Мінкульт погодив план Києва без реального визначення режимів використання історичних ареалів
11.08.2021   //   1 Переглядів

Міністерство культури погодило Історико-архітектурний опорний план (ІАОП) міста Києва, одночасно «затвердивши» режими використання території історичних ареалів, повідомляється на сайті міністерства. Разом з тим, в реальності ці режими наразі ще перебувають в стадії розробки і не могли бути затверджені.

«Новий ІАОП – це фіксаційний документ. У ньому відображені межі 8 історичних ареалів Києва. 7 з них існували раніше, а саме: Центральний, Північний, Дарницький, Китаївський, Південний, Солом’янський та Пуща-Водиця. Також визначено восьмий історичний ареал «Биківня» навколо національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», – зазначили у міністерстві.

Відзначається, що основні зміни полягають в актуалізації документа станом на 2021 рік. «План містить всі взяті на облік об’єкти культурної спадщини та всі затверджені за останні 20 років зони охорони пам’яток культурної спадщини на території міста Києва, а також оновлену об’єднану буферну зону об’єкту всесвітньої спадщини «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська Лавра», нещодавно схвалену ЮНЕСКО», – вказано у новині.

При цьому зазначається:

«Важливо, що в зонах, де не розроблялися режими використання території історичних ареалів (це всі історичні ареали Києва – ред.), передбачається тимчасова заборона нового будівництва та реконструкції зі збільшенням наявних об’ємно-просторових параметрів будівель (крім об’єктів інженерної, транспортної та соціальної інфраструктури).

Ця заборона буде діяти до моменту розроблення і затвердження окремої науково-проєктної документації «Межі та режими використання території історичних ареалів міста Києва», яку КМДА зобов’язалася розробити до винесення на розгляд сесії Київради проєкту нового Генерального плану м. Києва».

Нагадаємо, відповідно до ст. 32 закону «Про охорону культурної спадщини», межі та режими використання історичних ареалів населених місць визначаються відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується Мінкультури.

У свою чергу, відповідно до ст. 17 закону «Про регулювання містобудівної діяльності», історико-архітектурний опорний план розробляється у складі Генерального плану населених пунктів, погоджується Мінкультури і затверджується відповідною місцевою радою у складі Генплану.

Відтак, з огляду на наведені норми законодавства, Мінкультури спочатку мало затвердити межі історичних ареалів та режими їх використання (відповідно до спеціальної науково-проектної документації), і лише після цього – погодити історико-архітектурний опорний план, який відображає вже затверджені межі історичних ареалів.

У випадку з Історико-архітектурним опорним планом м. Києва, Мінкульт зробив навпаки: він погодив ІАОП, у якому відображено якісь дані про межі історичних ареалів, однак ці межі і, що важливо, режими використання території історичних ареалів, не затверджені у встановленому законом порядку і навіть ще не визначені, адже науково-проектна документація «Межі та режими використання території історичних ареалів міста Києва» навіть не розроблена.

Як відомо, історико-архітектурний опорний план є обов’язковою частиною генплану. Київські чиновники замовили розробку нинішнього проекту ІАОП у травні 2019 року. Варто нагадати, що попередній проект ІАОП 2015 року, який зупиняв скандальну хаотичну забудову Києва, був відкинутий командою чинного мера Віталія Кличка.

Проект ІАОП м. Києва розглядала Науково-методична рада з питань охорони культурної спадщини Мінкульту, яка 14 липня схвалила і рекомендувала міністерству погодити його в нинішньому вигляді. Як повідомляв експерт з питань містобудування Георгій Могильний, остаточний проект ІАОП «ніхто із громадськості в очі не бачив». Процес його розгляду Науково-методичною радою не був прозорим, адже громадськість побачила лише одну онлайн-трансляцію засідання у травні, на якому проект відправили на доопрацювання. А далі – вже результат із невідомими доопрацюваннями.

Історико-архітектурний опорний план – це науково-проектна документація, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць та в якій відображається інформація про:

  • нерухомі об’єкти культурної спадщини населеного пункту, пов’язану з ними історичну забудову  (значні  й  рядові  історичні  будівлі);
  • землі історико-культурного  призначення;
  • місця втрачених  будинків,  споруд,  оборонних укріплень, що мали важливе історичне або містобудівне значення;
  • дисгармонійні будівлі та споруди;
  • пам’ятки природи, природні заповідники, цінні природні ландшафти;
  • межі історичних  ареалів  населеного  місця (затверджуються спеціальною науково-проектною документацією, яка визначає режим використання кожного історичного ареалу);
  • межі зон  охорони пам’яток  культурної  спадщини,  що  є  діючими  на  час  складання  історико-архітектурного опорного плану (за наявності).

Ірина Шарпінська, «Наші гроші»