Як можна оцінити вплив санкцій на економіку Росії за агресію проти України?
Текст: Агія Загребельська, засновниця “Ліги антитрасту”
1. Санкції безпосередньо на самого Путіна.
Статки Путіна за різними оцінками сягають від 70 мільярдів доларів до 200. Також, не раз говорилося, що він тримає левову їх частину саме на Заході. Проте, якщо ми подивимось дані російського уряду, то побачимо лише 131 900 доларів зарплати за 2020 рік, квартиру 77 м2, гараж 18 м2, позашляховик «Лада Нива» та причіп. Більш того, за російськими законами президенту заборонено мати іноземні активи.
Отже, персональні санкції на Путіна, пов’язані з замороженням його активів, можуть справити відчутний економічний вплив на нього у випадку, якщо у західних партнерів є данні, що дозволять ідентифікувати реальні належні йому гроші та активи.
Тим більш, враховуючи чисельні скандали навколо того, що накладені раніше санкції на оточення Путіна не всюди виконуються, а деякі підсанкційні особи володіють активами у США, які мали б бути заморожені, але цього не робиться. Нібито з причин того, що OFAC побоювався здатності довести в суді зв’язок з активами, у випадку оскарження.
Також див.:
Путін накопичив сотні мільярдів доларів на «чорний день», але у Росії є проблеми
Але накладення санкцій саме на Путіна при цьому матиме важливий символічний ефект. США дуже рідко застосовують санкції проти лідерів країн. Тому, що такий «символізм» має дуже потужні практичні зовнішньополітичні наслідки.
Вони по факту стануть першим юридичним закріпленням твердження «Путін вбивця». Попри те, що він вже багато років шантажує світ, переписує історію, творить геноцид, окупує території сусідніх держав, дискредитує зелений курс, втручається в американські вибори… Навіть частини злодіянь Кремля вистачить для того, аби з Путіним розмовляти тільки в Гаазі.
Відкладене правосуддя може прирівнюватися до його відсутності. Й хоча, я переконана, що правосуддя Путіна дожене (при житті, чи після смерті), але санкції на нього – шанс виправити минулі помилки. І бодай так вплинути на окремі країни в їх бажанні вести перемовини з пістолетом біля скроні, годуючи міжнародний тероризм «умиротворенням».
Лідери західних країн, що досі сумніваються, у випадку накладення таких санкцій, почнуть практику самообмеження офіційних контактів з Кремлем. Це може прирівнюватися до розриву зовнішньополітичних відносин між Кремлем та західним світом. І я переконана, що у відповідь на вторгнення Росії в Україну, західні країни просто зобов’язані це зробити. Інакше, наступним буде Тайвань, а потім і відомий перелік європейських країн.
Надії на те, що Кремль виснажиться, воюючі в Україні – не більше, ніж надії. Українці чинитимуть опір та в підсумку обов’язково переможуть. Але західний світ може виснажиться швидше та більше за Росію, бо «палати» почне в різних точках світу.
Тому ці символічні санкції важкі для Росії та західного світу, бо є офіційним закриттям стадії дипломатії. Однак, саме тому саме ці санкції, разом з низкою економічних, мають бути застосовані у випадку вторгнення. Бо останнє стане для дипломатії вироком, негативні наслідки якого можна мінімізувати тільки відмовившись від дипломатії, як від доведено неефективного інструмента боротьби з міжнародним тероризмом Кремля.
2. Відмова Росії в доступі до Swift.
Десять років тому був такий прецедент — Іран. Отже теоретично така санкція може бути застосована. Але економіка Росії втричі більша за економіку Ірану, тож наслідки для світу від цього будуть значно суттєвішими.
Німецькі політики називають застосування подібної санкції «атомною бомбою на фінансових ринках». Цей аргумент має рацію. Згідно з розрахунками Bloomberg Economics на основі бази даних OECD TiVA за 2018 рік близько 0,8% економічної діяльності Європейського Союзу безпосередньо пов’язано з російським імпортом. Також Росія на європейських ринках постачання газу має монополію (40%), тож відключення її від системи з високою ймовірністю призведе до припинення поставок та утворить дефіцит, покриття якого буде непростим випробуванням. На певний період через це може бути обмежна робота європейської промисловості, а ціни на газ зростуть в кілька разів.
Однак в цій частині, навряд чи ЄС варто думати, що не накладення цих або будь-яких пов’язаних з енергетикою санкцій суттєво покращить ситуацію. Воно скоріш розтягне в часі неминуче та пом’якшить стрибок. Бо падіння видобутку та посилення попиту з боку азійських країн впливатиме на підвищення цін. І цей тренд схоже триватиме щонайменш до 2025 року. А значить зменшення споживання та системна робота з вразливими споживачами, кількість яких буде збільшуватися – єдиний захист. І чим швидше, тим краще.
В 2014 році, коли вперше загроза таких санкцій нависла над Росією, експерти оцінювали, що це може скоротити ВВП Росії на 5% за рік. Але саме з того часу Росія активно працює над власною платіжною системою. Та зараз критики такого виду санкцій зазначають, що вони лише спонукатимуть Росію пришвидшити їх розвиток. Хоча поки що ця система обробляє лише до п’ятої частини платежів країни та має тільки 400 користувачів.
Серед ризиків також називається, що відключення Росії та розвиток її власної платіжної системи зіграє на руки Китаю, надавши конкурентну перевагу його власній платіжній системі – CIPS. Тим більш у 2021 році Китай вже «підстрахувався», створивши спільне підприємство зі Swift – Finance Gateway Information Services Co. А на початку січня цього року радник Путіна Юрій Ушаков заявив, що Росія та Китай зараз активізують зусилля щодо формування незалежної фінансової інфраструктури для обслуговування торговельних операцій між країнами.
Враховуючи, що і Сі, і Путін приховують свої справжні наміри, складно зробити однозначний висновок це блеф чи дійсно «клуб диктаторів» все більше фінансово зближується. Та після таких санкцій спільна система з’явиться, а в подальшому до неї приєднаються такі країни як Іран, сателіти Росії та інші автократії.
Адже, з одного боку, до цього часу Китай достатньо обережно себе поводив у фінансових відносинах з Кремлем та намагався не наражати себе на пряме порушення санкційного законодавства. Плюс, судячи по затягуванню проекту з будівництва трубопроводу з Росії в Китай, останній намагається тримати дистанцію та не потрапляти в будь-які види залежності від Кремля. Та й в питаннях виконання зобов’язань Росія для Китаю не є надійним партнером, як і в кібербезпеці. Плюс, більшість двосторонніх трансакцій між Китаєм і Росією все ще номіновані в доларах США і торгуються саме через систему SWIFT.
А з іншого, якщо поляризація світу неминуча, як і світова світоглядна війна, яку пророкував Черчиль, то санкції пришвидшать отримання диктаторами власної «фінансової пошти». Але, це лише означатиме, що колись це все одно відбулося б: раніше чи пізніше. І навряд чи, «проковтнувши» агресію Кремля без болючих ударів, західний світ зможе краще до цього підготуватися. Скоріш навпаки, кожен прояв слабкості буде лише зменшувати шанси.
Також критики цього заходу посилаються на те, що Росія накопичила величезні запаси золота та доларів і спроможна витримати таку турбулентність.
З одного боку це дійсно так. Але з іншого, вони не безкінечні. А з авторитарно-клептократичним режимом Кремля їх вистачить не надовго, бо моделі ефективного використання коштів не побудовані та це тривалий процес реформ, які Путін очевидно робити не налаштований. Плюс, рівень життя населення в Росії вже занадто низький, що спричиняє демографічні проблеми та відток людського капіталу, а накопичення «подушки» відбувалося за рахунок мінімізації інвестицій в розвиток і технології, та каналізації доходів у корумпованих державних компаніях на шкоду конкуренції, що зменшує можливості Росії розтягнути цю «фінансову подушку» надовго. Крім цього, наявні запаси не вирішують технічні складнощі від блокування доступу до Swift, які виснажуватимуть Росію.
Також, серед недоліків такої санкції називається, що перший період вона болючіше вдарить по росіянам, ніж самому Путіну та його оточенню. А значить це дасть йому можливість наростити антизахідну пропаганду. Щоб його мінімізувати, варто застосовувати цю санкцію лише одночасно з заморожуванням грошей та активів самого Путіна та його близького оточення. Для чого потрібно знати, де вони зберігаються, та ідентифікувати їх.
Останню заяву Путіна щодо не підтримки пропозиції Центробанку Росії по забороні криптовалют та натомість запровадження регулювання і контролю, також деякі експерти пов’язують з бажанням диверсифікувати ризики у випадку відключення від Swift. Хоча, на мою думку, найближчим часом навряд чи ми можемо відноситися до цифрових валют як до серйозної заміни класичних. Скоріш цей крок в короткостроковому періоді покликаний зберегти доходи Росії від майнінгу та ефективно використати надлишок електрики.
3. Обмеження можливості Росії конвертувати рублі в іноземні валюти
Тут основні критики окремі європейські країни, бо мають цілком обґрунтоване побоювання, що вони залишаться без російського газу, не маючи можливості покрити утворений дефіцит з інших джерел. Через що виступають за те, щоб при умові застосування таких санкцій, для операцій з енергоресурсами було зроблене виключення.
Крім цього Росія займає п’яте місце за величиною торгового партнера ЄС і його провідного постачальника енергоресурсів, тоді як США ледве входять до 30 лідерів. Це пояснює розбіжності, які існують між США та окремими країнами ЄС в частині санкцій.
Також, китайський юань може протягнути «руку допомоги» та одночасно наростити популярність. Однак, тут такі самі питання, як і зі свіфтом.
І звичайно нафта. Якщо Росія доб’ється як контрзахід у відповідь підняття цін на нафту до 150 доларів за барель в цьому кварталі, це може призвести до світової інфляції більше 7%.
При цьому, це буде болючим ударом по Росії. Адже, Росія, крім іншого, сама отримує гроші від європейських фірм. .
А в поєднанні з санкціями щодо заборони торгувати державним боргом на вторинному ринку з часом призведе до знищення російських фінансових ринків та економіки.
На користь такого виду санкцій говорить й той факт, що сьогодні, попри послаблення рубля, Кремль все одно у виграші, бо слабший рубль покращує золотовалютні резерви країни, хоча і дестабілізує економіку. В той час, як запас міцності України суттєво менший. А значить «розтягування» процесу напруженості на довший час без введення подібних грубих санкцій, швидше призведе до стагнації української економіки, чому зрадіє Росія.
4. Санкції проти найбільших російських банків та російського фонду прямих інвестицій.
За даними Банку міжнародних розрахунків, міжнародні банки, включаючи їх російські дочірні компанії, мають близько 121 мільярда доларів заборгованості російських компаній, а також 128 мільярдів доларів у вигляді позик і депозитів іноземним банкам.
Серед західних банків найбільше ці санкції можуть вплинути на Citi в США, французьку Société Générale, австрійську Raiffeisen та італійську UniCredit. Як і інші види економічних санкцій.
Санкція може призвести до банкрутства банків, на які вона буде накладена, зі всіма подальшими наслідками.
5. Санкції проти оточення Путіна
Консервативна оцінка «брудних» російських грошей, що зберігаються на Заході – 1 трлн. дол.
Але, тут важливо, щоб ці санкції накладалися саме на тих осіб, які є прокремлівськими, для яких дійсно буде болючою заборона на в’їзд до західних країн та які мають цінні активи закордоном, що можуть бути заморожені. В противному випадку ці санкції не призведуть до відчутного ефекту. А в деяких випадках, у разі їх накладення на бізнесменів, що ховають свої активи закордоном, бо бояться переслідувань з боку Кремля, ще й допоможе Путіну покарати «неугодних».
І та ж сама проблема, що і з санкціями на Путіна. «Брудні» гроші проходять через низку «офшорних пралень» доки дійдуть до США, Великобританії або країн ЄС. І в кінці ланцюжку захищені «анонімним володінням». Отже, це вимагає наявності у держав достатніх даних, що дозволять ідентифікувати ці гроші та активи.
Тут суттєво допомогло б підвищення прозорості щодо кінцевих бенефіціарних власників. Наприклад, той самий Люксембург суттєво допоміг би розкриттям такої інформації. Також, посилення співпраці західного світу в питаннях реальної боротьби з відмиванням «брудних» грошей – полегшило б задачу з ідентифікації та ускладнило б «хованки».
Також, важливо, щоб за порушення санкцій передбачалися «болючі» штрафи як в США, так і в інших країнах західного світу, які суттєво перевищуватимуть потенційну вигоду тих, хто братиме участь в їх «обході».
6. Блокування «Північного потоку – 2»
Це боляче і для Кремля, і для Європи, але не так сильно, як санкції щодо свіфту, рубля та державних боргів.
Ми не маємо очікувати від цієї санкції приголомшливих результатів. Вона точно не справить руйнівний для Кремля ефект, а значить не вплине вирішально на його поведінку. Проте, переконана, що питання блокування ПП-2 – не має взагалі ставитися, бо немає жодного гідного уваги аргументу, щоб цього не зробити. Цей газогін не повинен запрацювати до того часу, доки Кремль не пройде через три стадії: покарання – покаяння – милосердя. Інакше, наступний раунд агресії зупинити буде ще складніше.
Що ж до Німеччини, це її розплата за політику «умиротворення». Ніщо не проходить безслідно. При цьому, судячи по наслідкам для Німеччини від блокування – це достатньо м’яка розплата. Пізніше ціна буде гарантовано суттєво дорожчою, і далеко не факт, що наступний рахунок вона буде здатна оплатити. Берлінська стіна поки що не впала назавжди та останні сім років української історії – тому підтвердження.
7. Блокування експорту окремих товарів.
Про заборону експорту металів поки мова не йшла, і навряд чи цього можна очікувати. Але експортний контроль на технологічні товари, починаючи від авіаційної авіоніки та верстатів до ігрових консолей, телевізорів і смартфонів – майже гарантований пункт в пакеті санкцій.
В перелік може також увійти обмеження фінансування та передачі технологій для нових газових проектів Кремля. Це може завдати удару по найпріоритетнішій галузі для Кремля, однак в короткостроковій перспективі не вбивчого. Проте, це не буде сильно боляче для європейських ринків, що робить цей захід для них привабливішим. Найбільший вплив, крім Росії, відчують на собі BP, Total і Shell, які мають спільні проекти з російськими газовиками. Перший проект, який ризикує згорнутися – це розробки СПГ на Ямалі, інвесторами в які є французька Total разом з «Новатеком». Також, під загрозою опиняться спільні проекти Shell з «Газпромом» на Далекому Сході Росії.
Заборона на експорт полупроводників у Росію – санкція, що вдарить відчутно по різним сферам російської економіки та промисловості, і не нашкодить, а більше допоможе економікам інших країн, які зараз активно за них конкурують в умовах дефіциту.
8. Заборона торгувати російським державним боргом на вторинному ринку.
Заборона торгівлі на первісному ринку вже була введена при Байдені, що призвело до скорочення частки іноземного капіталу в суверенному борзі Росії з 34% до 21,2%. Але через не поширення її на вторинний ринок, російський уряд досі є активним емітентом єврооблігацій. У травні він випустив 15-річну емісію на $1 млрд. під ставку 2,65%.
Повна заборона серйозно перекриє доступ російського уряду до світових ринків капіталу, при цьому не вплине суттєво на населення, але суттєво тиснутиме на політичну еліту.
Хоча американські інвестори також довгий час називають такий захід «ядерним варіантом», бо примусове вибуття передасть вартість від американських інвесторів російській державі. Правда, якщо порівнювати з наслідками відключення від Swift, то це явно перебільшення та потенційні втрати ще можна мінімізувати.
9. Блокування судової системи США для будь-якого представника російської державної установи та відключення Росії з системи «Інтерпол».
10. Обмеження на подальшу купівлю російських активів американськими установами.
Крім цього, попри заяви критиків, що економічні санкції не діють на Росію, Аслунд наводить цифри, що протирічать скептичним оцінкам.
Так, за його даними, накладені з 2014 на Росію чисельні санкції сильно вдарили по її економіці. З 2014 року ВВП зростав у середньому на 0,3% на рік, тоді як середній світовий показник становив 2,3%. Скоротилися іноземні кредити та прямі іноземні інвестиції і знизилося економічне зростання на 2,5–3% на рік (близько 50 мільярдів доларів на рік).
Так само, санкції довели свою ефективність в Південній Африці, Ірані, та навіть санкції проти Іраку, які зазнавали чи не найбільшої критики, ретроспективно довели, що фінансування зброї масового знищення вони таки припинили.
Однак, є раціональними пояснення, що санкційний набір має бути ретельно проаналізований та підготовлений таким чином, щоб вплинути на Кремль найсильніше, а на західну економіку – найменше.
Тим більш після вже однієї невдалої спроби з санкціями США на групу «Русал» Дерипаски. Коли належний аналіз не було проведено, як і перемовини з західними союзниками. Тож завершилося це тим, що через вихід з ринку 7% світового ринку алюмінію, який контролював «Русал», утворився дефіцит, а ціни злетіли на 30%. Тож, через незначний час OFAC пом’якшив санкції з аргументами, які не виглядали переконливо, а скоріш підтверджували прорахунки на стадії їх накладення. Щодо санкцій на іншу частину бізнесу Дерипаски, «ГАЗ», то тут про скасування санкцій домовився німецький Volkswagen, який мав з ГАЗом спільне підприємство, і не хотів втрачати цей бізнес.
Крім цього, однозначно санкційні інструменти будуть мати більший ефект, якщо вони застосовуватимуться узгоджено всім «клубом демократій» та між країнами буде налагоджено постійний та ефективний обмін інформацією щодо грошей та інших активів підсанкційних суб’єктів, а також будуть застосовуватися крім індивідуальних, спільні системи контролю за їх виконанням. Тобто чим краще налаштована координація між західним світом в питанні санкцій, тим болючіше вони вдарять по Росії.
Ідеальним, щоб вплив санкцій підсилювався відсутністю сумнівів у їх справедливості, було б те, щоб вони мінімально торкнулися законослухняного населення та бізнесу. Проте, це вже занадто висока планка, яку в таких умовах навряд чи вдасться досягнути. Бо, як доводить історія, ефективні санкції – це руйнівні санкції. Отже, такі вимушені втрати точно не будуть високою ціною за недопущення або зупинення можливої третьої світової війни, як і світової перемоги автократій над демократіями, чого, знов ж таки можливо, вдасться завдяки санкціям досягнути.
Також див.:
Путін накопичив сотні мільярдів доларів на «чорний день», але у Росії є проблеми
Як можна оцінити вплив санкцій на економіку Росії за агресію проти України?
Агія Загребельська, “Ліга антитрасту”