«Коли ГПУ мовчить, то виникає ситуація, що в цій справі ми бачимо лише Ахметова та Коломойського», – адвокат Агія Загребельська про справу «Роттердам+»
18.12.2021   //   195 Переглядів

Після того, як суддя Вищого антикорупційного суду Катерина Широка закрила так звану справу по формулі «Роттердам+», потерпілі почали оскаржувати це рішення в Апеляційній палаті суду.

 Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Денис Демків і далі наполягає на тому, що строки у справі пропущені, а збитки не доведені. Його у частині про строки навіть підтримав колишній заступник генпрокурора Віктор Чумак, який відмовився від апеляції. Але у справі залишились два заводи бізнесмена Ігоря Коломойського та громадська організація «Центр протидії корупції», яку представляє адвокат Агія Загребельська. Про те, чому Загребельська вважає справу історичною для України, а строки не пропущеними і збитки стосовно компаній Ріната Ахметова доведеними, – вона розповіла в інтерв’ю Цензор.НЕТ.

— Тепер, в апеляції стосовно так званої справи «Роттердам+» ви представляєте громадську організацію «Центр протидії корупції» (ЦПК). Це сталося після розірвання договору із Віктором Чумаком?

—З «Центру протидії корупції» звернулися до мене і запропонували мені представляти їхні інтереси в цьому процесі в той же день, коли публічно стало відомо, що Чумак зі мною розірвав договір. Оскільки я була вже добре знайома із цією справою, їм подобалась моя позиція і як адвоката в цьому засіданні, і як людини з приводу цього кримінального провадження. І взагалі з приводу тих людей, які є у нас кандидатами в олігархи, та правопорушень, які можуть бути пов’язані з їхніми бізнесами.

— Вам особисто Віктор Чумак пояснював причини розірвання договору?

— Ні, він нічого мені не пояснював. Він мені подзвонив, це було наступного дня після того, як я вже подала апеляційну скаргу. Дуже обурився тим, як дізнався, що я її подала, і сказав, щоб я відкликала апеляційну скаргу. Ми з ним не зійшлися в питанні відкликання, тому домовилися, що розриваємо договір.

— В інтерв’ю, яке робила із Віктором Чумаком про його позицію та рішення про відкликання апеляції, він сказав: «…я просто сказав Загребельській, що не треба подавати апеляцію без мого відома. Але вона подала».

— Він дійсно це говорив. Але сказав він це наступного дня, після подання апеляційної скарги, а не до її подання. Апеляцію ми подали в останній день. Якби ми її подавали наступного, то це було б порушення строків. До подання жодних розмов із Віктором, що я маю погоджувати із ним якісь процесуальні документи або їхнє подання – не було.

Більше того, я завжди так працюю з усіма своїми клієнтами. Бо ті клієнти, з якими я працюю як адвокат, це люди, з якими працюю безкоштовно. Крім того, це все складні справи, де зазвичай виступають опонентами саме великі фінансово-промислові групи і вони вимагають від тебе дуже оперативного реагування на будь-які події. А процес погодження з клієнтами зазвичай займає дуже багато часу. З усіма, з ким я підписую адвокатський договір, ми з самого початку обговорюємо, що погоджувати процесуальні документи і якісь кроки я не буду, але зі свого боку, якщо ви хочете внести якісь корективи, ви завжди можете мені про це сказати. З Віктором Чумаком була така ж розмова, коли я подавала скаргу в першій інстанції, текст скарги з ним не погоджувала.

— Якщо не питати про вашу позицію щодо цієї апеляційної скарги, з боку видається, що всупереч інтересам Віктора Чумака ви робите, як адвокат, певні дії, які не узгодили зі своїм клієнтом. На вас не подавали скаргу до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії?

— Ні, не подавали. Чумак не подавав. Інтерв’ю — це одне, ми можемо усі багато чого говорити. Але якщо поставити Віктору питання: «Вікторе, ви хоча б один процесуальний документ погоджували за кілька місяців, як триває справа?». Він вам скаже «Ні», тому що він жодного процесуального документа протягом цього часу не погоджував. Увесь процес розгляду справи свідчить про те, що домовленості були саме такі. Жодні процесуальні документи з боку Віктора не погоджувалися. Він прийшов, ви бачили, на одне судове засідання. Так, він кілька разів, впродовж процесу, мені телефонував. Здебільшого тоді, коли до нього телефонували з суду і запрошували на засідання. Я йому говорила, що це ваша добра воля, ви можете приходити, а можете не приходити, це не ваш обов’язок, адже в засіданні є ваш представник, це ваше право.

— А ви здивувалися, коли дізналися, що Віктор Чумак відмовляється від апеляційної скарги?

— Так, я дуже здивувалася, я не очікувала такого. У мене постійно було відчуття, що йому складно жити з цією справою, коли в ЗМІ почали писати, що «Чумак на одному боці із заводами Коломойського». Він мені навіть одного разу телефонував, переживав, що це погано для нашої репутації, а чи не прив’яжуть нас до Коломойського. Я йому ще говорила, що Вікторе, я людина, яка подає заяви, проводить розслідування проти всіх, хто сьогодні є кандидатами в олігархи. У нас є багато власних розслідувань стосовно оборудок Коломойського, тому звинуватити мене в лобіюванні інтересів Ігоря Валерійовича точно дуже важко. А оскільки я ваш адвокат — це буде певним захистом для вашої репутації. Але мені здавалося, що це питання емоційно виникло і було вичерпано, тому я розуміла, що він не в захваті від того, що він у цьому процесі і він його тягне більше, як громадський обов’язок. Це відчувалося. Але те, що дійде до стадії, коли він відкличе апеляцію, я про це навіть не могла подумати.

— В чому зараз проблема участі заяви ЦПК у процесі? Я маю на увазі ту історію із єдиним реєстром досудових розслідувань (ЄРДР), коли ЦПК не зареєстрували чи не правильно зареєстрували як заявника у справі щодо «Роттердам+»?

— Заяву подавали три суб’єкти: ЦПК, Чумак і народний депутат Купрій. По кожній із цих заяв, кожному заявнику прийшли приблизно однакові листи про те, що НАБУ не виявило підстав для внесення даних в ЄРДР, але перевірка за заявою продовжується і у випадку виявлення ознак кримінального правопорушення дані внесуть в реєстр. Чому така відповідь давалася? Є проблема із новим кримінально-процесуальним кодексом, бо він передбачає, що впродовж 24 годин кожна заява має бути внесена в ЄРДР. Якщо мова йде про НАБУ, то у них дуже обмежена кількість детективів. Якщо всі заяви, незалежно від того, побачив ти ознаки кримінального правопорушення чи ні, відразу вносити в реєстр, то в подальшому по кожній із цих заяв треба приймати постанову про закриття кримінального провадження. І таким чином недобросовісні сторони можуть заспамлювати НАБУ.

Але коли вони вже на підставі цих заяв внесли дані в ЄРДР, зі спливом кількох місяців, то враховуючи, що в реєстрі можна внести зміни тільки про одного заявника, то по цьому кримінальному провадженню вони там зазначили тільки Чумака. Та в КПК прив’язки статусу заявника до ЄРДР немає. Ми якраз і подали в суд ці документи, які свідчать про те, що НАБУ пише, що дані в реєстр були внесені на підставі трьох заяв і на підставі рішення про початок розслідування. Рішення про початок розслідування є в матеріалах судової справи. Там чітко зазначено, що воно розпочато на підставі заяви, в тому числі ЦПК. А у відповіді генерального прокурора зазначено, що реєстр не передбачає внесення інформації про кількох заявників одразу. Тому насправді в цій справі три заявники.

— Я питаю це для того, щоб ви підтвердили чи спростували тезу, що справа стосовно формули «Роттердам+» – це битва двох монополістів – Ріната Ахметова з одного боку та Ігоря Коломойського з іншого?

— Головний, хто отримує вигоду, це група компаній ДТЕК, яка належить олігарху Рінату Ахметову. Порушення стосувалося практично продажу електроенергії для промисловості за завищеними цінами. Ціна була завищена за рахунок того, що у вартість електроенергії була включена формула розрахунку вартості вугілля, яка передбачала включення до неї витрат на транспортування вугілля з Роттердаму в Україну. Тобто вся електрика протягом визначеного періоду з 2016 до 2019 року постачалася всій промисловості за ціною, яка включала ці неіснуючі витрати.

Вся промисловість і весь бізнес, це грубо кажучи і пекарні, і перукарні, і будь-який товар, у вартість всього, що ми з вами споживаємо, включена ціна електроенергії. Бізнес, коли виготовляє свій товар, не він більше несе втрати від того, що завищена ціна. Він потім ці втрати перекладає на кінцевого споживача. Фактично всю цю ціну «Роттердам+» оплатив кожен з нас, купуючи будь-які товари, роботу чи послуг. Всюди.

Якщо говорити про заводи Ігоря Коломойського, вони дійсно одні з найбільших споживачів електроенергії в Україні. Вони споживають до 3% всієї електроенергії. Решту — 97% — споживають всі інші. Враховуючи те, що Коломойський є, і як на мене завжди був, другим за впливом після Ахметова, вони періодично сперечалися хто з них займає перше місце, а хто друге. На сьогодні, мені здається, між ними є це змагання за місце «улюбленого олігарха президента». Коломойський не озирається, хто такий Ахметов. І коли він вважає, що поніс збитки, то він йде і за свої гроші, за ці три відсотки, судитися. А держава, яка багато років перебуває в стані регуляторного захоплення олігархів, які фактично управляють і парламентом, і Банковою, і урядом, ми ж це бачимо, якраз на прикладі НКРЕКП, свої інтереси не захищає. Офіс генерального прокурора мав би увійти в цю справу і подати цивільний позов, і якраз представляти інтереси нас усіх.

— Цивільний позов у справі «Роттердам+» має подавати генпрокуратура чи Мін’юст?

— Коли ми звернулися до Міністерства юстиції, до Дениса Малюськи, він відповів, що Мін’юст представляє інтереси в суді, але не подає позови. Тобто якщо Офіс генерального прокурора подасть цивільний позов, то в засідання, представляти інтереси українців, буде ходити представник міністерства юстиції. Але рішення про подання позову в даному випадку має приймати генпрокуратура, бо саме вона може подавати позовні заяви в чиїхось інтересах. І після цього Національне антикорбюро написало на Офіс генпрокурора. Що найцікавіше, ГПУ не каже, що ми не маємо повноважень подати, вони не кажуть, що не підтверджено шкоду, вони не кажуть, що сума якась не та, що доказів не вистачає, вони просто мовчать. Нічого взагалі не відповідають. Просто тиша.

— А що НАБУ у цих заявах до Офісу Генпрокурора пише? Умовно: добрий день, Ірино Валентинівно, подайте цивільний позов у справі «Роттердам+»?

— На урядовій нараді прийняли рішення, що є підстави вважати, що громадянам України та державі спричинили шкоду в цілому у розмірі до 39 млрд гривень. Що ці збитки мають відшкодовувати. Для того, щоб це зробити, треба звернутися до міністерства юстиції та Офісу генпрокурора з цими питаннями. Ми звертались до Мін’юсту, вони сказали, що готові представляти інтереси в суді, треба звертатися до вас, тому звертаємось до вас, подайте позов. Це якщо коротко.

— І цей позов Офіс генпрокурора не подає?

— Не просто не подає, від Офісу генерального прокурора взагалі немає ніякої відповіді. Розумієте, коли ти пишеш в Офіс генерального прокурора «подайте позов, грубо кажучи, проти Ахметова, про стягнення з нього до 39 млрд гривень шкоди на користь українців», щоб не було приводів для політизації процесу, дійте по закону. Не бачите підстав? О’кей, дайте обґрунтовану відповідь з посиланням на норми закону. Тоді і детективи, і суспільство будуть розуміти в чому проблема та, можливо, краще підготують аргументацію та звернуться знов. А так, Офіс просто мовчить.

Я цілком можу допустити, що генпрокуратура не може приймати рішення зі стелі. Вони мають самі дослідити докази, дослідити обставини, але тоді вони мають звернутися до детективів з тим, щоб вони їм передали матеріали, які потрібні для того, щоб вони прийняли рішення. Проаналізувати ці матеріали, можливо провести спільну нараду, задати питання і в подальшому вже винести обґрунтоване рішення і повідомити про це детективів про те, що ми готуємо позов і подаємо, або про те, що ми це не робимо і обґрунтування чому. А коли ГПУ мовчить, то виникає ситуація, що в цій справі ми бачимо двох олігархів — Ахметова та Коломойського.

Ця ситуація створена абсолютно штучно. Я думаю, що те, що генеральна прокуратура бездіє, мотивація цієї бездіяльності може бути і така: показати суспільству цю справу так, що люди, це вас не стосується, це не вам спричинена шкода, це Ахметов з Коломойським між собою борються. І щонайгірше — Ахметов з Коломойським завжди можуть домовитись. Ми боялися, що адвокати заводів Коломойського відкличуть скаргу. У нас це переживання було постійно. Ми розуміли, якщо таке станеться, то взагалі ця справа, скоріш за все, буде просто похована, бо ніхто за неї боротися просто не буде.

— Щодо найбільш дискусійного питання в цій справі: строки розслідування. Старший групи прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Денис Демків каже, що строки вийшли. Віктор Чумак також говорив, що строки вийшли. Але є рішення судді Вищого антикорупційного суду Оксани Олійник, яка на березень 2021 року вважає, що є ще три дні строку досудового розслідування. Суддя Олійник практично сказала, що строки не вичерпані. Я так здогадуюсь, що ваша позиція відрізняється від позиції Чумака та Демківа?

— Строки за КПК рахуються днями. Вони не рахуються годинами. День відновлення кримінального провадження, на мою думку, не має рахуватися в строки досудового розслідування, бо кримінальне провадження може бути відновлене і пізно ввечері. В день відновлення кримінального провадження жодних слідчих чи процесуальних дій не відбувалося. І всі детективи, слідчі і прокурори, вони зазвичай так і роблять, відновили кримінальне провадження, а з наступного дня вони вже починають слідчі чи процесуальні дії. Тому день відновлення кримінального провадження ми не рахуємо в строки розслідування і не рахували до цього. Але прокурор Демків і слідча суддя Катерина Широка мають іншу позицію: день відновлення має рахуватися в строки кримінального провадження. І навіть якщо закрити очі і прийняти їхню позицію, як типу правильну, то тут є ще два моменти.

За КПК рішення про відновлення кримінального провадження можуть оскаржуватись тільки під час попереднього розгляду справи в суді. А враховуючи те, що кримінальне провадження відновлювалося виключно для того, щоб закрити, а постанови про закриття усі були визнані незаконними, то відповідно постанови про відновлення також мають бути скасовані. Але оскаржити ми їх зараз не можемо. Ми їх можемо оскаржити лише на стадії попереднього розгляду.

І останнє: законодавство, яке діяло на момент, коли внесли дані в ЄРДР, і по якому має закриватися кримінальне провадження, такої підстави для закриття провадження, як «закінчення строків» — її не було. І законодавець свідомо це зробив, щоб правоохоронні органи цим не маніпулювали. Щоб вони не займалися бездіяльністю, а потім закривали по строкам, щоб уникати відповідальності, то законодавець їм прописав, що вони мають за цей визначений строк або прийти до висновку, що злочин був і ця особа його вчинила, або прийти до висновку, що злочину не було. Це залізобетонний юридичний аргумент, що ця підстава не може бути підставою для закриття цього кримінального провадження. Просто КПК не дозволяє закривати провадження проти підозрюваних по строках саме ті, які були зареєстровані до 2017 року.

— Є інтерв’ю керівника САП Максима Грищука у червні цього року, де він каже, що у групі прокурорів є прокурор, який готовий іти з обвинувальним актом до суду.

— І не один.

— І от в одному зі своїх дописів ви вказували, що прокурор Вадим Сидоренко, який прийшов на засідання до Апеляційної палати Вищого антикорсуду, має іншу, відмінну від прокурора Демківа, позицію.

— Так, він вважає, що строки не закінчились і збитки доведені і можна йти до суду з цією справою.

— Це ви звідки знаєте, що він так думає?

— До того, як я стала адвокатом Чумака, я була головою громадської організації «Рада захисту конкуренції та споживачів». Ми дуже уважно слідкували за справою «Роттердам+», збирали максимально інсайдерську інформацію, як і зі всіма справами, які стосуються олігархів. І це була інформація, яку ми зібрали з наших джерел.

— Що тоді прокурор Сидоренко робив на засіданні?

— Прокурор Сидоренко її озвучив: коли надійшли судові документи про необхідність представництва інтересів прокуратури у цьому процесі, то виконуючий обов’язки керівника САП поставив резолюцію на цих процесуальних документах на двох прокурорів — прокурора Демківа і прокурора Сидоренка. Ці два прокурори і прибули до суду. За внутрішніми регламентними процедурами прокурорів, жоден прокурор групи не може офіційно мати іншу позицію в суді, ніж старший прокурор. По суті прокурор Сидоренко може мати іншу позицію, він може писати рапорти і цю свою позицію доносити, але всередині органів прокуратури. В суді він не має права займати офіційно іншу позицію.

— На цьому засіданні в Апеляційній палаті звучала фраза, від потерпілих, про те, що прокурор Денис Демків по-різному сприйняв словосполучення «доведені збитки». Мова про експертизи?

— Наша правова наука і законодавство досі не дає чіткої відповіді, збитки, це: правова категорія чи економічна. Є експерти, які вважають, що збитки це економічна категорія і вони чітко пишуть в своїх експертизах, що це збитки. А є експерти, які вважають, що збитки це правова категорія. Що їхнє завдання написати «завищення цін», «перевищення цін», «економічна різниця». Вони застосовують економічну термінологію, щоб показати, що є різниця. А далі, на їхню думку, детектив та прокурор, проаналізувавши всі матеріали кримінального провадження, мають сказати чи кваліфікують вони це, як «збитки».

Немає жодної експертизи в матеріалах кримінального провадження, яка каже про те, що збитків не було. Кожна експертиза фактично ці збитки підтверджує. Тільки одні експерти пишуть, що збитки, а інші — економічна різниця або завищення ціни, в мотивувальній частині експертизи, а в резолютивній, де говориться про питання збитків, вони пишуть «неможливо сказати були збитки чи не були, бо експерти не мають права давати відповідь на питання права».

— Тобто, наприклад, якщо в кримінальному кодексі є стаття 115 про «умисне вбивство», то експерт не каже, що це було умисне вбивство, він каже, що в голову стріляли патронами певного калібру?

— Так, експерт не може сказати, що це вбивство. Кваліфікувати, що це вбивство має прокурор і слідчий. Але якщо до таких статей про вбивство ми звикли, бо так було завжди, кримінальна юстиція, що стосується злочинів проти життя здоров’я вона має довгу історію ще з Радянського Союзу. А економічні злочини з СРСР у нас були досить специфічні. Тому накопиченої усталеної практики немає. Через це навколо збитків ми танцюємо вже 30 років. У нас стара школа експертів вважала, що збитки це правова категорія, потім їх переконали що це економічна категорія. Прийшла школа експертів, яких вчили, що це економічна категорія, вони почали писати «збитки». Потім знову все змінилося. На сьогодні кожен експерт як хоче, так і пише. І тут проблема міністерства юстиції, які мають виписати, що збитки це правова чи економічна категорія, і наших законодавців, які мають прийняти зміни до закону і чітко це прописати. Інакше ми постійно будемо мати з цим справу.

— Ви для себе зрозуміли чому займаєтесь цією справою?

— Ця справа може суттєво похитнути статус кво, який весь час існував в Україні. Якщо на лаву підсудних (я не кажу зараз про вирок, бо це питання мають вирішувати судді) по такій великій смарт-схемі, між найвпливовішими людьми, потрапляють не стрілочники, а тут у нас зараз як експідозрювані  були реальні керівники, то це десакралізує союзи між найвпливовішими, які завжди мали місце. Усі чиновники та політики знали, що якщо ти працюєш з першим у списку Форбс, то тобі нічого не загрожує.

А це буде перша така історія, коли вони потраплять на лаву підсудних. Відповідно в майбутньому, будь-який чиновник, будь-який керівник державного регулятору, будь-який керівник Антимонопольного комітету буде розуміти, що його попередник потрапив на лаву підсудних, у його попередника були проблеми з кар’єрою. Що цей найвпливовіший не зміг його захистити. А це означає, що краще подумати, лобіювати його інтереси чи ні.

Такі історії рідко трапляються в Україні, але вони суттєво змінюють її. Вони спроможні зменшити рівень корупції. Мета покарання — це не вендетта, а стримуючий ефект від вчинення злочинів у майбутньому. Не стільки для тієї особи, яка вчинила злочин, скільки для всіх інших. З огляду на рівень справи, рівень доходів, які отримали, складність самої схеми, то мені здається, що ця справа здатна змінити Україну в хороший бік.

Тетяна Безрук, для «Цензор. НЕТ»