Євросоюз посилює контроль за прямими іноземними інвестиціями. А що Україна?
21.09.2021   //   1 Переглядів

Автор: Олена Поканєвич, фахівчиня з конкуренційного права та M&A платформи «Ліга антитрасту»

Що важливіше: підтримка та  захист стратегічних національних компаній чи конкуренція та конкурентоздатність? Національна безпека чи відкриті ринки без адміністративних бар’єрів? Світ чим далі, тим більше вимушений обирати, а балансувати стає все складніше.

І хоча відкритість для іноземних інвестицій все ще залишається ключовим принципом Європейського Союзу та  основним джерелом їх зростання, а прямі іноземні інвестиції (ПІІ) –основою конкурентоспроможності, нові регуляторні бар’єри продовжують з’являтися «як гриби після дощу». Вже сьогодні ми можемо констатувати, що державний фокус змістився від оцінки економічної вигоди інвестицій до оцінки ризиків для національної безпеки.

Останні роки в країнах ЄС спостерігається чітка тенденція до більш ретельної перевірки ПІІ  та розширення вимог до пакету документів, які інвестор має подати для аналізу впливу таких інвестицій на економіку та безпеку держав. Передумовою було те, що  іноземні інвестори (державні і перш за все китайські) все частіше намагались заволодіти європейськими компаніями із ключовими технологіями. При цьому, представники з Євросоюзу часто не мали тих же прав в країні, з якої приходили іноземні інвестиції.

Як наслідок  у 2019 році Європейський парламент  та Рада Європи прийняли, а з 11 жовтня 2020 року почали застосовувати Регламент (ЄС) 2019/452, що встановлює рамковий механізм скринінгу (перевірки) ПІІ у ЄС.

Регламент не зобов’язує країни ЄС запроваджувати національні механізми перевірки іноземних інвестицій. Країни, що їх не матимуть, зобов’язані подавати щорічний звіт про надходження ПІІ.

Однак цим все не закінчилося. У травні  2020 року Європейська Комісія,  керуючись політичними мотивами щодо недопустимості субсидіювання іноземними урядами своїх компаній, сформувала пропозиції до Регламенту із закликом до всіх держав  ЄС запровадити національні правила перевірки ПІІ.

Вже сьогодні в багатьох європейських країнах приймають нові правила (Чехія, Данія, Нідерланди)  або посилюють існуючі режими скринінгу ПІІ (Німеччина, Франція, Великобританія). При цьому, нові детальні перевірки ПІІ здебільшого «ускладнюють життя» інвесторам, для яких результат такої перевірки зазвичай непередбачуваний, сам процес скринінгу призводить до затримок транзакцій в часі, а співпраця та обмін інформацією викликають масу труднощів. Звичайно, в підсумку, це впливає на глобальні угоди М&A, обсяг яких тенденційно іде на спад.

В одній із статей дайджесту CPI1 описується досвід Німеччини, а саме як політика протекціонізму у сфері контролю за ПІІ  працює там.

27 квітня 2021 року уряд Німеччини, керуючись Регламентом ЄС, прийняв чергові зміни. Обов’язковими стали попередні повідомлення та отримання погоджень на придбання іноземцями німецьких компаній на певних ринках. Зокрема, виробництва автономних транспортних засобів або безпілотних літальних апаратів, оптоелектроніки, 3D-друку, деяких мережевих технологій тощо.

Рішення щодо контролю ПІІ у Німеччині все ще рідкісні і не публікуються, але про деякі є інформація у відкритому доступі:

  • в серпні 2018 року китайська компанія «Yantai Taihai Corp.» відмовилась від запланованого придбання німецького промислового виробника – компанії «Leifeld Metal Spinning» після того як регулятор ПІІ Німеччини погрожував заблокувати транзакцію;
  • у липні 2020 року уряд Німеччини заблокував китайському інвестору придбання компанії «PPM Pure Metals GmbH» – виробника металів, що використовуються у напівпровідникових та інфрачервоних детекторах, у тому числі військового застосування;
  • у грудні 2020 року німецький регулятор ПІІ видав рішення про заборону поглинання китайською компанією «Addsino Co. Ltd» компанії «IMST GmbH» – німецького виробника компонентів для військового застосування в супутниковому/радіолокаційному зв’язку та 5G.

Ще одним цікавим прикладом німецького протекціонізму є придбання компанією «KFW» міноритарної частки в біофармацевтичній компанії «CureVan», яка, зокрема, займається розробкою вакцини проти Covid-19 з метою уникнення її потенційного придбання іноземцями.

А що в Україні?

На цей час в Україні відсутня процедура перевірки ПІІ. Урядом розроблено законопроект «Про здійснення іноземних інвестицій у суб’єкти господарювання, що мають стратегічне значення для нацбезпеки України», в якому, зокрема, пропонується  запровадити новий тип контролю за концентраціями. За законопроєктом спеціально створена комісія має перевіряти і, за необхідності, блокувати угоди щодо важливих для національної безпеки суб’єктів господарювання. І тільки після схвалення угоди цією комісією, Антимонопольний комітет України зможе дозволити концентрацію.

Ініціатива особливо актуальна після історій із зміною права власності з державної на приватну на активи, що тепер належать АТ «Мотор Січ» та ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс». І якщо активи ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс» вже передані в управління АТ «Укртранснафта», то з «Мотор Січ» ситуація залишається невирішеною. Якби інструмент перевірки ПІІ вже діяв, можливо, корумповані чиновники і змогли б його обійти, проте, це зробити було б суттєво складніше ніж сьогодні.

Але урядовий законопроєкту був занадто «сирий», щоб приймати його в такому вигляді, через що наразився на шквал критики з боку експертного середовища. Однак, що важливо, критикувалася не сама ідея запровадження скринінгу інвестицій – вона як раз набула широкої підтримки, а дефекти форми, в якій вона була реалізована в проєкті закону.

З цього моменту пройшло вже більше року. Законопроєкт досі не доопрацьований та неприйнятий. І поки у нас це не на часі, політика урядів іноземних держав у цьому напрямку все більше розширюється та активізується, подовжуючи відстань між нами.

____________________________________

1CPI – це незалежна організація з обміну знаннями, орієнтована на поширення найактуальнішої антимонопольної інформації та контенту у всьому світі, яка випускає щоденні, щотижневі та щомісячні публікації, орієнтовані на антимонопольне законодавство, читачами яких є професійна спільнота у більш ніж 150 країнах світу.

 

Олена Поканєвич, експерт «Ліги антитрасту»