощі з Intel, AMD та вітчизняним «Ельбрусом», Росія могла б поєднатися з ним і спільно виробляти процесори на своїй території.

– Частка Китаю становить близько 10% всього аграрного експорту Росії, постачання однієї тільки яловичини зросли минулого року в 2,4 рази і досягли 17 тисяч тонн. А як Китай може допомогти нам із браком продовольства?

– У них дуже добре працює система фермерських господарств. А в Росії аграрний сектор недовантажений, особливо в таких регіонах як Алтайський край та Іркутська область, вотчинах зернового та м’ясного виробництва. Отже створення спільних фермерських господарств бачиться дуже перспективним напрямом: частина продукції йде у Китай, частина – реалізується російському ринку.

Плюс вони можуть замістити нам випадаючі обсяги імпортного чаю та кави, оскільки й те й інше вирощують. Щодо інших галузей, наприклад, автопрому, то Китай майже напевно зможе замістити деталі для автомобілів західних виробників, які залишили Росію. Їх, не виключено, виготовлятимуть на тих самих заводах, що працюють на внутрішній ринок. У продаж вони підуть під китайськими брендами і за якістю нічим не поступатимуться оригінальним виробам. До речі, у цьому плані дуже грамотно повелася Південна Корея: вона не стала поспішати з відходом з РФ і відразу обіграла японців та німців. Китай готовий продавати нам різну полімерну продукцію – пластмаси і все, що з них роблять, від побутових відер до сидінь. Головне, що в цілому такі поставки вже налагоджені, зараз вони йдуть малим та середнім підприємствам у Росії, а незабаром можуть набути зовсім іншого розмаху.

– А що Китай не в змозі замістити повною мірою?

– Наприклад, ціла низка мікропроцесорів, які виготовляються на Тайвані та в США за особливо тонкими та складними технологіями. Плюс, не вся авіоніка буде заміщена, і тут нам із Китаєм необхідно проводити спільні розробки. Крім того, у спільних планах був широкофюзеляжний літак, але з багатьох причин реалізація цього проекту зависла. Втім, варто довести його до кінця. Тим більше, що Китай хоче мати авіапарк, створений своїми конструкторами та на своїх заводах.

– Як заявив канцлер Олаф Шольц, Німеччина продовжує «отримувати газ, нафту та вугілля з Росії», але при цьому вже почала закупівлю газу в обхід РФ. Чи може статися повна переорієнтація російської енергетичної галузі у бік Китаю – у разі повної відмови Європи від її послуг?

– Теоретично так, проте на даний момент Росія не має відповідної інфраструктури. Потрібно буде побудувати нові трубопроводи та морські порти, розширити залізничну мережу, це потребуватиме часу та інвестицій. Нагадаю, зараз працює “Сила Сибіру”, потужності цього газопроводу ми практично вибрали, витратили. А інший – «Сила Сибіру-2», який пройде через Монголію, ще тільки належить створити. На це піде найближчі п’ять-сім років у найкращому разі. Плюс У КНР з’явиться можливість диктувати ціни: якщо раніше ми могли обирати між двома своїми партнерами – Європою та Китаєм, то тепер залишається один. Приблизно та сама ситуація з нафтою, але вона для Пекіна менш важлива, ніж газ.

– Чи перейдуть наші дві країни повністю на взаєморозрахунки у юанях та рублях, виключивши долар?

– Росія та Китай давним-давно зменшили частку американської валюти у двосторонніх розрахунках – приблизно до 40%. При цьому посилився рівень присутності юаня та євро. Частка рубля теж зростала, але у результаті становила лише 7-8% від загального обсягу. Думаю, зараз повинні бути як мінімум два кроки. По-перше, ми остаточно перейдемо на розрахунки в юанях та рублях. По-друге, буде запущено спільний розрахунково-касовий центр (система швидких платежів), який певною мірою паралельний із системою SWIFT. Технічно обидві сторони готові до цього.

– Чи вірно стверджувати, що Китай готовий виручити з економічного погляду Росію за нинішніх умов геополітичних та економічних умов?

– Я б інакше сформулював. Китай не стільки рятує Росію, скільки набуває доступу до гігантського малоосвоєного ринку. Для нього це вікно можливостей. Звичайно, Пекін дбає про себе насамперед, що абсолютно зрозуміло. Але у разі його інтереси збігаються з нашими. Приклади Китаю та Південної Кореї свідчать про таке: часом бізнес-інтереси несуть значно позитивніший і конструктивніший заряд, ніж політичні устремління.

Оригінал публікації