Добривна криза – наступний виклик для постпандемічної економіки. І знов без Росії та Китаю не обійшлося
26.01.2022   //   413 Переглядів

Текст: Агія Загребельська, засновниця “Ліги антитрасту”

Почну з нас. Bloomberg прогнозує, що в той час, як аграрії Франції та Німеччини забезпечені добривами в цьому році лише на близько 70%, то в Україні та Румунії ситуація ще гірша. Сьогодні, українські аграрії забезпечені добривами за даними Мінагрополітики на 11%.

Далі, якщо дефіцит швидко не покрити, він тягне за собою ланцюгову реакцію:

менше добрив → дорожчі добрива → гірша якість врожаю → менше врожаю → менше експорту та менше валюти → менше робочих місць → дорожче продукти харчування → більше бідних → гірша якість їжі → більше витрат з бюджету на підтримку вразливих та систему охорони здоров’я → менше грошей на програми розвитку та оборони…

В найменш підготовлених країнах, з найменшими запасами та слабкою місцевою валютою – це потягне за собою продовольчу кризу, про загрозу якої наполегливо попереджає останні місяці ООН.

Для розуміння, що це не просто «страшилки» та азотні добрива дійсно настільки важливі, кілька фактів:

* вартість добрив прямо впливає на ціну кожної тарілки вашої їжі;

* зростання населення планети в шість разів прив‘язують в тому числі до винаходу добрив;

* без азотних добрив нас в світі може стати вдвічі менше;

* десятій частині світу вже не вистачає їжі;

* весняні насадження становлять приблизно третину європейського зерна;

* зменшення на 15% обсягу добрив у вирощуванні пшениці скорочує врожай на 5% та може погіршити вміст білку;

* урожайність деяких сільгоспкультур може бути скорочена вдвічі без азотних добрив;

* внесення менше добрив у цьому році також може призвести до втрат протягом наступних років, оскільки останні в ґрунті накопичуються.

Як ми тут опинилися? До чого знов Кремль та Пекін? І головне, що робити?

Перша причина добривної кризи: енергетична криза.

Основна складова собівартості азотних добрив – газ (близько 80%). Чим дорожче коштує газ – тим дорожче добрива.

Через аномальні ціни на газ (привіт Кремлю) низка добривних заводів у світі були вимушені припинити або обмежити виробництво.

Як підсумок, добрив виготовлено суттєво менше, а ті, що є – коштують суттєво дорожче.

В Європі ціна на азотні добрива за останній рік зросла більш ніж на 300%.

Провідні виробники добрив у світі попереджають, що зростання цін продовжиться.

Для прикладу, в Бразилії, кавова індустрія якої зіткнулася з добривною кризою ще в листопаді минулого року, фермери чекали добрива по півроку. А близько 30% фермерів так і не дочекалися.

Причина друга: стандартні постковідні шрами.

Це дефіцит персоналу, перебої в ланцюжках постачання, завищенні ціни на фрахт та перевезення, загострені екстремальними погодними умовами.

Причина третя: Росія та Китай.

Китай, який є ключовим експортером сечовини, сульфату та фосфату (30% світових поставок), в жовтні минулого року обмежив експорт. Нібито причини: Олімпіада та необхідність забезпечити внутрішній ринок. Найбільші покупці китайських добрив: Індія, Пакистан і країни Південно-Східної Азії.

За ним аналогічний крок в листопаді 2021 зробила Росія – великий постачальник добрив у Європу. Попередньо квота введена строком на шість місяців та стосується азоту та комплексних добрив, що мають його вміст. При цьому ціна газу для російських виробників добрив не змінилася, отже на квотний обсяг вони отримають в рази більшу маржинальність. А ініціатором квот виступив особисто Путін.

Ввезення білоруського калію, який складає близько п’ятої частини світового ринку, Європа була вимушена заборонити сама в рамках санкційного механізму тиску на авторитарний режим невизнаного президента Лукашенко (і знов привіт Кремлю). 8 грудня набули чинності санкції США щодо «Білоруськалію».

Литовська залізниця попередила, що з 1 лютого припиняє транзит білоруський добрив.

Що буде далі?

Зараз добривна криза може потягнути за собою подальше зростання цін на пшеницю, кукурудзу, рис та, як наслідок, на всі продукти харчування.

В 2021 році ціни вже зросли приблизно на 28%, що є найбільшим показником за останні 14 років.

Європейський союз, найбільший світовий експортер пшениці та ячменю, вже майже змирився з тим, що врожай в цьому році буде обмежений.

Фермери США, які є серед лідерів по вирощуванню кукурудзи, зменшили суттєво посіви, замінивши на інші культури, що потребуть менше добрив. Наприклад, сою.

Але на початку січня країна наростила виробництво сечовини, наситила ринок та ціни знизилися. Сподіваюсь, що цей оптимістичний тренд протримається довго.

Тайський рис, через дефіцит та підвищення цін на добрива, зросте в ціні, а його пропозиція буде обмежена. Тона добрив там коштує зараз дорожче ніж тонна рису.

Канадці також заміняють ріпак, пшеницю, горіх та льон на менш вимогливі культури, для прикладу, сочевицю. Врожаї в країні впали майже вдвічі. І це при тому, що канадці є самі достатньо великим світовим експортером добрив.

Деякі канадські фермери просто використовують вдвічі менше добрив. «Це все одно, що стрибнути у свою вантажівку, щоб поїхати до міста, не дивлячись на покажчик палива та схерщуючи пальці, щоб ти встиг», – коментує виданню один з фермерів.

Франція рахує втрати від зростання цін на добрива сумою €4 млрд.

Додамо до цього, що засуха в окремих районах Бразилії погіршує очікування від щедрості врожаю пшениці та сої.

Затоплення в Малайзії окремих плантацій пальмової олії.

Обмеження врожаю пшениці в Австралії через потоп…

А як в Україні?

Як я вже писала на початку, середній рівень забезпечення аграріїв добривами – 11%.

Причина, з якої аграрії не закупили добрива влітку, як зазвичай вони роблять, бо в цей період найнижчі ціни – також у вартості. Вона була аномально високою для «несезону» та аграрії чекали зниження. Проте відбулося навпаки. З вересня до сьогодні ціни знов зросли до 200% залежно від виду добрив.

При цьому Всеукраїнська аграрна рада України пише, що під час наради в уряді стало відомо, що дефіциту добрив в Україні насправді немає, а імпорт деяких з них зріс втричі. Але при цьому через зростання ціни прогнозують, що фермери використають їх на 9% менше ніж необхідно.

Основними виробниками добрив є заводи, що належать Дмитру Фірташу (більше 35% ринку) та менша частка – «Дніпроазот» Ігоря Коломойського.

Основними імпортерами в 2021 році були Білорусь, Польща, Норвегія, Туреччина, Румунія та Казахстан.

Як бачите, невтішно-нестабільний перелік.

При цьому держава має у власності свій завод по виробництву добрив – сумнозвісний ОПЗ. Але через відсутність газу з вересня завод вийшов у простій.

Парламент міг би спрямувати кошти не на асфальт, а на закупівлю газу. Запустити ОПЗ, забезпечити українських аграріїв добривами, державу валютою від експорту, що був би шалено вигідним при очікуванні високих цін на продовольство в Європі та хороших погодних умов в Україні, та ще й добряче на цих добривах заробити. Але не зробив.

Тож аграрії, особливо невеликі фермери, намагаються впоратися з кризою самотужки: заміняють азотні добрива на органічні та вивчають нові системи живлення.

Що робить уряд в цей час? Якщо коротко, то нічого.

Але, без паніки! Вова фартовий)

Блог від: Агія Загребельська