Законопроект про платний проїзд вантажівок по дорогам України виявився дуже схожим на російський «Платон»
Володимир Даценко, експерт «Ліги антитрасту»
Кабінет міністрів України нещодавно погодив проект закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за використання автомобільних доріг загального користування». У ньому є кілька новел, що роблять українську систему калькою російської системи «Платон». Там Путін віддав своєму другу Ротенбергу право збирати данину з вантажівок. В Україні пульт управління системою планують віддати Міністерству інфраструктури Кубракова.
Отже українським законопроектом передбачається, що для всіх автомобілів (незалежно від країни реєстрації) повною масою понад 12 тон (вага транспортного засобу + вантажопідйомність) проїзд дорогами стане платний. Щоправда якою буде плата і на яких дорогах поки не зрозуміло – це визначить сам Кабінет міністрів.
Передбачено очікуваний розмір тарифу – 2,4 грн/км. Це майже відповідає середньому рівню плати в Європі. Там за користування дорогами європейського значення вантажівки платять близько 0,08-0,12 євро за кілометр, тобто від 2,5 до 3,7 грн.
Міністерство інфраструктури планує отримати від запровадження нового збору додаткові 225 млрд. грн за п’ять років.
Окрім переліку платних доріг та тарифу Уряд також має створити систему обліку руху транспортних засобів завдяки спеціальним пристроям, які повинен буде мати кожен вантажний автомобіль. Пристрій буде передавати інформацію до центрального серверу, який рахуватиме кілометри і плату за них.
За відсутність такого пристрою або несплату користування дорогами водії платитимуть штраф.
Схожа система була запроваджена в Російській Федерації ще в 2015 році. Вона називається «Платон».
Оператором системи «Платон» стала компанія «РТ-Інвест Транспортні Системи», співвласником якої є близький друг Путіна мільярдер Ротенберг. Всього у бюджет з вантажівок за рік збирають 20-30 млрд рублів. А за те, що компанія Ротенберга це робить, вона отримує з бюджету 10,6 млрд. рублів на рік (близько 4 млрд. грн).
Тобто влада Росії фактично створила посередника, який отримує від 30 до 50% всіх зборів з вантажних автомобілів. При чому обрала цього посередника явно не за конкурентним принципом.
Український законопроект, запропонований Урядом, передбачає можливість розгортання аналогічної схеми, але іще з більшим розмахом. Бо в РФ трекери не є обов’язковими і дозволяється використовувати карти (віньєтки). Лише 350 тисяч російських вантажівок з 6,5 млн. зареєстрованих встановили собі трекери. Решта користується картками.
Для нас такого вибору не передбачається.
В Україні зареєстровано понад 1,5 млн. вантажних автомобілів. Відповідно після прийняття цього закону, кожен власник такого авто повинен буде мати узгоджений Міністерством інфраструктури прилад для визначення напряму і відстані руху (трекер).
Але цей трекер не можна просто взяти в найближчому супермаркеті, адже він має бути інтегрований з програмним забезпечення системи збору даних. Тобто хто розробляє систему, той і вирішує які прилади під неї «підшити».
Окрім цього передбачається обов’язковий сертифікат справності такого пристрою. Тобто трекер повинен буде періодично оглядатись певною установою чи організацією, яка цей сертифікат справності буде видавати. Зеленої лампочки буде недостатньо і в кращих традиціях української бюрократії, треба буде папірець, на якому у нас традиційно будують корупційні механізми.
Як і кого визначати розробником системи обробки даних, які прилади можна буде використовувати для передачі цих даних і хто сертифікуватиме їх справність – законопроект не уточнює. Зазначається лише, що це питання має вирішити профільне Міністерство інфраструктури.
Фактично від Міністерства інфраструктури буде залежати хто і на яких умовах буде реалізувати 1,8 мільйонів трекерів для вантажного транспорту. Навіть при середній ціні $100-200 за один трекер загальна їх вартість може сягнути більше 5 млрд. грн.
Витрати на розробку і впровадження самої системи Міністерство інфраструктури оцінює в 3,3 млрд. грн. З них 1,5 млрд. грн. планується витратити на розробку системи, закупівлю серверів, монтаж і тестування.
Найцікавіше те, що в проекті закону зашивають корупційні заточки. Адже в початковій версії документу зазначалося, що власником всієї системи плати за користування дорогами вантажним транспортом має бути профільне міністерство. Але у версії, яку прийняв Кабмін доповнено «крім пристроїв, які встановлюються на транспортних засобах та забезпечують передачу інформації».
Тут два можливих варіанти: або ж обов’язок їх закуповувати покладуть на власників авто (але не зрозуміло навіщо транзитним вантажівкам купувати такий пристрій для разової поїздки), або ж вони будуть видаватись сторонньою організацією за рахунок бюджетних коштів (частина збору).
Окрім цього Міністерству інфраструктури надали право передавати повноваження утримувати системи справляння оплати з вантажних автомобілів будь-яким стороннім організаціям і підприємствам. Тобто система може опинитися в приватних руках.
Але навіть якщо вона і залишиться у держави, ніхто не забороняє визначати оператором системи приватну компанію за прикладом РФ і перекачувати через неї мільярди гривень.
Резюмуючи можна сказати, що законопроект про плату за використання автомобільних доріг вантажними авто містить надто багато ризиків і невизначеностей, якими можна легко зловживати. Фактично Міністерство інфраструктури буде визначати як вартість робіт, так і вимоги до них і їх виконавця. Враховуючи відверту нелюбов міністра Олександра Кубракова до справжніх конкурентних правил гри, яку він продемонстрував ще в Укравтодорі, навряд чи варто очікувати, що відбір адміна для збору грошей з вантажівок відбудеться в конкурентний спосіб.
Володимир Даценко, експерт «Ліги Антитрасту»