АМКУ зволікає з проблемою «зеленого тарифу»
06.12.2021   //   35 Переглядів

Текст: Євген Дудник, експерт «Ліги антитрасту»

«Ліга антитрасту» оскаржила до суду бездіяльність АМКУ щодо тарифів на «зелену» електроенергію, які в Україні є одними з найвищих у Європі.

У лютому 2021 року «Ліга антитрасту» та низка споживачів звернулися до Антимонопольного комітету щодо державної допомоги виробникам енергії з альтернативних джерел. Вони отримали держдопомогу у вигляді дуже високих тарифів – вищих і від інших видів енергії в Україні, і вищих від «зелених» тарифів у деяких країнах Європи. Але «зелені» не отримали на це погодження в АМКУ, яке мали б отримати згідно Закону  «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» (https://cutt.ly/IYyarMn).

За законом, АМКУ у відповідь на наше звернення зобов’язаний:

  • перевірити інформацію, яка зазначена у зверненні;
  • за результатом перевірки прийняти рішення про порушення справи про державну допомогу або ж про відмову, якщо викладені в ньому факти не підтверджені;
  • у випадку відкриття справи відомство має завершити її висновком про те, чи дійсно йдеться про державну допомогу, та чи можна її надавати в подальшому, та на яких умовах.

 

Але, пройшов вже майже рік та жодного рішення АМКУ не прийняв. Ні про порушення справи, ні про відмову в порушенні, жодних висновків. Листи – відписки стандартні: розбираємось… Але весь цей час «зелений тариф» діє, витрати несе держава, споживачі, бізнес, і жодного «вердикту» з боку АМКУ немає.

Це створює не лише ризики надмірного витрачання коштів платників податків (тобто, наших з вами), а й загрожує втратою інвестицій самими виробниками «альтернативної» енергії. Адже якщо АМКУ буде ще кілька років «думати», а потім вирішить, що державна допомога має бути повернута, то для «зелених» – це буде означати втрату інвестицій. І «пред’являти» ці збитки вони справедливо будуть нашій державі, адже саме на українських чиновників законом покладено обов’язок:

  • звернутися до АМКУ за нотифікацією державної допомоги;
  • перевірити її на відповідність законодавству про державну допомогу;
  • прийняти рішення про її допустимість чи не допустимість та, за необхідності, внести зміни до умов її надання, щоб привести у відповідність до закону.

 

І хоча за 9 місяців, що минули, АМКУ встиг опитати учасників ринку, …надцять разів звернутися по інформацію до Міненерго та НКРЕКП, залучити допомогу європейських експертів, провести низку нарад та круглих столів, вступити до спеціальної робочої групи… Однак досі жодного з передбаченого Законом офіційного рішення немає. Хоча мав це зробити ще пів року тому (за законодавством строк на прийняття рішення – 3 місяці).

Ми довго чекали, що АМКУ, хоч і з порушенням строків, але таки наважиться сказати своє слово. Як виявилося, дарма. Строк на оскарження бездіяльності відомства – 6 місяців. Тому, на жаль, ми не можемо більше чекати та вимушені звертатися до суду.

Це вже наш двадцять п’ятий (!) процес проти АМКУ. Кожен стосується небажання відомства виконувати свою роботу під будь-якими приводами. Ми витрачаємо на це значні фінансові ресурси (собівартість кожної справи більше 50 тис.грн.). Але розуміємо, що інших варіантів немає. Адже АМКУ – є незалежним органом із особливим статусом, жоден державний орган (крім судової гілки влади) не може давати їм вказівки або переглядати їх рішення. Ми поважаємо незалежність відомства. Тому аби відкоригувати дефектну практику і добитися від АМКУ результатів, вимушені витрачати час та ресурси на суди.

Щодо самої ситуації з «зеленими».

Ані Міненерго, ані НКРЕКП на численні вимоги АМКУ так і не надали передбаченого Законом формального повідомлення про державну допомогу. Адже за законом звертатися до АМКУ за її погодженням має саме надавач допомоги, а не отримувач.

Ця обставина надає АМКУ повне право: по-перше, порушити справу про державну допомогу, та по-друге, прийняти рішення про тимчасове припинення її надання до прийняття рішення про її допустимість для конкуренції.

Однак, Комітет досі так і не наважився втрутитися у відносини держави з «зеленими» енерговиробниками, у яких і без АМКУ «палає» через хронічну неспроможність держави розраховуватися за електроенергію за «зеленим» тарифом.

До речі, непідйомність «зеленого» тарифу для держави є одним з наслідків нездійсненої свого часу оцінки його допустимості для конкуренції.

Така оцінка, серед іншого, мала б з’ясувати, чи не є розмір держдопомоги надмірним, та чи можна досягти цілей, на які вона надається, з меншими витратами державних ресурсів.

Отже, простою мовою, якби державні органи – надавачі державної допомоги вчасно звернулися до АМКУ за погодженням, то ні конфлікту з «зеленими» не було б, ні проблем з нашою неспроможністю оплатити цей тариф.

Це ще одне підтвердження того, що наші проблеми не виникають самі по собі. Українське законодавство містить достатньо запобіжників, щоб їх не допустити. І якби чиновники діяли «згідно з» та «відповідно до», то і проблем би не було.

Сьогодні єдиний легальний спосіб перевести дискусії навколо зеленого тарифу у цивілізоване русло – в руках АМКУ. Проте, як і в історії з кандидатами в олігархи, відомство намагається «сховатися» та робить вигляд, що це його не стосується. А політики та стейкхолдери, необізнані у нюансах українського молодого антитрастового законодавства, вірять АМКУ «на слово», що це не до них та не про них. Як наслідок, замість подолання викликів законними шляхами, держава починає діяти «по понятіям», що наносить шкоду не тільки інвестиційному клімату, а й знецінює самі державні інституції.

Довідково:

Чому «зелений» тариф є державною допомогою?

Бо відповідає усім ознакам державної допомоги, встановленим Законом: надається суб’єктам господарювання; надається за рахунок ресурсів держави; створює переваги для виробників електроенергії з ВДЕ порівняно з іншими виробниками; спотворює конкуренцію.

Чому ця державна допомога незаконна?

Тому що, за вимогами Закону «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» будь-яка державна допомога надана без нотифікації в АМКУ вважається незаконною до моменту отримання такої нотифікації.

Чому ця державна допомога може бути недопустимою для конкуренції?

Держава стимулює збільшення частки електроенергії, виробленої з ВДЕ, шляхом створення економічних стимулів для її виробників. Таким стимулом є обов’язок держави викупити весь обсяг виробленої «зеленої» електроенергії, при цьому не за ринковими цінами, а за спеціальним «зеленим» тарифом, який не залежить від ринкових коливань та є вищим за ринкову ціну.

З 2017 року до українського законодавства імплементована європейська норма, яка вимагає, щоб уся державна допомога, яка надається бізнесу, була оцінена на предмет її впливу на конкуренцію.

Така оцінка, серед іншого, передбачає з’ясування, чи не є розмір держдопомоги надмірним, та чи можна досягти цілей, на які вона надається, з меншими витратами державних ресурсів.

Однак, не зважаючи на те, що український «зелений» тариф є одним з найвищих в Європі, оцінку його впливу на конкуренцію досі так і не було здійснено. А Антимонопольний комітет уникає свого законодавчого обов’язку це зробити під різними приводами.

Що загрожує державі та «зеленим» енергетикам у випадку визнання держдопомоги недопустимою?

Спектр можливих сценаріїв наступного розвитку подій душе широкий. Усе залежить від того, яку стратегію (з тих, що відповідають парадигмі «згідно з» та «відповідно до») реалізує Комітет*.

Рішення АМКУ можуть варіюватися від простої констатації факту несумісності умов надання цієї держдопомоги з конкуренцією, та зобов’язання змінити умови її надання до вересня 2022 року, та аж до апокаліптичної вимоги АМКУ про повне зупинення застосування «зелених» тарифів, та про повернення виробниками електроенергії з ВДЕ до бюджету коштів за вироблену електроенергію, отриманих після набрання чинності Закону про держдопомогу.

Наразі Комітет взагалі уникає прийняття будь-якого з можливих рішень по суті. Ймовірно, при цьому Комітет розраховує, що невдовзі будуть прийняті запропоновані Міненерго зміни до енергетичного законодавства, які змінять підхід до державної підтримки виробників електроенергії з ВДЕ, та зроблять її більш конкурентною.

Тоді проблема існуючих «зелених» тарифів вирішиться сама собою, і Комітету не доведеться влазити між «молотом» приватних інвесторів та «ковадлом» держави. Так, це видається доволі зручним сценарієм для АМКУ.

Але, як то кажуть, «час – то гроші». Наші гроші.

Євген Дудник, експерт «Ліги антитрасту»

* Можливість для вибору Комітетом способу, яким він вирішить проблему «зелених» тарифів, існує завдяки так званому «перехідному періоду», який розпочався з набуттям Закону про держдопомогу та завершиться, коли сплинуть встановлені Угодою про асоціацію між Україною та ЄС дедлайни для наведення ладу в українській держдопомозі (вересень 2022 року).