«40-річний експеримент Америки з великим бізнесом закінчено»
19.07.2021   //  

З такою назвою днями вийшла стаття в The New York Times про новий антимонопольний курс президента Байдена.

США були піонерами в антитрасті. Починаючи від «Бостонського чаювання», закінчуючи примусовим поділом «Стандарт Оіл» та інших гігантів.

Тоді американців від решти світу в цьому питанні вирізняло те, що вони дивилися на монополії не тільки та не стільки під економічним кутом, накшталт:

– а чи буде товар коштувати споживачу дешевше, якщо ми знищимо монополію?
– а чи будуть продовжуватися наукові розробки, якщо гарантії монополії не буде?
– а чи не стане менш конкурентоспроможним національний виробник, якщо ми знищимо його монополію тут?

Вони бачили інше. Політичний вплив, який неодмінно здобувають монополісти та в подальшому його використовують для встановлення своїх правил. Експлуатацію людей, яким платять менше, умови праці яких стають гіршими, а вибору в працевлаштуванні через монополізацію галузей та змови на ринку праці вони не мають.

Але, з президентом Рейганом курс Америки в антитрасті почав змінюватися. Політики, державні органи, експерти, суди пом‘якшували правила та більш лояльно ставилися до монополій та великого бізнесу. Межі застосування антимонопольного законодавства звужувалися. Кількість судових рішень, що приймалися на користь монополістів, збільшувалася, а розмір шкоди, що компенсували вони споживачам зменшувався.

Останні роки така політика наражалася на все більшу критику та суспільне невдоволення. Команда Байдена це розуміла, тому антитраст став однією з ключових точок, на яких вони вирішили сконцентрувати свої ресурси в першу чергу.

В керівництво Федеральної торгівельної комісії була призначена Ліна Хана – добре відома в експертних колах прихильниця більш ширшого застування антимонопольного законодавства. А сам президент випустив розпорядження з 72 пунктів, яке так і називається: «Указ про розвиток конкуренції в американській економіці».

Сенатор штату Огайо Джон Шерман після прийняття в 1890 році всесвітнього відомого закону Шермана, який і дозволив потім розділити імперії Рокфелера та інших баронів-розбійників, сказав:

«Якщо ми не терпимо короля як політичну силу, ми не повинні терпіти королів і у виробництві, транспортуванні та продажу будь-яких предметів першої необхідності».

Байден супроводив підписання свого Указу словами:

«Капіталізм без конкуренції – це не капіталізм. Це експлуатація».

Отже, схоже в США почалася нова епоха. І, можливо, якщо вони не зійдуть з цього курсу, він вірусно поширюватиметься світом і долетить до нас.

Хоча:

– почавши реально діяти в цьому напрямку;
– не чекаючи;
– не намагаючись імітувати діяльність за допомогою РНБО, реєстрів та моніторингів;
– або фейкових антимонопольних реформ;
– натомість призначивши сильну команду в керівництво регулятора, звільнивши їх від політичного тиску та прийнявши якісні закони, –

ми маємо шанс не тільки наздогнати, а й дещо обігнати частину розвинутого світу, яка досі вірить, що експеримент з монополіями може завершитися успішно.

Блог від: Агія Загребельська