Призначене Зеленським керівництво АМКУ блокує вхід іноземних інвестицій в Україну
З другої половини 2020 року кожна третя транзакція на купівлю бізнесу або окремих актів блокується в Антимонопольному комітеті. Причини блокування не пов’язані зі шкодою транзакцій для конкуренції, та стосуються формальних аспектів, на які до цього відомство не звертало уваги та які досі до кінця не є зрозумілими для бізнесу та юристів. Інвесторам це нагадує Антимонопольний комітет часів Януковича. Тоді все починалося так само, а потім всім повідомили неофіційними каналами, як вирішити питання з отриманням дозволу.
Будь-яке придбання бізнес-активу компаніями, що ведуть господарську діяльність в Україні, починаючи з певної суми, потребує отримання дозволу учасниками транзакції в Антимонопольному комітеті. Навіть якщо актив, що придбається, знаходиться за кордоном.
До його отримання транзакція не може бути здійснена, інакше – компаніям загрожує значний штраф (до 5% річного доходу) та ризик визнання угоди недійсною.
Це не українські особливості. Подібні процедури діють у всьому світі та їх мета – не допустити створення та посилення монополій на окремих ринках за наслідком злиттів та поглинань.
За часів біглого президента бізнес почав зіткатися зі штучними перепонами під час отримання таких дозволів в АМКУ. Заяви на дозвіл з формальних підстав залишалися без розгляду. При цьому, якщо документи готували окремі юридичні компанії з переліку «фаворитів», таких проблем не виникало, хоча документи могли подаватися абсолютно однакові.
Після оновлення складу АМКУ в 2015 році та прийняття змін до законодавства, що суттєво спростили дозвільну процедуру, бізнес зітхнув з полегшенням. Відсоток повернених заяв суттєво зменшився, а підприємці, зіткнувшись зі складнощами в процесі отримання дозволу, могли офіційно звернутися в АМКУ за проведенням консультацій, під час яких спірні питання роз’яснювалися та знімалися.
З призначенням Володимиром Зеленським нового керівництва в АМКУ у бізнесу були сподівання, що співпраця з відомством під час проходження дозвільної процедури угод M&A якщо не покращиться, то хоча б не погіршиться. Але надії не виправдалися.
Збурення бізнес середовища почалося з другої половини 2020 року, коли Антимонопольний комітет по три – п’ять разів поспіль повертав без розгляду заяви компаній про надання дозволу на транзакцію. Процес тільки прийняття заяви до розгляду міг тривати місяцями, потім – ще стільки ж сторони чекали рішення відомства. Як наслідок, строк укладення угод суттєво подовжувався, а деякі домовленості й взагалі розривалися через їх неактуальність.
При цьому матеріали концентрацій юристи готували за тими самими правилами, що і роки до цього. І якщо ще місяць та роки тому в Комітеті претензій до документів не виникало, то з призначенням нової голови відомства кожна третя транзакція в АМКУ блокувалася.
Претензії відомства могли б бути роз’яснені бізнесу та вирішені під час процедури консультацій. Але, не дивлячись на численні звернення підприємців та законодавчий обов’язок, АМКУ консультації не проводив.
Так, за інформацією, що отримала «Ліга антитрасту» в АМКУ у відповідь на свій запит, у 2020 році відомство розглянуло 602 заяви про концентрацією, що на 13% більше, ніж у 2019 році (532 заяви). Водночас кількість залишених без розгляду (повернутих сторонам) заяв протягом 2020 року зросла більш ніж на 100%, порівнюючи з 2019 роком. А протягом перших семи місяців поточного року, з 486 поданих заяв майже 30% (тобто кожна третя заява) були повернуті без розгляду, що майже на 20% перевищує кількість повернутих заяв, порівняно з цілим 2019 роком.
Переважна більшість всіх заявлених в АМКУ транзакцій – це злиття, які відбуваються закордоном і не мають жодного негативного ефекту на конкуренцію в Україні, або ж відбувають на різних висококонкурентних ринках. Такі злиття не потребують глибокого аналізу документів і дозвільна процедура мала б бути простою і зрозумілою.
Натомість, значна частина таких заяв залишається відомством без розгляду, чим суттєво «ускладнюється життя» перш за все іноземним інвесторам, бо основні заявники по концентраціям в АМКУ саме вони.
Бізнес теоретично міг би звернутися до суду за захистом своїх прав та оскаржити неправомірні відмови АМКУ. Проте, з одного боку, це не вирішить їх питання по суті – дозвіл на угоду суд їм не дасть, а лише зобов’яже АМКУ розглянути їх заяву з непередбачуваним результатом. Та й на судові процеси будуть витрачені роки, і на момент отримання судового рішення угода майже гарантовано втратить актуальність.
З іншого боку, іноземні інвестори не звикли судитися з регуляторами, тим більш з Антимонопольним комітетом. Тому або доручають своїм юристам «вирішити питання», не занурюючись в деталі. Або просто відмовляються від співпраці з українськими органами та вживають заходи до суттєвого зменшення, а то й повного виведення інвестицій.
З метою припинення шкідливої для української економіки практики, «Ліга Антитрасту» направила листи-звернення до Бізнес-омбудсмена в Україні, Голови ВРУ, профільного комітету ВРУ, Офісу Президента, а також до консультативно-дорадчих органів КМУ – Офісу із залучення та підтримки інвестицій та Міжвідомчої робочої групи з питань дерегуляції господарської діяльності, в яких показала «дивну» тенденцію до збільшення кількості повернутих заяв та просила втрутитися в ситуацію в межах наявних повноважень.
Сподіваємось, що за результатами перевірок «бізнес-каса» в Антимонопольному комітеті буде зачинена. А конкурентне відомство України змістить свій вектор в сторону подальшої гармонізації національного конкурентного законодавства із законодавством ЄС. Адже в останні два роки розпочаті раніше реформи у сфері M&А не тільки зупинилися, а й почалися такі загрозливі відкати.
«Ліга антитрасту»