Конкурентне законодавство VS «інтелектуальне» законодавство. Можлива зміна практики
10.08.2021   //   1 Переглядів

Три роки тому Харківське обласне тервідділення Антимонопольного комітету прийняло рішення у справі про недобросовісну конкуренцію, яке стосувалося незаконного використання товарного знаку однієї мережі аптек на вивісках іншої. (https://cutt.ly/Cm8o3yd).

ТОВ «Аптека низьких цін Харків» (на основі ліцензійного договору) з 2010 року використовує знак «АПТЕКА НИЗКИХ ЦЕН». Інша мережа аптек ТОВ «Аптека № 16» вирішило зробити вивіски на фасадах своїх точок продажу з надписом «АПТЕКА НИЗЬКІ ЦІНИ». Проте користувач товарного знаку це помітив і поскаржився до АМКУ на дії конкурента.

Відділення рекомендувало це припинити. «Аптека №16» не погоджувалася: начебто, вивіски не мають нічого спільного зі знаком «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН», а їх назва та дизайн виготовлялись та розміщувались власними силами, вони не були зареєстрованими торговими марками та укладення ліцензованих договорів для використання даних позначень (вивісок) не потребується.

Тервідділення вирішило що такі позначення на вивісках занадто схожі з товарним знаком та кваліфікувало як порушення законодавства про недобросовісну конкуренцію. Адже дозволу (згоди) на використання позначень немає, і це може призвести до змішування діяльності ТОВ «Аптека №16» з діяльністю ТОВ «Аптека низьких цін Харків».

Тепер правомірність рішення тервідділення розглядають у судах вже по третьому(!) колу і на черзі рішення касації.

Попередні інстанції підтримували позицію АМКУ, та керувалися раніше висловленою позицією ВСУ, за якою у вирішенні таких спорів першочергове значення має саме першість у використанні позначення суб’єктом господарювання (безвідносно до того, чи було зареєстроване таке позначення як знак для товарів і послуг). Тому не важливо, чи є у заявника права у сфері захисту знаку для товарів і послуг.

Однак цього разу ВСУ піддав сумніву таку позицію, та звернув увагу на те, що АМКУ покарав відповідача саме за неправомірне використання «позначення», тоді як заявник обґрунтовував порушення своїх інтересів, спираючись на наявність у нього прав на зареєстрований товарний «знак».

Суд наголосив, що «позначення» та «знак» є окремими об`єктами права інтелектуальної власності, які не можна ототожнювати, та дійшов висновку, що наявність у заявника прав у сфері захисту знаку для товарів і послуг є вкрай важливою.

При цьому, суд натякнув, що оскільки права щодо знаку надані заявнику на підставі ліцензійного договору, а не свідоцтва, то згідно з Законом «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», він взагалі не мав права забороняти іншим особам використовувати знак. Отже, звернення заявника до АМКУ з цього приводу могло бути безпідставним.

Варто зазначити, що один з суддів – В. Селіваненко, не погодився з колегами та висловив окрему думку (https://cutt.ly/tm3Xd6G), зокрема:

  • жодним законодавчим актом не передбачено «позначень» та «комерційних позначень» як самостійних (окремих) «об`єктів інтелектуальної власності»;
  • Закон «Про захист від недобросовісної конкуренції» не є актом законодавства, який регулює питання інтелектуальної власності, і в принципі не може запроваджувати якісь нові об’єкти права інтелектуальної власності «нарівні» з уже існуючими.

Наразі, для уточнення або відступу від правового висновку ВСУ, справу передано до палати для розгляду справ, що стосуються інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду. За результатом її розгляду, практику ВСУ у подібних справах може бути змінено.

Дата наступного засідання призначена на 18.08.2021.

Євген Дудник, експерт «Ліги антитрасту»