Посилити позицію Росії на світових ринках нафтохімії чи оштрафувати на мільярди: вибір за АМКУ
Автор: Олена Поканєвич, фахівчиня з конкуренційного права та M&A платформи «Ліга антитрасту»
Найбільші нафтохімічні холдинги Росії «СІБУР» та «ТАІФ» завершують злиття, яке може забезпечити Росії місце в топі світових виробників полімерів. Антимонопольний комітет України розпочав розгляд справи про концентрацію, щоб вивчити її вплив на українські ринки бутилкаучуку, етиленгліколю, полібутадієнового каучуку, метил-трет-бутилу.
За російськими нафтохімічними гігантами стоїть один з найближчих друзів Володимира Путіна Генадій Тимченко, який знаходиться під санкціями України. АМКУ чомусь вирішив відразу не відмовляти у розгляді злиття за участі підсанкційної особи. Чи правильно Комітет використав надані йому законодавством інструменти у даному питанні, розібралась «Ліга антитрасту».
Процедура набуття контролю ПАТ «СІБУР Холдинг» (м. Тобольськ, Росія) над АТ «ТАІФ» (м. Казань, Республіка Татарстан, Росія) потребує погодження антимонопольного органу не тільки в Росії, але і в країнах, де ці компанії реалізують свою продукцію в значних обсягах. До таких відноситься і Україна (більше 4 млн. євро в рік).
Як зазначають російські ЗМІ, до рішення про об’єднання нафтогазохімічних бізнесів обидві компанії йшли більше 10 років, маючі тісні ділові та дружні стосунки.
Сьогодні «СІБУР» і «ТАІФ» є основними виробниками полімерів в Росії (їх частка на ринках російських полімерів складає 70-73%).
«СІБУР Холдинг» – нафтогазохімічна інтегрована компанія з переробки вуглеводнів з метою наступного виробництва олефінів і поліолефінів, пластику, еластомерів і проміжних продуктів.
«ТАІФ» непублічна компанія (не розкриває бенефіціарів близько 75% акцій). Хімічні та нафтохімічні підприємства групи «ТАІФ» виготовляють майже 600 найменувань продукції. За підсумками 2020 року частка групи ТАІФ в загальному виробництві РФ склала 64% по каучукам і 28 % по пластикам.
Чого очікувати від цього злиття?
Об’єднавшись, «СІБУР» і «ТАІФ» створять найбільшу нафтогазохімічну компанію в Росії і одну з найбільших у світі. Сьогодні світовими лідерами на ринках полімерів є США, Японія, Німеччина, Корея та Китай.
Після злиття компанія увійде в топ-5 глобальних лідерів по виробництву поліолефінів та каучуків. Це посилить позиції Росії на світових ринках хімічної, нафтогазохімічної та нафтогазової продукції, підвищить конкурентоздатність російської продукції на світових ринках за рахунок ефекту масштабу та підвищення виробничої ефективності.
Конкурентне відомство України розслідує цю концентрацію, але давайте подивимося на неї з іншої точки зору. Для цього повернемось в історію на три роки назад.
Антимонопольний комітет у 2018 році вже розглядав справу про концентрацію за участю «СІБУРу». Тоді компанії «Technip France SA» (Фрація), «Linde AG» (Німеччина) та АТ «НИПИгазпереработка» (Росія, група СІБУР) намагалися створити спільне підприємство «ЛНЖ нова інжиніринг» (м. Москва, РФ). Спочатку «НИПИгазпереработка» створила «ЛНЖ нова інжиніринг» одноосібно, а потім планувалось передати частку в новоствореній компанії німцям та французам. Відмітимо, що до ради директорів «СІБУРу» ввійшов колишній прем’єр-міністр Франції Франсуа Фійон.
Це спільне підприємство мало здійснювати проектно-інженерні, проектно-конструкторські роботи та надавати послуги з підтримки закупівель, монтажу та введення в експлуатацію заводів СПГ (скраплений природний газ) на бетонних платформах гравітаційного типу в Росії.
АМКУ запідозрив, що концентрація може обмежити доступ потенційних конкурентів на ринок природного газу (зрідженого природного газу) України і розпочав справу, але потім прийняв рішення не розглядати концентрацію по суті і заблокував угоду.
Заблокував через те, що якраз у той час набули чинності зміни у законодавстві, які забороняють надавати дозволи на концентрацію підсанкційним суб’єктам господарювання. Тому конкурентне відомство, встановивши, що серед учасників концентрації (АТ «НИПИгазпереработка» з групи СІБУР) є підсанкційні особи, не стало далі розглядати справу по суті і закрило її.
Хто ці люди?
Підсанкційною особою є один із бенефіціарів холдингу «СІБУР» – громадянин РФ Геннадій Тимченко, на якого (крім України) також наклали санкції США, Канада, Австралія. Він разом з Леонідом Міхельсоном є основними акціонерами холдингової компанії «СІБУР». Міхельсон є одночасно головою ради директорів ПАТ «СИБУР Холдинг» та головою правління компанії «НОВАТЭК», а Тимченко – членом ради директорів в обох компаніях. При цьому, найбільша приватна газовидобувна компанія в Росії «НОВАТЭК» разом з «Газпромом» є основними постачальниками сировини для заводів СІБУР. Отже, за українським конкурентним законодавством, «СІБУР» та «НОВАТЭК» пов’язані відносинами контролю.
Тимченко входить до кругу близьких друзів Президента РФ Володимира Путіна та, разом з Міхельсоном, входять до першої десятки найбагатших людей Росії та сотні найбагатших людей світу.
Що відбувається сьогодні?
Маємо наступне:
§Після закриття Комітетом справи про концентрацію з січня 2018 року російські мільярдери Тимченко та Міхельсон не втратили контролю над групою «СІБУР».
§Санкції стосовно Г. Тимченка не зняли, а навпаки Указом Президента України у червні 2021 року розширили перелік заборон.
§До санкційного списку РНБОУ увійшов ще один акціонер, член ради директорів «СІБУР» – Кирило Шамалов. Інший акціонер «НОВАТЭК» – ТОВ «Газпром Капітал» (дочірня компанія Газпрому) також перебуває в санкційному списку України.
§Законодавство про захист економічної конкуренції так само як і у 2018 році не дозволяє концентрацію, якщо вона заборонена Законом «Про санкції».
Зважаючи на все це АМКУ повинен був одразу повернути таку заяву заявникам. Але натомість прийняв її до розгляду і почав досліджувати це злиття.
Які висновки зробить конкурентне відомство України? Чи допоможе Росії у створенні нафтогазохімічного монополіста та, тим самим, розширить його вплив на світові ринки? Чи дійсно АМКУ змінив свої підходи до тлумачення законодавства порівняно з 2018 роком? Питань до АМКУ багато. Чекаємо результатів розслідування.
При цьому, якщо АМКУ таки не дасть дозвіл на цю транзакцію, а сторони її все одно завершать, це буде повністю законним приводом для того, аби покарати «СІБУР» штрафом у розмірі до 5% річного доходу. А враховуючи масштабність бізнесу, сума штрафу може рахуватися навіть не мільйонами, а мільярдами гривень.
Олена Поканєвич, експертка «Ліги антитрасту»