Картелі покупців: поширені і недооцінені. Американці б’ють на сполох
08.10.2021   //   2 Переглядів

Текст: Юлія Коробова, експертка «Ліги антитрасту»

Американські науковці звернули увагу, що останні 15 років дедалі частішими стають випадки зловживання купівельною владою . Щоб вивчити проблему від початку її формування вони провели теоретичний аналіз виникнення і функціонування картелів покупців. І ось до яких висновків прийшли.

Картелі вважаються найсерйознішим видом порушення антимонопольного законодавства, за них встановлена найбільш жорстка відповідальність і у США, як і в більшості країн розвиненого світу, вважаються кримінальним злочином, за який винуватці можуть опинитися за гратами на значний термін.

Найчастіше учасниками картельних угод є виробники або продавці товарів, робіт чи послуг, які замість того аби конкурувати один з одним – домовляються. В підсумку, втрачають їх контрагенти, а картелісти, навпаки, максимізують прибутки. Проте існують випадки, коли потужні покупці, особливо якщо їх кількість обмежена, встановлюють свої «правила» і, навпаки, недоплачують своїм постачальникам (продавцям).

Потенційно конкуруючі покупці, домовившись, встановлюють такі правила (ціни, умови продажу тощо), які їм найбільш вигідні.

Уявіть ситуацію, коли є всього два покупці на одному товарному ринку, яким не сподобалось чергове підвищення цін виробником. Вони вирішують саботувати покупку товару з метою знизити закупівельну ціну. У них є певний запас товару і вони можуть певний час не закуповувати продукцію в тих об’ємах, які беруть за звичай. За відсутності альтернативи збуту товару виробник змушений буде зменшити об’єми виробництва або ж іти на ті умови, які пропонує йому картель. Або взагалі картель може не купляти товар певного виробника, змушуючи йти його «на поклон».

За статистикою американців, від 3 до 8 % від усіх картельних угод – змови покупців, та їх кількість щороку зростає. При цьому, якщо картелі продавців створюються в основному на ринках промислових товарів, то картелі покупців зустрічаються здебільшого в оптово-роздрібній торгівлі, сільському господарстві, сировинній галузі та сферах послуг.

Їх дуже легко приховати, через що надзвичайно важко виявити. Американські аналітики називають їх «мовчазними», бо як правило доказів такої змови не багато та їх надзвичайно важко довести.

Картелі покупців ніколи не мають яскраво вираженої домінуючої ланки. Угоди досягаються шляхом «джентльменських» домовленостей керівників, при цьому компанії залишають свою юридичну і фінансову самостійність. Жодних письмових договорів, усі домовленості негласні, в усній формі, дуже рідко під виглядом секретних положень, що доповнюють який небудь офіційний текст. Чим менше покупців є на ринку, тим легше їм домовитися.

З одного боку, картелі покупців розглядаються як такі, що обмежують конкуренцію і самі по собі заборонені законодавством. Їх шкода полягає в тому, що вони можуть створювати дефіцит товару, спотворювати умови ринку, утворювати ціни нижче рівня конкуренції, що в свою чергу підриває інвестиції та інновації.

Проте, існують групи покупців які діють цілком легально. Це так звані торгово-промислові асоціації (альянси підприємців).

Існують випадки коли такі альянси діють для прикриття справжнього картелю.

Деякі особливості функціонування притаманні тільки для картелів покупців і відрізняють їх від картелів продавців. Власне через них їх так важко виявити.

По-перше, покупці можуть вступити в змову навіть на конкурентних ринках. Наприклад, картель який має всього лише 20%, а іноді і 10% частки ринку (тобто не всі покупці в межах галузі є членами картелю) може маніпулювати продавцями. Найчастіше це стосується роздрібних мереж, які мають значну купівельну владу. Крім стійкого каналу збуту, мережі пропонують постачальникам різноманітні дієві форми просування товару. Торгові мережі – мультитоварні і, у разі відсутності товару одного виробника, їх не важко замінити товаром іншого.

Натомість виробники цих товарів в умовах значної конкуренції ризикують втратити точки збуту, що може завдати підприємству непоправних втрат. Тому найчастіше вони змушені підкорятися умовам торгових мереж. Так у

Картелі продавців, як правило, не можуть мати настільки великий вплив з такою незначною часткою на ринку.

По-друге, картелі покупців можуть тривати досить довгий час, оскільки не мають ніяких письмових домовленостей і не вимагають чіткої організації.  І хоча частіше виявляти такі змови американці почали лише з 1990 року, але встановлювати термін їх існування та точний розмір завданих збитків все ще залишається не простим завданням.

Натомість, картелі продавців, на відміну від «мовчазних» покупців, найчастіше мають «глашатая», який буде спонукати учасників діяти в потрібному напрямку.

Серед антимонопольних розслідувань США існує особливий підтип картелів покупців. Мова йде про роботодавців, які є «покупцями» праці своїх співробітників.

За останні 20 років встановлення роботодавцями «лімітів» на максимальний розмір зарплати у США вразило чимало галузей промисловості. Включаючи працівників лікарень, сферу енергетики, аніматорів, професійних спортсменів та працівників сільського господарства. Роботодавці узгоджено встановлюють межу допустимих виплат працівникам, знаючи, що вони не підуть шукати «вигідніше» місце, бо виплати скрізь однакові. Американці б’ють на сполох, бо це породжує бідність та нерівність суспільства, і дає роботодавцю високий дохід з мінімальним витратами на заробітну плату.

На ринку праці домовленості між покупцями можуть служити різним цілям. Компанії таким чином захищають інвестиції, (наприклад, які вони вкладають у працівників – підвищення кваліфікації тощо), щоб забезпечити безперервність роботи (тобто уникнути частої зміни працівників, що негативно відображається на виробництві), для уникнення конкуренції (коли кваліфікованих працівників переманюють конкурентів). Але одним із головних факторів залишаються гроші – збільшення прибутків компаній.

Одним із яскравих прикладів та водночас найбільшим картелем на ринку праці у США є Національна колегіальна спортивна асоціація (NCAA). ЇЇ  вважають картелем «в овечій шкурі», бо   21 червня Верховний суд  США таки визнав, що NCAA – це картель із 1200 членів у складі тренерів, адміністрації NCAA, директорів американських ВУЗів, який порушує антимонопольне законодавство.

Усі вони традиційно мають велику зарплату. Натомість виплати спортсменам, які приносять асоціації дохід – дуже обмежені і занижені. Більше того, одна справа тільки обмежити виплати (наприклад таким чином, що вони не перевищують вартість навчання і оренди житла) – однак NCAA зуміла монополізувати і морально-етичні аргументи. Представники асоціації змогли запевнити більшість спостерігачів, та довгий час переконували суддів, що виплати компенсацій у розмірі, встановленому конкурентним способом – з моральної точки зору було б не правильним. Оскільки фундаментальний постулат 115-річної асоціації – не плутати аматорство з професійним спортом. Так має бути.

Тривалий час суди підтримували позицію NCAA і теж вважали, що студенти-спортсмени претендувати на високі компенсації не можуть. Тим самим надаючи винятковості операціям NCAA на ринку оплати праці спортсменів. На інших ринках праці така поведінка сама по собі є порушенням.

Однак судді врешті решт дійшли висновку, що NCAA порушує антимонопольне законодавство. Вже влітку 2021 року Верховний суд США зобов’язав асоціацію переглянути свої сторічні правила і зняти «ліміти».

Багато років ніхто не звертав особливої уваги на картелі роботодавців. Однак з 2016 року Міністерство юстиції США посилило відповідальність за таке порушення. Змова на ринку праці тепер розглядається в розрізі кримінального провадження, а не цивільного, як було до того. Федеральна торгівельна комісія зі свого боку створила так звані «Антимонопольні рекомендації для спеціалістів з людських ресурсів». Ці рекомендації – попередження для роботодавців про те, що за змову на ринку праці можна отримати термін у в’язниці.

У грудні 2020 року, щоб спростити виявлення та доведення картелів, Конгрес США проголосував за закон, який захищає викривачів картельних змов від можливої помсти, наприклад з боку роботодавців у вигляді звільнення. За програмами Leniency, як правило, учасник, що перший повідомить про картель та надасть важливі докази його існування, отримує імунітет і повністю звільняється від відповідальності.

 

Юлія Коробова, експертка  «Ліги антитрасту»