Як суд і АМКУ прямо зараз захищають ДТЕК Ахметова від розслідування по зловживацькому монополізму
13.12.2021   //   246 Переглядів

На війні Зеленського проти Ахметова усі законні методи впливу на олігархат мали бути б хорошими для президента. Але на жаль все виходить навпаки. Саме законні методи впливу у Зеленського і ігнорують. Патерналізм, популізм та сваволя монополістів detected.

Справа стосується зими 2020-2021 років. Тоді українці постійно ходили під загрозою відключень електроенергії, які провокували енергетики Ріната Ахметова. У них з підозрілою регулярністю ламались енергоблоки, що провокувало дефіцит електроенергії в Україні та призвело до її подорожчання.

«Ліга антитрасту» знайшла кількох споживачів енергії, які погодились подати заяви в Антимонопольний комітет з повідомленням про ознаки зловживання монопольним становищем з боку ДТЕКу.

«Президент Володимир Зеленський неодноразово говорив про намір провести деолігархізацію та демонополізацію економіки. Та ми хотіли допомогти йому у цьому, привернувши увагу Антимонопольного комітету до зловживань монополії олігарха», – каже засновниця «Ліги антитрасту» Агія Загребельська, що у якості адвоката представляла інтереси споживачів.

Але Комітет, очолюваний подругою родини Зеленських Ольгою Піщанською, відмовив заявникам. Мовляв, дії компанії Ахметова ніяк не стосуються прав споживачів. Відтак споживачі пішли до суду. І перша інстанція на початку осені постановила – АМКУ має прийняти заяву споживача до розгляду. Принаймні хоча б розглянути.

Але Антимонопольний комітет не здався, та заплатив з державного бюджету 6 800 гривень за подачу апеляційної скарги, щоб довести своє право НЕ РОЗГЛЯДАТИ заяви споживачів стосовно ознак ЗЛОВЖИВАНЬ з боку МОНОПОЛІСТІВ.

І ось 7 грудня, у розпал протистояння Зеленського і Ахметова Північний апеляційний господарський суд зніс рішення першої інстанції на користь споживача, та прийняв рішення на користь АМКУ-Ахметова. Цим рішення судді не тільки підіграли олігарху, але фактично разом з АМКУ замахнулись на фундаментальні основи логіки накшталт того що 1+1=2 або Коломойський.

Отже Позивач є споживачем електроенергії.

Він використовує електроенергію кожну хвилину свого життя. Використовує електрику, щоб приготувати собі сніданок та ранкову каву. Їде у ліфті. Працює у освітленому офісі на комп’ютері. Заряджає мобільний телефон.

Якщо електрики не буде – життя Позивача в кращому випадку перетвориться на пекло. В гіршому – він його втратить. Адже за умови захворювання – він не зможе отримати без електрики медичну допомогу.

Без електрики його діти не зможуть відвідувати дитячий садочок та школу і він буде вимушений не ходити на роботу.

Без електрики його роботодавець не матиме прибутки та не буде платити йому заробітну плату.

В кінці кінців, без електрики державні кордони його країни не будуть захищені, а значить він може втратити державу.

У свою чергу енергоблоки «ДТЕК» другий рік поспіль масово виходять в позапланові аварійні ремонти, а на їх складах вже хронічно не вистачає вугілля.

Вже не перший раз за останні півтора роки ми були вимушені через це запитувати аварійну допомогу з Білорусі, владу якої не можна вважати дружньою до України, а їх поставки – надійними.

Але АМКУ залишив заяву Позивача без розгляду, тобто взагалі відмовився її навіть розглядати та перевіряти зазначені в ній факти, бо Позивач нібито є особою, яка НЕ МОЖЕ ПІДТВЕРДИТИ, що віялові відключення електроенергії через монопольний шантаж компаній групи «ДТЕК» впливають безпосередньо та негативно на його права.

Ще раз.

АМКУ каже, що пересічний український громадянин не може підтвердити негативний вплив на нього від віялових відключень електроенергії.

Фейспалм.

Так само, безпосередньо та негативно на права Позивача впливає підвищення ціни електрики, про яке іде мова в заяві до АМКУ.

Без маневрових потужностей «ДТЕКу» енергосистема України просто не буде працювати.

Обмежуючи кількість електрики, «дтеківці» створюють штучний дефіцит.

Дефіцит спричиняє підвищенню ціни.

Зростає ціна на електроенергію для промисловості та офісів – одразу ж зростає ціна на всі товари, роботи або послуги, за які платить саме Позивач.

Бо Позивач почав платити більше за хліб та молоко в магазині.

Вартість його сніданку піднялася, як і ціна ранкової кави.

Він почав платити більше за проїзд громадським транспортом.

Шкільний зошит для його дітей став коштувати дорожче.

Він більше платить в аптеці за ліки для своєї родини.

Ціна за обслуговування ліфту в його будинку також стала вищою.

Квіти для коханої людини на 8 березня. П’ятничне пиво. Шампунь та пральний засіб. Пакетик чаю та тест на ковід. За все це він почав платити більше через штучний монопольний шантаж групи компаній «ДТЕК», яка добилася підвищення ціни електрики на більш ніж 20% саме за допомогою створення штучного дефіциту.

Але АМКУ взагалі не перевірив викладені в заяві факти та просто відмовився її навіть розглядати. Бо на думку Комітету, Позивач не може підтвердити, що підвищення ціни електрики більш ніж на 20% завдяки неправомірним діям групи компаній «ДТЕК» безпосередньо та негативно впливає на споживача. Що є абсолютно недостовірною інформацією. Позивач може це підтвердити. Але апеляційний суд і АМКУ просто забороняють йому це робити.

Відповідь на питання: «Для чого АМКУ та суди упорото на біле кажуть чорне», – можна яскраво продемонструвати по схожому кейсу АМКУ часів Порошенка.

В 2015 році Антимонопольний комітет розпочинав розслідування проти того ж «ДТЕКу» за штучний дефіцит електрики та штучне підвищення цін на неї. Та в кінці 2018 року закрив це розслідування, бо нібито не зміг довести порушення.

І жодна особа в Україні не змогла навіть оскаржити це рішення до суду, бо АМКУ нікому не надав статус заявника.

Отже, незаконне ненадання громадянам-споживачам статусу заявника дозволяє Комітету:

– уникати судового оскарження виправдувальних рішень;

– виключати будь-кого з судового процесу по оскарженню обвинувальних рішень;

– звільняти порушників від необхідності компенсації спричиненої шкоди споживачам.

Фактично, правова антимонопольна модель в Україні, на відміну від розвиненого світу, де ці функції з конкурентним відомством ділять суди, передбачає «монополію Відповідача на антимонополію».

Жоден інший державний орган, будь-то суд, РНБО, НКРЕКП чи Держпродспоживслужба, не може визнати компанію монополістом, розслідувати порушення антимонопольного законодавства, констатувати зловживання монопольним становищем, покарати за нього та зобов’язати його припинити, і прийняти рішення, на підставі якого споживачі зможуть відшкодувати спричинену шкоду.

І тепер з позиції АМКУ та апеляційного суду виходить, що жоден громадянин України не має права скаржитися на зловживання монопольним становищем «ДТЕКу» взагалі, ніколи.

При цьому, якщо громадянам не дають юридичні інструменти для захисту своїх прав, не визнають їх право мати електрику та споживати її за справедливими цінами, то:

–  рівень правової культури населення падатиме;

– зростатимуть патерналістські настрої, адже позбавлений прав громадянин перекладає всю відповідальність на державу та справедливо вважає, що вона йому винна;

– громадянам доведеться виходити на масові акції протесту, бо інших інструментів захисту своїх прав вони не мають;

– перемоги на виборах здобуватимуть чергові популісти, які користуються низькою правовою культурою суспільства, зростаючими патерналістськими настроями та вуличними протестами.

І всьому цьому можна запобігти, просто дозволивши громадянам допомагати Антимонопольному Комітету у боротьбі з монополістами.

Блог від: Юрій Ніколов