Regulatory capture: фіаско держави і таємниця «Роттердам+»
02.12.2021   //   183 Переглядів

Агія Загребельська, засновниця “Ліги антитрасту”

В ринку є продавець і покупець. Продавець зацікавлений продати дорожче. Покупець – купити дешевше.

Коли немає ринку, ціну визначає державний регулятор. Визначати ціну він має, балансуючи між інтересами продавця та покупця. На «золотій середині».

І таємниця «Роттердаму+» (і не тільки), як раз в тому, що державний регулятор опинявся на боці продавця. Завдяки неприродньому впливу надбізнесменів – власників монополій.

Так виникають монопольно завищені ціни: коли продавець, і «покупець» (регулятор) виявляються зацікавленими в одному і тому самому, щоб товар продавався дорожче.

Це одне з простих пояснень, чому regulatory capture (регуляторному захопленню) приділяють стільки уваги у здоровому світі. Тисячі наукових досліджень та сотні сторінок парламентських рекомендацій боротьби з цим.

А неприродній вплив нашого великого бізнесу на державницькі процеси добре пояснює, чому в Україні regulatory capture – не в моді. Та аналіз українською мовою такого дефектного стану регулятора ви знайдете хіба що у Вікі.

«Регуляторне захоплення — форма провалу (фіаско) держави, коли регуляторний орган, який створений для дії у суспільних інтересах, просуває політичну та економічну вигоду груп інтересів, що домінують у галузі або індустрії, регулюванням якої орган займається.

Коли завершується регуляторне захоплення, інтереси фінансово-промислових груп або політичних угрупувань отримують пріоритет над інтересами суспільства, що призводить загалом до втрат суспільного блага.

Державні органи, що страждають від регуляторного захоплення називаються «захопленими агенціями».

Це поширена форма корупції у розвинених країнах».

Блог від: Агія Загребельська