Добривна криза, що потягне за собою продовольчу, – вже на порозі
Агія Загребельська, засновниця «Ліги антитрасту», державна уповноважена АМКУ у 2015 – 2019 роках
Як і попередні, ми зустрінемо її разом з монополістами та олігархами.
Поки що про проблеми з поставками мінеральних добрив говорять мало, бо є актуальніші теми. Але вже скоро ми ризикуємо зустрітися з добривною кризою і прогнози невтішні.
Значна частина собівартості виготовлення добрив – ціна природного газу. Через різке підвищення цін на газ частина добривних заводів зупинили або зменшили виробництво. При цьому ціни на азотні добрива вже досягли найвищого рівня за останнє десятиріччя і це ще не межа. Минулого літа виробництво тонни аміаку коштувало $110, тепер – $1000.
Різкий скачок цін на добрива призведе до меншого врожаю.
Далі все це призведе до високих цін на продукти харчування.
Зазначене потягне за собою голод та соціальну нестабільність.
«Хто отримає ці дефіцитні тонни, які є на ринку? Буде багато незадоволеного попиту, який буде стримуватися. І тому ми дійсно думаємо, що врожайність буде знижена в глобальному масштабі в наступному році. Не через падіння попиту, а через дефіцит добрив», – заявив керівник CF Industries, великого виробника добрив для с/г культур.
Схожий прогноз місяць тому дав норвезький конкурент CF – YAR.OL. Компанія попередила, що зростання цін на добрива призведе до підвищення цін на продукти харчування та може потягнути за собою голод.
Yara, найбільшим акціонером якої є уряд Норвегії, вже пожертувала фермерам добрив на $25 млн. Але можливості компанії вичерпані та з вересня вона скоротила виробництво на 40%.
Росія та Китай, у відповідь на світовий дефіцит, обмежили експорт азотних добрив.
Очікують, що високий світовий попит збережеться як мінімум до 2023 року.
Український ринок азотних добрив представлений кількома домінуючими гравцями, серед яких найбільший – добривні заводи групи «Остхем» олігарха Дмитра Фірташа. Менша частка – у державного ОПЗ, на якому паразитують тіж самі олігархи та який зараз вчергове призупинив роботу. Третій гравець – «Дніпроазот» олігарха Ігоря Коломойського.
Отже, в добривній кризі, як і в енергетичній, ми знов будемо залежати від олігархів. А судячи по тому, що чиновники про це досі мовчать, «тушити пожежу» будемо як зазвичай в останній момент – дорого, неефективно та небезпечно.