Справа про кисневі станції на 650 млн: «ковідна процедура» краде гроші
12.01.2022   //  

Як переплатити 200 мільйонів гривень згідно до чинного законодавства.

Наприкінці 2021-го влада підрахувала бюджетні гроші та знайшла можливість витратити більше півмільярда гривень на закупівлю 225 кисневих станцій. Це – фактично маленькі заводики по виготовленню кисню просто з атмосфери, які можна встановлювати безпосередньо у лікарнях. І не залежати від «планово-раптових» ремонтів на великих кисневих заводах, через які цієї осені у розпал чергової хвилі ковіду в багатьох лікарнях кисню майже не лишилось (див аналіз ситуації з киснем від «Дозорро»).

Киснева станція – це набір з компресора, адсорбційного та іншого устаткування, призначеного для того, щоб отримати кисень із повітря. Зазвичай у повітрі 25% кисню, а решта – азот та інші гази. Завдання кисневої станції – «очистити» повітря від домішок настільки, щоб концентрація кисню була на рівні 93%. Ці станції вирішили купувати у контейнерах, щоб не зводити окремих приміщень та встановлювати їх прямо поруч із будівлями лікарень. І далі по спеціальних трубах вже розводити кисень до хворих у палати.

 

Закупівлю кисневих станцій доручили МОЗівському держпідприємству «Медичні закупівлі України». Останніми роками воно є традиційним замовником медичних препаратів та устаткування, які закуповують не через міжнародних закупівельників на кшталт ПРООН.

Йшлося про устаткування необхідне для боротьби з пандемією COVID-19. Його можна купувати взагалі без використання системи «Прозорро» по спеціальній «ковідній» процедурі, яка дозволяє лише оприлюднити звіт про те, з ким і про що укладено контракт.

«МЗУ» ще торік розробило оригінальну схему закупівель для подібних товарів. Вона полягає у наступному.

Спочатку «МЗУ» проводить «сигнальну» закупівлю та чесно попереджає, що ця «допорогова закупівля» не є пропозицією замовника на укладання договору по заявленому товару, а є інструментом аналізу ринку та виявлення найбільш вигідних пропозицій».

Тобто на цей аукціон мають податись усі бажаючі виграти великий контракт, але тут йде цінова конкуренція лише за 1 одиницю товару. У подальшому замовник вже сам обирає, з ким укласти повноцінний контракт по спрощеній «ковідній» процедурі.

Керівник «МЗУ» Арсен Жумаділов у коментарі «Нашим грошам» пояснив, що «така модель дозволяє зробити швидкий зріз по ринку, який по суті тільки формується».

«Немає виразної, усталеної структури ринку, де відомі реальні гравці та пряме контрактування яких без використання інструментів Прозорро було б цілком виправданим», – пояснює Жумаділов.

У 2020 році таку модель випробували на закупівлі автомобілів швидкої допомоги. Тоді заявки подали по чотири-шість компаній, а контракти були укладені з фірмами, що зайняли у своїх лотах перші та другі місця (якщо переможця відхиляли). Вийшло в середньому на 15% дешевше.

Цього разу «сигнальна» процедура пройшла ще краще. Заявки на аукціон 2 грудня подали 20  компаній (посилання на “сигнальну” закупівлю). Цінова конкуренція вразила ще більше – переможець знизив ціну на 30%, з очікуваних «МЗУ» 3 218 607 грн за одиницю до 1 980 000 грн за одну кисневу станцію.

Але потім все пішло не так, як торік зі швидкими.

Замовник проігнорував перші шість найдешевших пропозицій. Для розуміння масштабу скажемо, що якби угоду на поставку всіх кисневих станцій було укладено по ціні переможця аукціону, то вони б коштували 445 млн грн, а не 648 млн грн, як вийшло в результаті. Ось із ким зрештою законтрактувались на 200 млн грн дорожче, ніж могли:

Посилання на контракти з обраними постачальниками:

https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-20-000529-c
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-17-012733-c
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-20-000139-c
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-20-000124-c
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-20-000172-c
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-21-007925-c

Довідково: кому належать обрані постачальники «МЗУ» та проігнорований переможець

Скаржник

ТОВ «Укртехагро». Засновниками столичної фірми є Ганна Бойченко з Києва, Тетяна Худолій з Київщини і Артем Сун-Чен-Лі зі Львова, а директором – екс-керівник ДП «Лубенське агроторгове підприємство» і керівник корпорації «Лубно» Михайло Байцур.

Раніше фірма була зареєстрована на Полтавщині на Наталію Байцур. Ще раніше фірмою володіла Валентина Москаленко, а перед тим – та ж Наталія Байцур і Тетяна Виповська.

Артем Сун-Чен-Лі також володіє ТОВ «Топкарго» з одеситом Яном Краснощоком.

Фірма пропонувала станції NZO-30 виробництва «Guodi Technology (Hangzhou) Co., Ltd.» (Китай), якою володіють Сюй Сяопін та Сюй Чженхуа. Виробник видав авторизацію київському ТОВ «Укркраса» Лілії Сун-Чен-Лі, а те видало авторизацію «Укртехагро».

Законтрактовані:

ТОВ «Далгакиран Компресор Україна». Засновниками столичної фірми є турецьке АТ «Далгакиран Макіна Санаї Ве Тіджарет Анонім Ширкетіі» та киянин В’ячеслав Дінков.

Раніше бенефіціарами через турецьку фірму були турки Аднан та Айхан Далгакирани.

Фірма поставить станції Ideal IM-GO 300 SE виробництва компанії «İdeal Makina Endüstri Ürünleri San. ve Tic. A.Ş.» (Туреччина), акціонером якої є турок Альпаслан Текін.

ТОВ «Мас Сістемз». Столична фірма належить компанії «Агрокоолвент» («Agrocoolvent Sp. z o.o.», Польща) Володимира Слюсарчука із Києва та поляка Марека Галянта.

Фірма поставить станції MAS-OXY-30-52-R-1-1-1-1 власного виробництва.

ТОВ «ММЕ». Засновниками фірми з Київщини є Олексій Стрехо з Києва та Олександр Архипов із Черкас. Керує нею Олександр Олександрович Куницький (не плутати з нардепом Олександром Олеговичем Куницьким). Архипов також володіє ТОВ «ММП.» сам і ТОВ «Медіст-Україна» з Альоною Івченко, а Стрехо – ТОВ «Цеоліт Медікал».

Фірма поставить станції Ery-Oxy-45 виробництва «Eryiğit Tıbbi Cihazlar A.Ş.» (Туреччина).

ТОВ «Ей Бі Ді Груп». Засновницею столичної фірми є Тетяна Мельник, а директором – Юрій Охотніков. Раніше співзасновниками також були Борис Бараш і Євген Гарцунов, до того фірмою володів Дмитро Будулатiй, а до того – Людмила Бараш і Дмитро Дорофеєв.

Фірма поставить станції Reanimed Oxyfresh 500 виробництва «Sümer Uluslararası Sanayi ve Ticaret A.Ş.» (Туреччина). Остання видала авторизацію київському ТОВ «Альянс Ейр» Олександра Мельника, яким керує Ярослав Обозний, а те видало фірмі «Ей Бі Ді Груп».

Що до бренду Reanimed, то ТОВ «Реанімед» належить вищезгаданому Борису Барашу.

ТОВ «Компрессорс Інтернешнл». Засновниками столичної фірми з групи «Констракшн Машинері» («CML») є директор Павлов Олександр із Києва та троє громадян Болгарії: Боряна Радєва і Димитр Ілчєв із Софії та Камен Нонєв з Одеси. Фірма поставить станції IMT-POC8400med виробництва «Inmatec GaseTechnologie GmbH & Co. KG» (Німеччина).

ТОВ «Зелко Груп». Столичною фірмою володіє та керує Олександр Шведовський, який є засновником ТОВ «Зелко Інсулейшн» із Сергієм Єрошкіним. Раніше Шведовський був директором нині ліквідованого київського ПАТ «Завод Континент» Володимира Удода.

Фірма поставить станції Zelko OxyG OG350 власного виробництва.

 

Арсен Жумаділов вважає закупівлю вдалою:

«Підхід спрацював – маємо 20 компаній, що заявили. Усі охочі подалися. Усі спроможні законтрактовані (крім найдорожчої «Промеір»)».

Із такою оцінкою не погодився переможець аукціону «Укртехагро». Компанія звернулась до міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка з відкритим повідомленням:

«На жаль, на наші численні запити та повідомлення ДП «Медичні закупівлі України» не надало жодної відповіді, та не надало інформування, та не було спроби зв’язатися будь яким чином. З боку ДП не було додержано законних вимог та проведено процедури перемовин. Ми були готові до надання будь-яких необхідних забезпечень та страхувань при виконанні контракту постачання кисневих станцій. У разі необхідності змінення будь-яких медико-технічних параметрів обладнання виробник має можливість повного задоволення потреб Замовника. 17 і 20 грудня з Прозорро стало відомо про укладення договорів з постачання станцій з низкою компаній, які запропонували значно вищі ціни в порушення договірної процедури відповідно до Закону «Про публічні закупівлі» ст 4-7. Просимо Вас, як головного розпорядника бюджетних коштів при закупівлі кисневих станцій відновити законні права ТОВ «Укртехагро» на укладання договорів поставки».

Отже, мова про формування маржі на рівні 200 млн грн з боку держпідприємства «МЗУ», яке останніми роками, за оцінкою «Наших грошей», було взірцем доброчесності на закупівлях.

При цьому модель закупівлі виключає можливість оскарження в Тендерній колегії АМКУ. Спрощені ковідні закупівлі – по закону не оскаржуються в Комітеті.

Тому проігнорована фірма просто не мала куди скаржитись, окрім як медійникам та міністру – безпосередньому керівнику над «МЗУ».

«Наші гроші» спробували розібратись і ось що ми побачили.

Чому була проігнорована/відхилена найдешевша пропозиція «Укртехагро»?

У компанії стверджують, що готові були поставити до кінця січня 2022 року 196 кисневих станцій від відомого китайського виробника «Гуоді технолоджі (Гангжоу) лтд» («Guodi technology (Hangzhou) co., ltd»). Він спеціалізується у виробництві устаткування з повітряної сепарації, а саме: кисню, азоту та аргону. Всі продукти відповідають стандартам CE, ISO9001, ISO12385. Фабрика має великий досвід у міжнародній торгівлі з такими країнами як Індія, Ефіопія, Грузія, Мексика, Перу та  інші, а також сподівається на співробітництво з Україною.

У складі тендерної пропозиції «Укртехагро» надало таблицю відповідності пропонованих станцій до технічних вимог замовника. Також у фірмі запевнили, що вимоги «МЗУ» не були занадто космічними, тому всі регульовані параметри кисневих станцій «NZO-30» були б зроблені у потрібному діапазоні.

Однак «Укртехагро» заявляє, що після перемоги у ціновому аукціоні компанія не отримала жодного фідбеку від «МЗУ», а тому не знала, які саме параметри їхніх станцій не влаштували замовника. Саме про це фірма і повідомила міністра Ляшка. Хоча компанії відомо, що під час минулорічної закупівлі «швидких» «МЗУ» постійно зверталось до учасників за уточненнями всіх нюансів та підтвердженням усього, що здавалось непідтвердженим.

«Наші гроші» на старті цієї історії мали тільки прес-реліз «МЗУ» щодо цієї закупівлі. У якому не було жодних посилань на критерій невідповідності переможця аукціону. Однак було вказано, що контракти укладено з фірмами, які «спроможні поставити всю необхідну кількість товару не пізніше січня-лютого 2022 року».

Під час «сигнальних» торгів у «Прозорро» термін поставки вказувався 30 квітня – тобто фірми торгувались саме виходячи з цієї дати поставки. Та зміни мали б погоджуватись у ході подальших перемовин між замовником та учасником.

Але з «Укртехагро» таких перемовин не було. А в договорах з обраними переможцями – немає жодних термінів. Там є лише вказівка, що термін поставки має бути не менше 45 днів з моменту заявки замовника на поставку.

«Наші гроші» звернулись за поясненнями до «МЗУ» та Арсена Жумаділова.

Жумаділов пояснив, що «ковідна» процедура не передбачає обов’язку «МЗУ» пояснювати кожному з незаконтрактованих учасників їхні технічні проблеми. До того ж наприкінці року в «МЗУ» – значне навантаження по виконанню прямих зобов’язань по закупівлях/поставках.

Також ТОВ «Укртахегро» пропонували здійснити поставки станцій з Китаю. У випадку перевезення станцій мова йде про поставку морем. Морем з Китаю товари йдуть близько 6-8 тижнів, це не враховуючи час на виготовлення. Умовою контрактування була поставка певної частини станцій не пізніше 31 січня. Гарантій поставок в Україну в визначений термін не було надано, вказує Жумаділов.

У держпідприємстві додали, що «пропозиції інших учасників, що не були законтрактовані, не відповідали технічним, якісним та кількісним характеристикам предмету закупівлі». Та надали «Нашим грошам» перелік зауважень до пропозиції «Укртахегро», які не оприлюднювались раніше.

Ми попросили прокоментувати фірму ці претензії і отримали наступне.

«Претензії замовника та пояснення учасника»

Претензія замовника 1: відсутність досвіду в Україні.

Пояснення учасника 1: Під час тендеру Замовник не ставив вимоги щодо підтвердження досвіду «постачання відповідного товару в Україну». А вже після обрання переможців така вимога з’явилась. У будь-якому разі «Укртехагро» має досвід виконання аналогічних договорів у розумінні ст. 16 Закону України «Про публічні закупівлі». За таким же таким же предметом закупівлі (Код класифікатора – ДК 021:2015:33150000- «Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії») отримувала підряди і через систему «Прозорро» https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-11-25-002282-a. Та постачала подібну продукцію небюджетним компаніям (ТОВ «Лікар Здоров’я», ТОВ «Брік-Філд», БО «Благодійний фонд «Свої»).

Додано пояснення замовника 1: З нашої сторони спочатку всі учасники були перевірені на відповідність технічним умовам товарів до закупівлі. Далі ми перевірили наявність досвіду.

Наявність досвіду постачання це не просто вимога замовника, це вимога пункту 3¹ розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text).

«Установити, що на період дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину, відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є лікарські засоби, вакцини або інші медичні імунобіологічні препарати, розхідні матеріали для надання медичної допомоги хворим на COVID-19 та медичні вироби для вакцинації від COVID-19, медичне обладнання для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу пацієнтам, хворим на COVID-19, системи постачання медичних газів, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19). Перелік таких лікарських засобів та порядок їх закупівлі затверджуються Кабінетом Міністрів України».

В законі є пряме посилання на Порядок закупівлі від 22 вересня 2021 р. № 1012  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1012-2021-%D0%BF#n11 в якому зазначається, що Замовник : 4) перевіряє надійність особи, з якою планується укласти договір про закупівлю, зокрема шляхом встановлення наявності документально підтвердженого досвіду здійснення, аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів).

Не рівноцінно порівнювати досвід постачання кисневих концентраторів із постачанням кисневих станцій (якого у постачальника не було). Постачання станцій передбачає монтаж, введення  в екплуатацію, яких у випадку концентраторів немає.

 

Претензія замовника 2: авторизаційний лист від виробника – без підписанта, без бланка компанії. Довіреність від виробника – не на бланку, відсутній підпис та ініціали особи-підписанта; наявний тільки відбиток печатки (китайською), що унеможливлює ідентифікувати належність до компанії.

Пояснення учасника 2: Авторизаційний лист та довіреність надані в складі пропозиції. Але тендерна документація не встановлювала вимоги щодо оформлення цих документів. На думку виробника  (виходячи з їх практики діяльності) така довіреність відповідає вимогам законодавства та є достатньою для підтвердження повноважень. В будь-якому випадку, враховуючи, що вказана процедура проводилась як «вивчення ринку», замовник мав змогу запитати додаткові дані якщо виникали питання до оформлення та/або стилістики документів. Але не зробив цього.

Додано пояснення замовника 2: Дійсно, існує практика, коли багато країн не використовують печатки. Проте у наданих документах відсутній навіть підпис, навіть електронний.

 

Претензія замовника 3: Запропоновано модель станції NZO-30, проте в наданій інструкції відсутня інформація щодо такої моделі.

Пояснення учасника 3: Інструкція має загальний характер та  описує кисневі станції від NZO-5 (80 л/хв) до NZO-200 (3300 л\хв), ці станції подібні та інструкція описує порядок роботи  та поводження з обладнанням.

Додано пояснення замовника 3: Вимога була надати інструкцію з застосування саме предмета закупівлі, а не подібної станції.

 

Претензія замовника 4: Копій сертифікатів на певних працівників немає.

Пояснення учасника 4: У тендерній пропозиції надано лист від виробника, в якому той підтверджує, що надасть дозвіл виробника та сертифікацію для працівників, які виконуватимуть установку обладнання, налагодження, технічне обслуговування обладнання. Також, проаналізувавши документи одного із переможців (ТОВ «Компрессорс Інтернешнл») ми не знайшли копій сертифікатів на певних працівників. Разом з тим, їх все-одно було визначено переможцями.

 

Претензія замовника 5: Відсутня інформація, що підтверджує вимогу про наявність системи частотного регулювання у компресора.

Пояснення учасника 5: У складі станції NZO-30 виробник використовує компоненти з частотним перетворювачем. Каталог Hanbell щодо серії компресорів AA6/AE6 має примітку, що всі моделі можуть бути запропоновані з частотно-регульованим приводом: «All the above models can also be offered with Variable Frequency Drive (VFD)». Однак замовник не звертався за жодними уточненнями щодо комплектації кисневих станцій.

Додано пояснення замовника 5: В каталозі немає жодної примітики, додаємо скрін з документів:

Претензія замовника 6: відсутня інформація, що підтверджує вимогу про клас чистоти повітря.

Пояснення учасника 6: В інструкції на станції прямо надано вимоги до навколишнього повітря. Зазначено що «повітря на вході повітряного компресора має бути чистим звичайним повітрям».

Додано пояснення замовника 6: Інформація щодо класу чистоти відсутня. Вимога була наступною: обладнання для підготовки стисненого повітря повинно забезпечити відповідно з ІSО 8573-1-2013 клас чистоти стисненого повітря не гірше 2.4.1.

 

Претензія замовника 7: відсутня інформація, що підтверджує вимогу до облаштування трубопроводів, електротехнічної частини.

Пояснення учасника 7: У складі тендерної пропозиції було надано лист щодо інфраструктурних вимог №12-11/2021Т де зазначено виробником  вимоги щодо джерела живлення. Зазначено що виробник має значну гнучкість та виконає вимоги замовника в кожному місці розміщення щодо будь-яких вимог підключення наявних/проектних мереж.

Додано пояснення замовника 7: Необхідно було надати підтвердження відповідності п. 4.7. Вимоги до конструктивного облаштування трубопроводів, запірної і регулюючої арматури та п.4.8. Вимоги до електротехнічної частини МТВ та обов’язково зазначити назти та сторінки технічного документу, що містить підтвердження відповідності. Постачальник відмітив в таблиці “ТАК” щодо відповідності, проте не надав жодного підтверджуючого посилання на документ.

 

Претензія замовника 8: Відсутня інформація, що підтверджує вимоги до контейнера – надана не в повному обсязі.

Пояснення учасника 8: у медико-технічних вимогах йдеться про повну відповідність щодо облаштування контейнера за вимогами замовника. У подальшому ми виявили невідповідність для кліматичних умов України вимог товщини ізоляційного шару в 60 мм. Та маємо можливість виконати шар утеплення  в 100 мм без здороження станції з боку виробника.

Додано пояснення замовника 8:

Щодо відповідності п. 4.6. Контейнер для кисневої станції МТВ інформація надана не в повному обсязі. Постачальник надав посилання на стор 10 каталогу, але на сторінці відсутня інформація, що підтверджує частину вимог. Зокрема 4.6. Контейнер для кисневої станції

  1. Обладанння станції повинне монтуватися в утепленому контейнері. Конструкція контейнера повинна забезпечити захист обладнання станції від дії зовнішніх чинників довкілля (атмосферних опадів, пилу, вітру, інше), механічних ушкоджень, забезпечувати зниження шуму при роботі та мобільність в цілому всієї станції в разі необхідності переміщення виробу з одного об’єкту на інший.
  2. Конструктивні матеріали, використані для виробу контейнера, їх лакофарбне покриття повинне забезпечити його експлуатацію і працездатність станції за кліматичних умов на майданчику експлуатації в діапазоні температур навколишнього середовища від -25°С до +40°С в умовах атмосферних осадків (снігу, дощу, тощо).
  3. Контейнер повинен бути в максимально зібраному вигляді, за винятком конструктивних елементів (козирки, навіси, світильники зовнішнього освітлення, та ін.), які при транспортуванні повинні бути в демонтованому стані.
  4. У конструктивному відношенні контейнер повинен виконуватися у вигляді сталевої силової рами-основи, на яку монтується технологічне устаткування, сталевого каркаса, дверей, технологічних воріт, панелей, даху, отворів для витяжної вентиляції, введення кабелів і трубопроводів, інше.

“5. Контейнер повинен мати антикорозійне покриття.

Матеріали, вживані при виготовленні контейнера, повинні відповідати вимогам діючих міждержавних, державних, галузевих стандартів і технічних умов.”

  1. Конструкції контейнера (стіни, дах, двері, технологічні ворота) мають бути виконані з тришарових металевих панелей типу “сендвіч”, які мають сталеві обшивки і ефективний утеплювач з негорючих мінеральних ватних плит. Товщина утеплювача має бути підібрана виходячи з температурних режимів експлуатації устаткування і складати товщину не менше 60 мм.
  2. Несучі конструкції контейнера повинні мати пристрої для строповки при навантажувально-розвантажувальних роботах, які розраховані на транспортні навантаження при транспортуванні, випробуваннях, монтажі і безпосередньо експлуатації станції.

“8. Конструкції контейнера повинні забезпечувати:

– збереження заданих теплофізичних параметрів для забезпечення працездатності устаткування;

– безперешкодний доступ обслуговуючого персоналу для обслуговування і ремонту вузлів і деталей устаткування;

– необхідну технологічність при виготовленні і складанні на підприємстві-виробнику станції;

– оптимальну надійність і естетичність будівельних конструкцій;

– мінімальну масу будівельних конструкцій на основі застосування високотехнологічних і ефективних матеріалів.”

9.Контейнер має бути обладнаним вхідними дверима і технологічними воротами, зовнішніми захисними жалюзями. Усі двері мають бути обладнані зовнішніми замками і ручками. Замки з ручками мають бути надійними і розраховані на багатократні відкривання-закривання дверей. Кількість дверей, воріт визначає виробник станції.

“10. Контейнер має бути обладнаним:

– освітленням (внутрішнє робоче і резервне, зовнішнє), що відповідає;

– примусовою приточно-витяжною вентиляцією;

– електричною системою обігріву;

– клапанами повітряними з ручками;

– системою сповіщення і контролю вмісту кисню в приміщенні.

– кондиціонером

-системою зливу конденсату

– електрошафою

– світло-звуковою пожежною сигналізацією та світло-звуковою сигналізацією витоку кисню”

  1. Над вхідними дверима в станцію має бути встановлене зовнішнє освітлення.
  2. Світильник, встановлений на вулиці повинен мати ступінь захисту IP56 (ДСТУ EN 60529:2018) .
  3. Резервне (аварійне) освітлення повинно мати автономне живлення (акумулятор).
  4. Вентиляція повинна забезпечити видалення теплонадлишків від працюючого обладнання. Витяжний вентилятор повинен включатися автоматично по сигналу датчика контролю температури або термостата.
  5. Контейнер повинен бути обладнаним електричними обігрівачами повітря з термостатами. Кількість обігрівачів повітря, їх тип визначає виробник станції.
  6. Система обігріву повинна підтримувати температуру повітря в робочій зоні з періодичним перебуванням персоналу не нижче плюс 10°С в холодний період року. Обігрівачі повинні автоматично вмикатися – вимикатися по вбудованому термостату або іншому приладу, що виконує цю функцію.
  7. Контейнер має бути обладнаний кондиціонером необхідних параметрів. Тип та модель кондиціонера визначає виробник станції.

“18. Контейнер станції повинен бути обладнаним газоаналізатором контролю кисню в робочій зоні. Система повинна здійснювати:

– система повинна здійснювати безперервний контроль кисню в приміщенні станції. По сигналу газоаналізатора при зниженні об’ємної долі кисню нижче 19 % або при підвищенні об’ємної долі кисню вище 23 %, повинна увімкнутися механічна приточно-витяжна вентиляція і податися зовнішній аварійних сигнал;

– під час роботи станції безперервний контроль кількості кисню в робочій зоні і видачу сигналу про перевищення встановлених значень концентрації;

– включення звукової і світлової зовнішньої сигналізації;

– включення вентиляції.

Оповіщувач (світловий і звуковий) повинен монтуватися зовні контейнера на видимому місці.”

 

У сухому залишку маємо таке: «Укртехагро» дало підстави для формальних претензій. Однак усі питання могли б бути вирішені у ході «ковідної» закупівлі без значних енергозатрат з боку усіх зацікавлених сторін – замовник міг дати учаснику можливість надати підтвердження чи уточнення по слабким місцям. Зрештою, на звичайних тендерах в учасників є можливість виправляти деякі недоліки впродовж 24 годин. Але замовник суто формально не зобов’язаний цього робити по «ковідній» процедурі, тому і не робив. І це дає привід для питань щодо ефективності витрачання зайвих 200 млн грн.

У «Лізі антитрасту» відмітили повну непрозорість «ковідної» процедури.

«Фактично алгоритм закупівлі можна розділити на два умовних етапи, доцільність та законність яких викликає великі сумніви. Перший – допорогова/спрощена закупівля з метою аналізу ринку. Якщо почитати Закон «Про публічні закупівлі», то спрощена процедура закупівлі – це все ж таки процедура закупівлі товарів/робіт/послуг. Так, з простішими вимогами та правилами проведення, але закупівля. Не інструмент для аналізу ринку та виявлення найбільш вигідних пропозицій, як це зазначає замовник, у даному випадку ДП «Медичні закупівлі України». А процедура закупівлі, яка має завершуватись укладеним з переможцем договором, або відмінятись з законних підстав (тут, до речі, окремий лайфхак замовника, незаконну відміну спрощеної закупівлі не вийде оскаржити до АМКУ). Дійсно, згідно зі ст. 4 Закону для планування закупівель замовники можуть проводити попередні ринкові консультації. Але не за допомогою оголошення фейкових спрощених процедур, а, наприклад, шляхом направлення запитів учасникам ринку або проведення відкритих зустрічей.

Другий – власне сама закупівля без використання електронної системи, що дозволяє робити «ковідна» постанова уряду. Так, ці закупівлі, як і ті, що підпадають під дію Закону «Про публічні закупівлі», мають проводитись з дотриманням тих самих умов: добросовісна конкуренція, недискримінаційність, економія, відкритість та прозорість. Але, як бачимо, з недискримінаційністю та прозорістю є проблема. За логікою постанови, замовник мав би звернутись до всіх учасників «сигнальної» процедури з запитом необхідної інформації і на підставі наданих документів приймати рішення. Натомість, завдяки виключенню з закону та своєму «ноу хау», самостійно за закритими дверима вирішив, чиї пропозиції «рівніші», без права на оскарження», – відмітив Володимир Ахундов з «Ліги антитрасту».

«Наші гроші» цілком свідомі, що «МЗУ» фактично вперше попало в таку історію, тому враховуємо наступне: обрана модель закупівлі дозволяє абсолютно непрозорі рішення через закритість самої «ковідної» процедури, коли держава нічого не винна учаснику. А отже, ми маємо справу з дефектом самої процедури та приєднуємось до прихильників того, що потрібно взагалі як клас скасувати «ковідні» закупівлі по постанові Кабміну №225 від березня 2020 року.

«Ковідна» процедура тоді вводилась на випадок екстреної потреби. Лікарі у всьому світі на початку пандемії справді потерпали від відсутності масок, халатів, ліків, устаткування. Довгі тендерні процедури справді могли красти життя у пацієнтів.

Однак вже пройшло майже два роки, як людство воює з вірусом. Багато речей є давно відомими і прогнозованими. І якщо українські можновладці досі не розуміли, що лікарням потрібен кисень, а кинулись закуповувати станції наприкінці року, коли бюджетні гроші «згорають», а нова хвиля «омікрону» вже поруч на кордоні, то це проблеми з когнітивними здатностями чиновників. Тих самих, що у розпал зимового опалювального сезону відправили 19 мільярдів гривень на асфальтування замість закупівлі дефіцитного газу для опалення. Ми не дарма згадуємо тут асфальтування, адже на Банковій саме Кирило Тимошенко курує і «Велике будівництво», і боротьбу з ковідом.

На другому році та третій хвилі пандемії, напевно, можна було б вже спланувати усі закупівлі так, щоб встигнути закупити все необхідне відповідно до діючого законодавства, без винятків. І тоді б «МЗУ» не потрапило у таку незручну ситуацію. Неконтрольована дискреція у нетранспарентних обставинах впродовж довгого часу може стати справжнім викликом.

Юрій Ніколов, Анна Сорока, «Наші гроші»