Що заважає нам націлитись на 20 000 надбагатих росіян? Західні еліти
16.03.2022   //  

Томас Пікетті, Le Monde  (подаємо зі скороченнями, гугл-транслейт)

Для початку нагадаємо, що заморожування активів Путіна та його родичів уже входить до арсеналу санкцій, які відпрацьовуються вже кілька років. Проблема в тому, що заморозки, що застосовуються досі, залишаються багато в чому символічними. Вони стосуються лише кількох десятків людей, і їх можна оминути, використовуючи номінальних осіб.

США та їхні союзники зараз розглядають можливість повного відключення Росії від фінансової мережі Swift, що позбавить російські банки доступу до міжнародної системи фінансових транзакцій та грошових переказів. Проблема в тому, що такий захід дуже погано адресований.

Щоб підпорядкувати російську державу, ми маємо зосередити санкції на тонкому соціальному шарі мультимільйонерів, на який спирається режим: на людей, які володіють нерухомістю та фінансовими активами на суму понад 10 мільйонів євро (11 мільйонів доларів США), або близько 20 000 осіб, згідно з останніми доступним даним.

Це становить 0,02% дорослого населення Росії (нині 110 мільйонів). Встановлення порога 5 мільйонів євро призведе до охоплення 50 000 осіб; зниження його до 2 млн. євро досягне 100 000 осіб (0,1% населення).

Цілком ймовірно, що вже зараз можна досягти значного ефекту, націлившись на тих, хто має більше 10 млн євро. Ці 20 000 осіб отримали найбільшу вигоду від путінського режиму з моменту його приходу до влади в 1999 році, і всі дані свідчать про те, що значна частина їхньої нерухомості та фінансових активів знаходиться в західних країнах (від половини до трьох чвертей). Тому західним державам було б відносно легко стягувати високі податки з цих активів, скажімо, за ставкою 10% або 20% для початку, заморожуючи інші як запобіжний захід. Під загрозою руйнування та заборони на відвідування Заходу, тримаю парі, що ця група зможе домогтися того, щоб Кремль почув її.

Той самий механізм міг бути використаний після політичних репресій Китаю в Гонконгу і може бути застосований у майбутньому приблизно 200 000 китайських громадян, які володіють більш ніж 10 мільйонами євро. Хоча їхні активи менш інтернаціоналізовані, ніж активи росіян, вони також сильно постраждають. Це може дестабілізувати режим.

Для реалізації таких заходів західним країнам було б достатньо, нарешті, створити міжнародний фінансовий реєстр (також відомий як «глобальний фінансовий реєстр» або GFR), який відстежуватиме, хто чим володіє в різних країнах. Як Доповідь про світову нерівність за 2018 рік, такий проект технічно можливий і вимагає від органів державної влади взяти під контроль приватні центральні депозитарії (Clearstream, Eurostream, Depository Trust Corporation та ін.), які нині реєструють цінні папери та їхні власники. Цей публічний реєстр також стане важливим кроком у боротьбі з незаконними потоками, грошима від наркотиків та міжнародною корупцією.

То чому ж досі не досягнуто жодного прогресу у цьому напрямку? З однієї простої причини: західні багаті люди побоюються, що така прозорість зрештою зашкодить їм. Це одне з головних протиріч нашого часу. Конфронтація між «демократіями» та «автократіями» перебільшується, забуваючи, що західні країни поділяють з Росією та Китаєм неприборкану гіперкапіталістичну ідеологію та правову, фіскальну та політичну систему, яка все більше сприяє великим статкам.

  • Томас Пікетті – професор економіки Паризької школи економіки. Він є автором численних статей та книг, у тому числі «Капітал у двадцять першому столітті». Оригінал статті у Le Monde