Три тренди українського антитрасту: посилення монополій, послаблення АМКУ і бідність
Перший тренд. Монополісти стають сильнішими.
Зростає монопольна влада, а разом з нею доходи та вплив на державну політику.
В подальшому частина грошей та впливу витрачається монополістами на те, щоб антимонопольні закони та судова практика ставали беззубішими.
І це другий тренд – послаблення антимонопольного регулювання.
Якщо монополісти стають впливовішими та сильнішими, а антитраст – беззубішим, то цілком логічним є небажання суспільства витрачати гроші на конкурентне відомство. Зменшення рівня його фінансування також вигідно монополістам.
Звідси третій тренд – конкурентне відомство стає все біднішим.
А тепер кілька фактів, що доступно візуалізують ці три тренди:
- Якщо засідання тендерної колегії АМКУ закінчуються у позаробочий час, сторони покидають будівлю Комітету через жіночий туалет (бо охоронець з центрального виходу вже зачинив двері – “НГ”).
- Більше 10 років АМКУ немає навіть однієї гривні на проведення експертиз.
- 99% покараних АМКУ порушників не компенсують потерпілим шкоду.
- За останні майже 10 років АМКУ не відмовив жодному олігарху в дозволі на покупку.
- Жоден член АМКУ за останні більш ніж п‘ять років не досидів свій строк. Середній термін держуповноваженого – три роки при законодавчо гарантованих 7 роках.
- За останні 20 років АМКУ один раз застосував примусовий поділ, і навіть цей один раз скасував суд.
- Рекорд по сплаті штрафу 2017 року (Тедіс, 300 млн) досі не побитий.
- Штрафи на олігархів суттєво лояльніші за інших бізнесменів: 200 млн. грн. штраф за змову на тендерах на шкільне харчування на цю ж суму, і 50 млн штраф олігарху за «змову» на тендерах на колеса для залізниці на щонайменш півмільярда.
- За останні більш ніж п‘ять років слово споживач майже повністю викреслили з антимонопольного дискурсу. Залишилось тільки вилучити його з закону.
- Нинішня голова АМКУ непристойно відкрито близька до президента. І настільки ж некомпетентна.
І хоча три тренди: посилення монополій, послаблення антимонопольної політики та зменшення ресурсів конкурентного відомства – це не наша особливість. Такі самі вони були в США. Саме про них в 2019 році писав Вашингтонський центр справедливого зростання у своїх коментарях до слухання ФТС на тему «Конкуренція і захист прав споживачів у 21 сторіччі».
Але тільки у нас вони набули таких особливо потворних форм. За що варто, звичайно, перш за все «подякувати» олігархам.
І на відміну від американців, ми відмовляємось це визнати та змінити саме антимонопольну політику. Адже грати в реєстр олігархів – набагато простіше та вигідніше.
Блог від: Агія Загребельська