Чергова ініціатива змін. Цього разу в похованні. І знову не про реформу
23.12.2021   //   308 Переглядів

Галина Верцімаха, експертка «Ліги антитрасту»

Екологічні поховання в Україні з’являться ще нескоро. Так само як і нові крематорії.  Одна з небагатьох спроб запустити реформу поховальної справи в Україні не принесла очікуваних результатів. Уряд схвалив зміни до законодавства, які не вирішують питання демонополізації та екологізації поховань. Усі багаторічні  напрацювання, які могли б суттєво змінити підходи в похоронній сфері та наблизити її до рівня Європи – канули в безвість.

Традиції похоронної культури країн світу сформувалися у різні часи і різні епохи.

Брак місць для поховань та турбота про довкілля змусили увесь цивілізований світ поступово  змінити своє відношення та вигляд традиційних кладовищ, які перестають бути місцем, де страшно та яке нагадує про пережитий біль. Вони стають місцем пам’яті, осередком спокою і мають вигляд швидше парків без традиційних сірих надгробків.

У світі це вже стало трендом. Залежно від культури та соціального розвитку нації, впроваджуються альтернативні, більш екологічні види поховання – «підводні кладовища», урни для праху та труни виготовляють з матеріалів, що не шкодять навколишньому середовищу, розвивається кремація. Для прикладу, в США, де популяризація екологічного похорону зайняла чимало часу, традиційне поховання втратило позиції як найбільш затребуваний вид поховання. У 2020 році 56% померлих американців були кремовані і тільки 37,5% – інгумовані (поховані).

Європейці значну увагу приділяють спеціальній підготовці та освіті похоронних професіоналів, а похоронним обслуговуванням займаються Похоронні доми – це переважно сімейний бізнес, в якому продумано все до дрібниць.

Та поки що це не про нас.

Сфера поховань в Україні не реформувалась вже більше п’ятнадцяти років.

Для нас навіть кремація поки звучить як щось далеке, для багатьох неприйнятне. Це пов’язано і з певними традиціями, релігійними переконаннями та не усвідомленням того що світ змінився. Проте традиційне поховання, здається, має тенденцією до занепаду.

В Україні через катастрофічну нестачу місць на діючих кладовищах, проблемами виділення земельних ділянок під розміщення нових кладовищ, екологічні питання, нестачу коштів для благоустрою місць поховання, нагально стоїть проблема диверсифікації способів поховання.

Діючі крематорії є лише в м. Києві, Одесі та Харкові. Наміри будівництва нових у Львові, Дніпрі та Полтаві і досі не реалізовані. Про ці проблеми профільне міністерство знає добре. Знає і про необхідність створення конкурентного середовища, про потребу підвищення якості послуг поховання, про посилення відповідальності за розголошення медиками та поліцією інформації про померлих «знайомим» ритуальним компаніям. Для цього ще у 2018 році Мінрегіон спільно з АМКУ розробив зміни до закону «Про поховання», які пройшли велике коло погоджень. Законопроєкт  зареєстрували у Верховні Раді, але не встигли винести у сесійну залу, та відкликали через розпуск Парламенту.

Після цього три роки Мінрегіон «працював» над новою редакцією змін. Всі чекали покращений варіант відкликаного проєкту, текст якого враховував світові тенденції та влаштовував всіх стейкхолдерів.

І ось в грудні Уряд на своєму засіданні погодив нові зміни в закон «Про поховання». Але з нового законопроєкту «зникли» важливі зміни, які мали вирішити питання демонополізації сфери поховання та  зменшення бар’єрів виходу на ринок нових учасників та відміну залежності приватних надавачів послуг від комунальної ритуальної служби.

В новій розробці забули згадати і про впровадження принципу екорозвитку та спрямованість сфери на екологічні види поховання.

З важливого, що було вже напрацьовано, але з невідомих причин не увійшло до нової ініціативи Мінрегіону:

  • не вводяться поняття «біопоховання» і «похоронний дім» та відповідні положення в закон;
  • не впроваджується відповідальність правоохоронних органів, органів реєстрації актів цивільного стану і закладів охорони здоров’я за розголошення надавачам ритуальних послуг адреси та телефонів родичів померлих;
  • не доповнюється компетенція ОМС веденням і оприлюдненням реєстру надавачів послуг, виявлення несанкціонованих місць поховання, проведення інвентаризації місць поховання тощо;
  • раніше пропонувалось що ОМС сприяють будівництву крематоріїв всіх форм власності, а в проекті Закону пропонують – ОМС вирішують питання про будівництво крематоріїв на умовах державно-приватного партнерства , в тому числі концесії.

Натомість новий проект запроваджує вимоги до перевезення тіл померлих, врегульовує процедури надання адміністративних послуг у сфері поховання, до яких віднесли перепоховання останків померлих  та видачу свідоцтва про поховання.

Держава, в особі відповідальних органів влади, замість того щоб доносити та пропагувати необхідність змін населенню та впроваджувати альтернативні види поховань, вирішила впровадити косметичні зміни, які не наблизять нас до сучасних світових тенденцій.  Замість реальної реформи маємо імітацію змін і ще більшу прірву між своїм та світовим розвитком.

 

Галина Верцімаха, експертка «Ліги антитрасту»