Міжнародний прокурор фіксує військові злочини Росії: «Такий ордер на арешт може означати кінець епохи Путіна»
17.03.2022   //   124 Переглядів

Експерт з міжнародного права Даніель-Еразмус Хан говорить про ймовірні військові злочини Росії і пояснює, чому Путін та його офіцери повинні боятися міжнародних розслідувань.

Дітмар Хіпп, «Spiegel»

Шпігель: Пане Хане, війна в Україні триває три тижні, і російська армія, мабуть, все частіше обстрілює житлові будинки, лікарні та школи. Це військовий злочин?

Хан: Не завжди легко судити. Однак ясно, що характер атак російських змінився, оскільки рейд не призвів до швидкого успіху. Зважаючи на все, що можна почути та побачити, кількість порушень міжнародного гуманітарного права збільшується, і багато з них, ймовірно, є військовими злочинами, особливо напади на цивільні об’єкти і, отже, на громадянське населення. Йдуть поквартирні бої в Києві, то, швидше за все, вони знову загостряться. Межі законних методів та засобів ведення війни, які міжнародне гуманітарне право визначає як мінімальний стандарт цивілізації, схоже, дедалі більше виходять за межі. Навіть якщо з часів Другої світової війни головними жертвами війни завжди були мирні жителі, слід чітко сказати, що з цією війною Росія вийшла з кола цивілізованих держав.

Шпігель: Російського президента, схоже, це не турбує.

Хан: Тим важливіше продовжувати дотримуватися стандартів міжнародного гуманітарного права: нападник завжди повинен розрізняти цивільні та військові цілі. І якщо при нападі на військові об’єкти неминучі втрати серед цивільного населення, то їхня кількість не повинна бути непропорційна до бажаного військового успіху. Це для захисту цивільних осіб у збройних конфліктах. І це також включає той факт, що головний прокурор Міжнародного кримінального суду зараз веде розслідування, як і генеральний прокурор Німеччини.

Карикатура у поточному номері Spiegel. Дві жінки стоять серед уламків багатоповерхового будинку. Одна каже: «Кажуть, що німецький прокурор розслідує військові злочини». Інша: «Яке полегшення!»

Шпігель: Якщо російська армія просто не підкориться?

Хан: Наразі жертви серед цивільного населення не отримують вигоди від таких розслідувань. Проте, йдеться не лише про показовий процес чи простий символізм. А про боротьбу закону з тими, хто проти закону бунтує. І йтиметься не тільки про Володимира Путіна, а й про сотні, а то й тисячі солдатів і офіцерів. Послання таке: будь-яка особа, причетна до військових злочинів чи злочинів проти людяності, підлягає міжнародному кримінальному переслідуванню.

Шпігель: А що принесе смерть мирним жителям України, якщо за кілька років агресори будуть притягнуті до відповідальності?

Хан: Такі розслідування можуть мати стримуючий ефект принаймні в окремих випадках. І одне зрозуміло на майбутнє: військові злочини мають наслідки для злочинців.

Шпігель: Які? Прокурор Гааги не має поліції для відправки до Росії.

Хан: Справді. Проте головний прокурор може видати ордер на арешт, якщо є обґрунтовані підозри, навіть щодо самого Путіна. У минулому чинний глава держави та його міністр закордонних справ були захищені від міжнародного кримінального переслідування. Проте з моменту створення Міжнародного кримінального суду це не застосовується. Навіть глави держав тепер не користуються імунітетом від військових злочинів — якісний стрибок у міжнародному праві. Зрештою, такий ордер на арешт може означати кінець епохи Путіна.

Шпігель: Якою мірою?

Хан: Путін може почуватися в безпеці тільки в Росії та її васальних державах. Як тільки він поїде до інших країн, йому доведеться чекати, що його заарештують. Лідер держави, який більше не може вільно пересуватися світом, навряд чи зможе представляти свою країну.

Шпігель: Путін неодноразово заявляв, що жодні цивільні об’єкти не наражаються на напади, тому він може сказати, що нічого про це не знав. Чи можна взагалі довести, що він стоїть за воєнними злочинами?

Хан: Це не виключено — можливо, не для кожної окремої нагоди, але в цілому. Має сенс виявити ланцюжок підпорядкування знизу нагору. Є військовополонені, зокрема офіцери, яких можна допитати. Так ви пробиваєтеся, якщо можливо, до Кремля. Але правда, щось подібне працює лише після зміни режиму. Якось Путіна навіть можуть притягнути до відповідальності за злочин агресивної війни як такий — якщо Росія під іншим керівництвом не накладе на нього вето у Раді Безпеки.

Шпігель: Які переваги паралельного розслідування федеральної прокуратури Німеччини? Це видовищність?

Хан: Ні, зовсім ні. По-перше, це так звана структурна процедура, тобто отримання доказів, наприклад, від людей, які біжать до Німеччини, чи то громадянських українців, чи російських дезертирів. Потім федеральний прокурор може пред’явити їх головному прокурору в Гаазі або використовувати для своїх власних ордерів на арешт, але тільки проти Путіна, тільки коли він більше не перебуває на своїй посаді.

Шпігель: Російська сторона часто намагається виправдати свої атаки. У разі пологового будинку в Маріуполі обстріл вже визнали, але було сказано, що поліклініку евакуювали, а захисники відсиджувалися всередині.

Хан: Основне правило таке: все цивільне, якщо це не перевірена військова мета. Тягар доказування лежить на агресорі. Мені здається, є деякі свідчення того, що поліклініка, як мінімум, уже не функціонувала повною мірою, інакше можна було б очікувати більше жертв від цього масованого обстрілу. Але навіть якби її було зачищено, це все одно не легітимна мета — і що російській стороні довелося б доводити, що захисники справді були.

Шпігель: Російська армія нібито також обстріляла житлові райони касетними бомбами, внаслідок чого загинуло кілька мирних жителів. Це воєнний злочин?

Хан: На ​​жаль, застосування касетних боєприпасів як таке ще не заборонено. Але на карту тут поставлено фундаментальний принцип міжнародного гуманітарного права: принцип диференціації. Це означає, що навіть якби поблизу була військова мета, такий обстріл навряд чи був би виправданий, оскільки касетні бомби, як правило, діють невибірково.

Шпигель: А як щодо зносу цілих багатоквартирних будинків у Харкові та передмісті Києва?

Хан: У разі цілеспрямованого обстрілу житлових будинків, звичайно, є первинна підозра у воєнному злочині. Нападнику довелося б доводити, що там засів супротивник.

Шпігель: А як щодо обстрілів мирних жителів, які намагаються втекти певним коридором? І чи дозволено мінувати коридор відходу, як, мабуть, у Маріуполі?

Хан: Напад на мирних жителів завжди є воєнним злочином. І, звичайно, ніхто не має права мінувати коридор гуманітарного відходу – ні нападники, ні обороняючі. На жаль, правда часто вмирає першою на війні, але ми в жодному разі не повинні відмовлятися від її пошуків: цим ми зобов’язані жертвам.

Шпигель: Чи можна перекривати міське водопостачання, як, наприклад, у Маріуполі?

Хан: Комунальні підприємства також можуть бути військовими цілями за певних обставин: якщо їхнє захоплення чи знищення становить «явну військову перевагу». Але я дуже сумнівався б, що тут. Принаймні, мені це здалося б непропорційним через ті страждання, які це спричиняє громадянське населення.

Шпігель: А як щодо атак на енергопостачання, що явно посилюються, особливо на електромережу?

Хан: Зрештою, все зводиться до індивідуального аналізу. Лінія електропередачі живить саме стратегічно важливий військовий об’єкт? Чи систематична руйнація енергосистеми не є безпосереднім військовим цілям? Тоді це було б неприпустимо.

Spiegel: Український сайт неодноразово показує, як російські військовополонені плачуть, дзвонять своїм матерям або проводять прес-конференції із закликами до Росії припинити війну. Це дозволено?

Хан: Ні Згідно з Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими, вони «мають бути захищені за всіх часів», у тому числі і від суспільної цікавості. Дозволити військовополоненим зателефонувати додому — це справді гарний хід. Проте зняти його та викласти в мережу – ні. Це показує, що правила застосовні до обох сторін.

Оригінал інтерв’ю опубліковано 16 березня